9-й раунд

Кінець минулого тижня в політичному житті країн був позначений зустріччю глав урядів України та Росії Віктора Януковича та Михайла Касьянова у Криму. Вони очолювали 9-й раунд переговорів у складі Змішаної українсько-російської комісії із співробітництва. Янукович і Касьянов зустрічалися не тільки в Ливадійському палаці, що став уже звичним для високих самітів і переговорів, але й ще у четвер в аеропорту «Бельбек» неподалік від Севастополя спостерігали можливості транспортного літака Ан-70, розробку якого ведуть українські та російські фахівці; провели зустріч в форматі «тет-а-тет» ще до засідання комісії, зустрічалися для переговорів у суботу; пройшлися вдвох щойно реконструйованою Ялтинською набережною. Із Михайлом Касьяновим у суботу зустрівся також Президент України, який перебуває зараз у Криму. Леонід Кучма пізніше на прес-конференції висловив задоволення тим, що глава російського уряду «поставив жирну крапку» у вирішенні питання про участь російської сторони у завершенні створення літака Ан-70. Однак це далеко не все, чого чекали від «комісії Янукович — Касьянов».

Як відомо, рішення про створення Змішаної російсько-української комісії із співробітництва прийняли президенти двох країн 16 січня 1996 року. До її основних завдань входять: виявлення найперспективніших напрямів двостороннього співробітництва, планування і координація підготовки угод і програм, контроль за їхнєю реалізацією, консультації з проблем зовнішньої політики тощо.

У рамках комісії працюють підкомісії, серед яких — з атомно-енергетичного, гуманітарного, військово-технічного, прикордонного співробітництва, а також із питань функціонування Чорноморського флоту та його перебування на території України. За роки своєї роботи комісія прийняла ряд документів, що стосуються найважливіших галузей співробітництва двох країн.

Знаковими на порядку денному позачергового кримського, дев’ятого за рахунком, засідання були — стан взаємної торгівлі та перспективи її розвитку, співробітництво в електроенергетиці, вугільній, атомній, авіаційній та космічній галузях. І хоч попереднє засідання комісії у Харкові в червні 2002 року було результативним, — тоді сторони підписали довгостроковий контракт на транзит російського газу територією України до 2013 року, угоди про надання кредиту на завершення будівництва українських атомних електростанцій та про співробітництво у сфері атестації наукових кадрів, було парафовано договір з продажу авіатехніки спільного виробництва, — кримська зустріч не виправдала очікувань ані української, ані російської сторін. Сторони, хоч і мали намір значно просунутися уперед у вирішенні питань формування зони вільної торгівлі, створення газотранспортного консорціуму, співробітництва у нафтовій сфері, в енергетиці, військовій галузі, але залишилися фактично на колишніх позиціях. Словом, очікувалося підписання щонайменше шести або семи документів. Однак після засідання в Ливадійському палаці, що тривало довше передбаченого, Віктор Янукович і Михайло Касьянов підписали тільки спільний протокол і дві угоди — про порядок взаємодії при експорті продукції військово-технічного призначення до третіх країн і про співробітництво у сфері міграції (підписали відповідні міністри України та Росії).

Головним же питанням на засіданні була проблема взаємної торгівлі. Сторони зазначили, що порівняно з аналогічним періодом минулого року обсяг товарообігу між Україною та Росією збільшився на 30 відсотків, а за перше півріччя, за словами Михайла Касьянова, він сягнув 33-х відсотків, а поставки за взаємною кооперацією збільшилися на 15 відсотків, що свідчить, на думку російської сторони, «про відновлення колишньої взаємодоповнюваності наших економік». Сторони збираються не знижувати такі темпи і стимулювати їх реальними діями, зокрема, дали конкретні доручення щодо вирішення питань заборгованості, уникнення подвійного оподаткування, у протоколі наголошено на необхідності вдосконалення російського законодавства, вдосконалення виставкової діяльності, збільшення квот, зняття обмежень. Так, приміром, на прес-конференції Михайло Касьянов говорив, що Росія готова розглянути графік скасування вилучень окремих видів товарів із зони вільної торгівлі, хоч саме цього наш економічний партнер наполегливо не робить вже багато років. Водночас Михайло Касьянов сказав, що «поки зона може працювати з наявністю вилучень». Це при тому, що російська сторона говорить про Єдиний економічний простір.

