Пінчука звинувачують у демпінгу у США

Білл і Гілларі Клінтон створили розгалужену мережу впливових друзів по всьому світу, яка може допомогти шансам пані Клінтон, якщо захоче стати президентом. Але ці відносини часто супроводжуються з пересічними інтересами і політичними ускладненнями; і мало хто може це проілюструвати це більш яскраво, ніж український олігарх Віктор Пінчук.

Сталевий магнат і основний спонсор Фонду екс-президента, пан Пінчук був у постійному контакті з Державним департаментом пані Клінтон, на зустрічах, які організовував політтехнолог Клінтон Дуглас Шоен, котрий став лобістом.

І тепер пан Пінчук знаходиться в центрі трудового спору, у якому його позиція увійшла у протиріччя з сталеварами з Пенсільванії та Огайо, саме тих членів профспілки до яких пані Клінтон довелося б звернутися в ході президентської кампанії.

Відносини пана Пінчука з подружжям Клінтонів стало предметом пильної уваги влітку минулого року, коли американські виробники сталі порушила справу, стверджуючи, що Україна — і, відповідно компанія пана Пінчука, Інтерпайп ТОВ — і вісім інших країн незаконно знижують ціну на тип сталевої труби, яка використовується у видобутку природного газу у промисловості, зростання якої стало одні.ю з небагатьох світлих плям у виробничому секторі США.

Очікується, що в четвер міністерство торгівлі ухвалить попереднє рішення у цій справі. Якщо воно вирішить, що мав місце демпінг, то це може потягнути запровадження мита на імпорт сталі ІНТЕРПАЙП, що, на думку аналітиків, ще більше погіршить фінансову ситуацію кампанії, яка й так має заборгованість.

Ситуація набула нової актуальності для Інтерпайп, враховуючи політичну кризу в Україні, що призвело до фактичного блокування імпорту її стальної продукції Росією. Інтерпайп сподівався надолужити втрачені доходи, збільшенням продажів у Сполучених Штатах.

Речники Клінтонів відмовився коментувати стосунки з Пінчуком. Нік Меррілл, прес-секретар пані Клінтон, заявив, що від 21 січня 2009 року до 1 лютого 2013 за час її перебування на посту держсекретаря пан Пінчук ніколи не був в її графіку.

53-річний Пінчук, є одним з тих українських олігархів, хто має тісні зв’язки з Вашингтоном. Багато з найбагатших бізнесменів країни підозрюються у зв’язках з організованою злочинністю і не мають візи в Сполучені Штати, а тим більше зв’язків з колишнім і потенційно майбутнім американським президентом.

Проте, імідж Пінчука небезпорочний: Його тесть Леонід Кучма, який був президентом України з 1994 по 2005 рік і керував урядом, який звинувачували в корупції, кумівстві та вбивстві інакомислячих журналістів. Обіймаючи посаду президента, пан Кучма приватизував величезний державний сталеварний завод і продав його консорціуму Пінчука за ціною майже $800 млн, що, за словами конкурентів, було сміховинно низькою ціною.

Починаючи з 2006 року пан Пінчук пожертвував близько $13,1 млн фонду Білла, Гілларі і Челсі Клінтон. Пан Клінтон відвідує щорічні конференції Віктора Пінчука у курортному місті Ялта. А сам Пінчук був присутнім на святкування 65-річниці народження колишнього президента в Лос-Анджелесі.

Уперше Пінчука представив пану Клінтона в 2004 році пан Шоен, який працював у Нью-йоркській службі опитування громадської думки і був радником Клінтонів. Пан Пінчук відразу почав будувати дружбу з колишнім президентом і з ентузіазмом робив пожертвування у різні програми Клінтона, в тому числі на ВІЛ програму, яка згодом була розширена в Україні.

Пан Шоен був отримує $40 тис. на місяць у якості радника пана Пінчука з 2000 року. У 2011 році пан Шоен, який ніколи раніше не займався лобіювання, зареєструвався як лобіст, щоб влаштовувати зустрічі з офіційними особами у Вашингтоні для обговорення політичної кризи в Україні.

І зустрічі, які організовував пан Шоен, були майже виключно з високопоставленими чиновниками в Держдепартаменті пані Клінтон.

