Аргументи громадян

Українські експерти переконані, що негативного сигналу в Бухаресті від Німеччини і Франції для України не буде. Тобто в тій чи іншій формі наша країна отримає позитивну відповідь на прохання надати ПДЧ на Бухарестському саміті НАТО. Але для виконання такої програми максимуму недостатньо зусиль офіційного Києва. Такою є спільна думка учасників проекту «Громадська підтримка надання ПДЧ Україні», ініційованого головою наглядової ради «Фундації. Суспільність» Олегом Рибачуком та організованого за партнерства Міжнародного фонду «Відродження». В рамках презентації цього проекту група найвідоміших українських експертів з європейської та євроатлантичної інтеграції протягом 16— 20 березня побувала в найпотужніших аналітичних центрах Німеччини та Франції, зустрічалася з експертами і лідерами громадської думки.

Вчора під час конференції учасники поїздки повідомили українських журналістів, що метою проекту було встановлення прямого діалогу з Парижем і Берліном напередодні саміту в Бухаресті. Також ставилося завдання активізації співробітництва з аналітичними центрами і встановлення безпосереднього діалогу українських експертів з експертним середовищем Франції та Німеччини.

Заступник генерального директора Центру iм. Разумкова Валерій Чалий відзначив, що сьогодні Президент і прем’єр-міністр, міністр закордонних справ ведуть активно роботу саме для досягнення мети — надання ПДЧ у Бухаресті. Однак, на його думку, діяльності офіційної влади недостатньо для досягнення цієї мети, і до цієї роботи потрібно залучати громадянське суспільство. Він також зазначив, що після зустрічей з експертами у Берліні та Парижі група зробила спільний висновок, що негативного сигналу в Бухаресті від Німеччини і Франції для України не буде. «Інша справа, яка буде форма позитивного сигналу і це рішення, на відміну від України, де політики чекають думки населення і перекладають часто відповідальність на громадян, у цих столицях приймається елітами або тими, хто професійно відповідає за оптимальну модель забезпечення безпеки. По суті, мова йде про те, що це рішення приймається фактично в офісі президента і канцлера і ми його вже почуємо безпосередньо під час саміту в Бухаресті», — наголосив Чалий. За його словами, в експертних колах Німеччини та Франції прозвучало запевнення, що рішення НАТО стосовно України буде прийматися самостійно і не буде орієнтовано на позиції якихось третіх країн, включаючи Росію. Окрім того, він звернув увагу на те одностайне розуміння в Парижі та Берліні того, що в найближчий період не буде іншої організації чи системи, яка є компонентом європейської безпеки. «Саме НАТО залишається на найближчі 10—20 років ключовою організацією для забезпечення європейської безпеки. Таким чином для нас питання ПДЧ і майбутнього членства в НАТО стає елементом європейської інтеграції», — підкреслив експерт.

Директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Сушко звернув увагу на те, що серед країн- членів НАТО немає дискусій щодо необхідності підтримки євроінтеграції України. «Стратегічно цей курс підтримано, а дискусії йдуть щодо термінів та умов ухвалення тих чи інших рішень, зокрема надання ПДЧ Україні. Зрозуміло, що ми намагалися переконати наших європейських партнерів, що це питання зараз на часі. Що воно не є передчасним, як дехто вважає в Берліні та Парижі, що саме зараз склалися конкретні історичні умови, за яких ухвалення рішення про ПДЧ буде найбільш адекватним ситуації», — наголосив він. За його словами, після дискусій з німецькими та французькими колегами «ми дійшли висновку, що наші аргументи спираються на логіку і є переконливими».