Певний прогрес досягнуто у військовій та космічній сферах. Протокол містить узгоджені заходи щодо добудування середньомагістрального літака Ан 70. Рішення про цебуло прийнято ще наприкінці 80-х — початку 90-х років. 1998 року сторони домовилися зробити дослідну партію із 10 літаків: по 5 літаків планувалося зібрати на Київському авіаційному заводі «АВІАНТ» і Омському аерокосмічному об’єднанні «Полет». Для реалізації проекту в травні 1999 року було створено російсько- український консорціум «Середній транспортний літак». Однак спільну роботу припинили через те, що Росія не фінансувала свою частину проекту і навіть намагалася піддати сумніву його доцільність, намагаючись замість українського «Ан» запустити свій «Ту». Новий імпульс програмі надали зустріч президентів Росії та України у Криму в травні 2003 року, на якій обговорювався проект літака, а також переговори 12 червня прем’єр-міністрів двох країн у Москві. Російські експерти вже ознайомилися з результатами проведеної АНТК ім. Туполєва роботи щодо підвищення безпеки польотів на Ан 70,що було головною умовою для початку нового етапу спільних випробувань.

Важливі досягнення кримської зустрічі — рішення щодо використання полігонів у районі Феодосії, використання конструкторської документації на військову техніку, про спільну розробку і виготовлення військової продукції, у тому числі з добудування та реалізації крейсера «Україна» (проекту 1164) на Заводі ім. 61 комунара у Миколаєві, про реалізацію програми щодо спільного створення літака Ту-334, про спільне виробництво літака Ан-140, продовження реалізації космічного проекту «Січ-1М» та інші. Нині Росія постачає Україні комплектуючі та запасні частини для бронетанкової та ракетної техніки, танкові гармати з керованими снарядами, вимірювальну апаратуру. З України надходять електро- та радіоелементи та прилади, мікросхеми, фотоприймачі, метал і металовироби, хімреактиви, комплектуючі для оптичних приладів.

Одна з підписаних угод встановлює правила взаємної поведінки на світовому ринку. Росія та Україна залишаються конкурентами у ряді напрямів у сфері торгівлі зброєю та намагаються просувати на світовий ринок власні системи озброєння та військової техніки. Цю угоду комісія обговорює з 1997 року, і тепер сторони продекларували, що краще все ж таки діяти, дотримуючись коректності щодо продукції одне одного. При цьому наголошено на необхідності спільних зусиль для просування на ринок військово-технічної продукції.

Обговорено комплекс питань співробітництва в енергетичній галузі, також — щодо створення міжнародного газового консорціуму. За словами Михайла Касьянова, у серпні — вересні сторони зможуть підписати конкретну угоду та перейти до переговорів із третіми сторонами.

Що ж до транспортування російської нафти, то українська сторона відзначила у протоколі, і про це Віктор Янукович сказав на підсумковій прес-конференції, що існують значні потенційні можливості використання нафтопроводів «Дружба» та «Адрія» для перекачки російської нафти у напрямі портів Новоросійськ та Одеса, які у змозі покрити російські потреби. Зокрема, раніше підписаним протоколом передбачено поставку 2003 року до України 18 мільйон тонн нафти. Однак російська сторона знову висунула пропозиції щодо реверсної перекачки нафти маршрутом Броди — Одеса в обсязі до 9 мільйонів тонн на рік. Українська сторона поки що, нагадаємо, обмежилася тільки тим, що погодилася створити Міжвідомчу комісію з вивчення цього питання та поінформувати російську сторону про підсумки її роботи. Сторони, до речі, домовилися розпочати розробку прогнозних спільних балансів паливно-енергетичних ресурсів (йдеться про нафту та газ) до 2020 року, і Росія, схоже, спробує пов’язати це питання з реверсним використанням трубопроводу Одеса — Броди.

У результаті, незважаючи на оптимістичні заяви загалом у кожному конкретному напрямі співробітництва, Росія та Україна в Ялті не змогли зробити перспективних проривів, а змушені були обмежитися тактичними кроками, що обіцяють вигоду не одній, а обом сторонам.