Пан Шоен влаштував майже дюжину зустрічей з офіційними особами Держдепартаменту з вересня 2011 по листопад 2012 від імені або з паном Пінчуком. Часом ці зустрічі співпадали із залученням Пінчука в інші спраи з Клінтонами. Наприклад, в 2012 році, пан Пінчук взяв перерву від Глобальної ініціативи Клінтона для зустрічі в іншому номері готелю з Мелані Верв’єр, близького помічника пані Клінтон і посла з особливих доручень з глобальних жіночих питань у Державному департаменті.

На даний момент немає ніяких доказів, що пан Пінчук або пан Шоен обговорили щось інше, крім політичної кризи в Україні з Державним департаментом, або що будь-які чиновники США намагалися впливати на торговельну справу.

«Моє робота з лобіювання для містера Пінчука був робилась і призначалась виключно і спеціально, щоб розв’язати нинішню кризу в Україні, яка бушує донині, і не мала абсолютно нічого спільного з торгівлею, торговою діяльністю або бізнесом», сказав пан Шоен.

Пані Верв’єр, американка з українським походженням, яка обіймала посаду начальника персоналу пані Клінтон у Білому домі, також сказала, що вона і пан Пінчук обговорили демократизацію в Україні, «цією темою я займаюсь протягом багатьох років».

Клінтони були сильними прихильниками зміцнення зв’язків України з Європою і Сполученими Штатами, чим давно займається пан Пінчук. У вересні пан і пані Клінтон здійснили швидкий візит до Ялти для участі в засіданні конференції Ялтинська європейська стратегія, яку пан Пінчук щороку проводить в Лівадійському палаці, літній резиденції останнього російського царя на Чорному морі.

Пінчук відкрив цей захід з участю пана Клінтона і екс-прем’єр-міністра Тоні Блера і представив пані Клінтон, яку він назвав «справжньою мегазіркою», перед її доповіддю про зміцнення економічних зв’язків України із Заходом.

Пані Клінтон викликала захоплення у натовпу, коли високо оцінила «відмінний шоколад» Україна, натякаючи на українську продукцію, ввезення якої заборонив Кремль.

«У наших стосунках мова йде про благодійність, про Україну», — сказав пан Пінчук в інтерв’ю.

«Якби я обговорював свій бізнес, то це повністю знищило б мої відносини, і вони подумали б, що у мене є інші приховані інтереси», додав він. Він сказав, що розмовляв про антидемпінговий позов з Джоном Ф. Теффтом і Джеффрі Р. Паєттом, колишнім і нинішнім американськими послами в Україні.

У листопаді, коли аналітики з Fitch знизили рейтинг ІНТЕРПАЙП, цитуючи антидемпінговий позов і борг компанії у $106 млн, пан Паєтт відвідав новий завод Інтерпайп у Дніпропетровську. Він повідомив журналістам, що був «глибоко вражений» з екологічно чистим металургійним заводом.

У той час як американські сталеві компанії скаржаться, що Інтерпайп та інші загрожують дуже чутливому виробництву і напливу на ринку дешевших виробів із сталі, іноземні виробники стали говорити, що підвищені мита на імпорт в кінцевому рахунку боляче вдарить по американському виробництву, зробивши його матеріали дорожчими.

Прихильники вільної торгівлі кажуть, що запропоноване введення мита суперечило б політичній позиції Держдепартаменту, яка полягає у збільшенні Україною економічних зв’язків із Заходом.

«Це досить абсурдно, коли Росія проводить торгові санкції проти України» і це засуджують США, але міністерство торгівлі розглядає введення подібних мит, сказав Андерс Ослунд, економіст з Інституту міжнародної економіки імені Петерсона, у правлінні якого сидить пан Пінчук.

Емі ЧОЗІК, The International New York Times, 12 лютого 2014, переклад Миколи СІРУКА, «День»

ГОЛОС ІЗ FACEBOOK

Із Пінчуком цікаво. Синхронно 12 лютого пройшла інформація про антидемпінгове розслідування в Росії і, через різницю в часі, кількома годинами пізніше — про таке ж розслідування в США. І наведені докази демпінгу більш-менш збігаються в цифрах. Можна було б сказати, що і ті й ті тиснуть через політику, але, з другого боку, чого на світі не буває, демпінг є зокрема й одним із способів виведення прибутку за кордон... Може, ніякої політики... Хто в курсі?

Андрій ПЛАХОНІН, історик