«В контексті нашого діалогу з європейськими партнерами, — наголосив Сушко, — нам було важливо переконати їх, що, намагаючись приєднуватись до Альянсу, ми прагнемо, насамперед, посилити європейський компонент НАТО. І що приєднання України до Альянсу в перспективі не означатиме його послаблення, навпаки, посиленням Європи в Альянсі. За його словами, в Україні прекрасно бачать, що часто нові країни Альянсу мають свою думку і відверто її висловлюють під час дискусій, тим не менше основним фактором розшарування всередині Альянсу є зовсім не нові члени, а традиційні дискусії між Західною Європою та Сполученими Штатами. Саме там находяться основні конфліктні лінії, а ми виходимо з того, що прийняття таких країн, як Україна, сприятиме, можливо, не посиленню, а послабленню цих конфліктних ліній за рахунок залучення країни, яка виступає з консенсусних позицій — знаходження спільних рішень», — вважає Сушко.

Відповідаючи на питання кореспондента «Дня», наскільки експерти Франції та Німеччини розуміють важливість надання Україні ПДЧ як для самої України, так і загалом для майбутнього безпеки Європи, і чи зможуть вони донести до президента Франції чи канцлера Німеччини таку думку, якщо вважатимуть надати Україна ПДЧ вже тепер, Чалий сказав, що в цих країнах немає єдиної думки стосовно України і стосовно будь-якого питання, натомість існує плюралізм думок, як і зараз в Україні. Водночас він зазначив, що на Заході плюралізм думок веде до єдиної позиції, і в багатьох питаннях позиція еліти і експертного середовища співпадають. У нас усе відбувається навпаки, додав Чалий, — в експертному середовищі України 90%, переважна більшість, підтримує вступ України до НАТО, а серед політичної еліти немає такої одностайної підтримки.

Заступник директора Центру iм. Разумкова вважає, що Україні треба вести більш активну роботу щодо лобіювання позитивних досягнень і власних інтересів у європейських країнах. За його словами, зустрічі українських, французьких і німецьких експертів потрібно зробити постійними та системними. «Тоді враження в експертному середовищі в цих важливих для України країнах буде змінюватися. Не слід очікувати на те, що просто своєю заявою про входження чи інтеграцію в ЄС і НАТО Україна поставить ногу в двері, які ніколи не були зачиненими, і потім якось залізе. Ми повинні ввійти в ці двері, які будуть широкими для нас, і Україна повинна увійти туди достойно, бути готовою конкурувати в майбутньому вже в Європейському Союзі і готовою стати достойним партнером НАТО. Якщо ми не зробимо цю домашню роботу в Україні, нас будуть сприймати досить обережно і скептично», — наголосив Чалий.

На його думку, нинішня ініціатива українських експертів продемонструвала, що окремі зусилля, які здійснюються в Україні, в першу чергу громадянським суспільством, а не владою, у питаннях інформування населення, повинні принести об’єднавчий ефект, що має бути помічено органами влади. Чалий вважає, що в рамках державної програми інформування стосовно євроатлантичної інтеграції потрібно більше доручати цю роботу саме недержавним організаціям, передбачити на це відповідні ресурси і, взагалі, якісно змінити форму роботи, основні цільові групи по інформуванню населення. Директор фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів вважає, що Україні під силу за короткий період часу збільшити серед населення рівень підтримки вступу України до НАТО. Якщо в 2005 році після помаранчевої революції, за даними фонду «Демократичні ініціативи», 16% виступали за вступ до НАТО і 66 проти, то зараз цей показник складає відповідно 32 і 50. Нагадавши досвід Словаччини, де протягом короткого часу підтримка членства в НАТО була збільшена на 30%, Кучерів сказав, що громадський сектор готовий провести подібну інформаційну кампанію. «Нам потрібні для цього ресурси. Більшість парламенту однозначно за вступ до НАТО і експерти абсолютною більшістю вважають, що приєднання до ПДЧ і вступ до НАТО — це найкращий сценарій розвитку України», — наголосив він. Кучерів зазначив, що в період становлення української незалежності мало хто вірив у те, що держава Україна буде існувати, була недовіра до національної символіки. «І всі ці питання стали історією, і так само через деякий час буде історією те, що ми приєднаємося до ПДЧ і станемо членами НАТО», — заявив він.