2000 рік: дорога з Києва до Єрусалима
З цією метою ізраїльська влада, у порозумінні з владою Палестинської автономії, вирішила заздалегідь, у лютому 1999 року, скликати Всесвітню конференцію чільних представників Церков «Свята Земля 2000 року: Конференція лідерів». До Ізраїлю приїхало понад тисячу делегатів майже від усіх країн світу, в яких живуть християни. Та обставина, що промовцями на конференції були президент Ізраїлю генерал Езер Вейцман й віце-прем'єр Моше Катсав свідчить про високий рівень конференції.
Ізраїльська сторона запросила поважну делегацію і з України, яка представляла чотири християнські церкви: УПЦ КП, УПЦ МП, УГКЦ і Об'єднаного союзу євангельських християн-баптистів України. У складі делегації були миряни, священики, єпископи. На наше здивування виявилося, що серед делегатів конференції не було жодного представника Російської православної Церкви Московського патріархату (Російську Федерацію представляли тільки протестантські лідери). Ходили чутки, що ізраїльська сторона відмовилася співпрацювати з Московським патріархатом. Пізніше, однак, ми зустрілися з московським архімандритом Феофаном Ашуркіним, працівником відділу зовнішніх зносин Московської патріархії, котрий, хоча й неофіційно, без запрошення, але був присутнім на конференції. Його місія полягала, очевидно, у тому, щоб наглядати за присутніми тут православними з посткомуністичного простору.
Промовців на кожній сесії було багато. Це ізраїльські урядовці, представники Палестинської автономної адміністрації, високі духовні особи старовинних єрусалимських патріархатів (православного, латинського, греко-католицького, коптського), представники юдейської релігії. Ізраїль прагнув запевнити лідерів християнських Церков, що він готовий зробити все (і вже робить), аби масове паломництво на Святу Землю 2000 року відбулося якомога успішніше. Будуються нові готелі, прокладаються сучасні шляхи, реконструюються морські порти, інтенсивніше працюватиме національна авіалінія. Одним словом, шестимільйонний Ізраїль буде готовий прийняти упродовж 2000 року чотири з половиною мільйони паломників.
Не можемо судити, наскільки реальною є ця цифра для такої маленької країни, але ми переконалися, що для прийняття великого напливу людей з усього світу робиться дуже багато. Наприклад, у Назареті, в околицях храмів Благовіщення, св. Йосипа, архангела Гавриїла все виглядає, як будівельні майданчики: впорядковують вулиці, будують готелі, насаджують квітники і парки. Три роки тому я був у єрусалимському Храмі Гробу Господнього — місці Голгофи, печери Воскресіння, місці, де цариця Єлена в IV столітті знайшла нетлінній хрест Розп'яття. А тепер побачив величезні зміни на краще в багатьох місцях християнського кварталу Старого Єрусалима та інших міст країни, про які йдеться у Новому Завіті.
Особливе враження на всіх нас справила церква св. апостола Петра на горі Блаженств на березі Галілейського озера. Тут дійсно панує Божа благодать: надзвичайна тиша, спокій, мир, пахощі весняних квітів і чудовий вид на озеро. Подібне задоволення дістали ми й у церкві Дванадцяти Апостолів поблизу колишнього Капернаума; церквою опікується молодий ігумен- македонець Іринарх Міткас, радо приймаючи гостей, пригощаючи їх плодами солодких смоковниць, які, можливо, тут куштував у ті предковічні часи сам Спаситель. Зупинившись на березі річки Йордан, ми стали свідками того, як дорослі й діти різних народів прагнуть охреститися у благословенних хвилях цієї невеликої річечки або бодай зануритися в неї в білому вбранні, яке можна недорого придбати в кіоску поблизу річки.
Після конференції наша делегація скористалася запропонованою нам можливістю подивитися на легендарні кумранські печери поблизу Мертвого моря, де 1947 року було знайдено пергаментні рукописи, що остаточно підтвердили історизм боголюдини Ісуса Христа і всіх подій, пов'язаних з його земним життям. І ось ми спускаємось Юдейською пустелею до Мертвого моря. Я не помилився, вживши слова «спускаємося»: так в Ізраїлі кажуть усі, бо Мертве море розкинулося в глибокій ущелині, яка нижча рівня Середземного моря на 400 метрів і нижче рівня Єрусалима майже на кілометр. Потрапити з Єрусалима до Мертвого моря — все одно, що спуститися в шахту кілометрової глибини. Тут влітку і взимку близько 30 градусів тепла. З-за пари над морем ледве проглядається східний берег — гірський, кам'янистий берег королівства Йорданії. А по цей бік над морем нависають живі скелі Кумрани; добре видно печери, де пастухи кіз знайшли величезні керамічні глеки з кумранськими рукописами (тепер вони зберігаються в музеї Ізраїлю в Єрусалимі та інших відомих музеях світу). Береги Мертвого моря білі, мов сніг, від осілої солі; вода в морі солона й густа, мов ртуть; через це в морі нема нічого живого, навіть мікробів. Тут ми вперше в житті купалися в морі, де не можна потонути — важка вода виштовхує на поверхню набагато легше тіло!
Залишається додати, що Ізраїль з повагою ставиться до України. Там знають про наші економічні проблеми, подібні до тих, які переживав Ізраїль в 40—50-х роках, адже становлення незалежності — то дуже тернистий шлях. Тому уряд та туристичні фірми пообіцяли прийняти з України стільки паломницьких груп, скільки ми спроможемося туди спрямувати. І оплата буде майже вдвічі нижча, ніж для паломників із заможних, розвинених країн. То хай вам пощастить відвідати Святу Землю!
