Жива історія, або Про історичну реконструкцію як альтернативу для сучасної молоді
![](/sites/default/files/main/articles/21052013/sar_796323231.jpg)
Киянин Дмитро Ануфрієв присвятив історичній реконструкції вісім років. «Коли задумався, який період обрати, то зупинилися з командою на Київській Русі ХІІІ ст., оскільки нам це близько...» — розповідає Дмитро. Ми стоїмо з ним в таборі реконструкторів, який з’явився минулими вихідними в парку «Київська Русь», що під Києвом. Три дні тут проходив Міжнародний фестиваль «Київська Русь XIII—XIV стст.». Географія 20 команд-учасниць — Україна та Росія. Представники Білорусі не приїхали.
За словами Дмитра, в реконструкції важливе спілкування. «Адже це — «жива історія», наше бачення тих подій, які були колись. Це — та віддушина в буденному житті», — розповідає хлопець. На якусь мить мені здалося, що переді мною не лікар-ветеринар з Києва, а справжній дружинник. Годі й уявити як складно було нашим пращурам ходити в повному обладунку, зі щитом, мечем та ще й сокирою на поясі. «Кольчуга важить 7 кг. Утім, загальна вага обладунку — від 15—20, іноді 30 кг».
Під час фестивалю учасникам не дозволяється користуватися «сучасними» предметами — запальничками чи пластиковими пляшками, скажімо. Схоже, що вони й самі охоче відмовляються від цього, привозячи із собою глиняний посуд і дотримуючись давньої рецептури в приготуванні яств. Ось саме за цим заняттям я й застав Павла та Альону Єлисєєвих. «Найважливіше для реконструктора — це автентичність», — розповідає Альона, нарізаючи моркву. «Як її досягти?» — запитую, поглядаючи на казан із супом. «Робити все власноруч і використовувати необхідні для цього матеріали», — відповідає дівчина, яка працює парукарем у вільний від реконструкції час. А ось Павло Єлисєєв за професією — коваль. «Замовлень багато! Не встигаємо навіть всі виконувати. Повністю один обладунок (якщо він відтворює Європу ХIV ст.), в якому можна воювати, і щоб він був міцним, з гартованої сталі, обійдеться в 10—15 тис. грн. Обладунок дружинника Київської Русі коштуватиме трошки дешевше», — розповідає майстер. Найдорожче за словами Павла обійдеться виготовлення обладунку з XVI ст., оскільки там дуже складна ручна робота — багато сегментів, пластинок, які відповідають за «рухливість» обладунку. Усього ж цій справі Павло присвятив п’ять років, але найголовніше — «вміння працювати з джерелами — як археологічними, так із зображальними, мати доступ до праць істориків та археологів». Щодо зброї, то зараз найпоширеніші фальшіони. Один такий меч коштуватиме від 500—800 грн. Все залежить від роботи, форми клинка і рукояті.
У цей час на арені розпочиналася програма фестивалю. Спочатку — традиційне привітання від директора «Київської Русі» Володимира Янченка, а далі — бої, стрільба по мішеням верхи на конях та програма для дітлахів. Після цього глядачів запросили подивитися на требушет — облогову машину, яка використовувалася у Середньовіччі для руйнування мурів. «Ми дуже любимо грати в одну комп’ютерну гру, і сину було цікаво подивитися, як все на живо відбувається, — розповідає Костянтин Хусточка, маркетолог з Києва. — Коли були лицарські бої, то це аж «пробирає», все виглядає достатньо реалістично, і відчувається позитивна енергетика. Подібне може стати альтернативою комп’ютерним іграм. Сучасна молодь видається мені безпорадною. Однак якщо дітям нічого не показувати, то вони нічим не будуть цікавитися». Серед гостів «Київської Русі» було й багато іноземних туристів. Один із них — Ганс Йорген, інженер з Німеччини. Незважаючи на сивину і поважний вік, із юнацьким запалом він розповів, що «такого ніколи не бачив». «Мені дуже сподобалися костюми, стилізація під середньовіччя, і відтворення цієї атмосфери. У Німеччині лицарські турніри проходять в замках, але там зовсім по-іншому...» — поділився враженнями пан Йорген.
За словами Володимира Янченка, українці не гірші за Європу в реконструкції. «А в багатьох питаннях, мабуть, і перевершили її. Це стосується як одягу, так і дрібних деталей, не говорячи вже про архітектурні будівлі. В цьому парку є ряд споруд, яких в Європі взагалі немає. У найближчі місяці ми здамо Михайлівські ворота — дерев’яні оборонні ворота IX—XIII стст., які повністю вирублені топорами з дерева. Вони заввишки — 21 м», — каже пан Володимир. Говорячи про те, як можна «навернути» українців до своєї історії, він сказав: «Треба починати себе любити з тієї точки, яка вважається початком держави. Найголовнішим героєм має бути князь Володимир, Ярослав Мудрий, княгина Ольга, Кий... Чим більше ми будемо популяризувати своїх героїв, відроджувати традиції, тим краще. Київ це точка гравітації Всесвіту Східної Європи. Чому би так не побудувати політику та ідеологію нашої держави?»