Бакинські нюанси

Iніціативу Віктора Ющенка та Михаїла Саакашвілі про створення Балто-Чорноморсько- Каспійської Спільноти демократичного вибору поки що найбiльш активно підтримав президент Литви Валдас Адамкус. Варшава загалом не проти, однак приймати рішення буде вже нова польська адміністрація. Таким чином балтійська та чорноморська складові об’єднання на перший час забезпечені. А як бути з каспійською? Чи не поквапилися президенти України та Грузії вписати це слово в назву свого проекту? Звісно, Азербайджан є членом ГУАМ, але чи захоче Баку брати участь у трансформації цієї організації, перетворенні її на СДВ? Як розгортатимуться події після парламентських виборів у Азербайджані цієї осені? Ільхам Алієв в інтерв’ю телеканалу «Россия» заявив таке: «Азербайджан був одним із співзасновників і фундаторів ГУАМ. Коли ця співдружність створювалася, наша країна відігравала дуже активну роль у рамках регіональних процесів. Що стосується інших утворень, звісно, ми з повагою ставимося до різних ініціатив. Проте нинішній напрям політики Азербайджану полягає переважно в максимальній концентрації на своїх внутрішніх проблемах. Ми ніколи не втручалися й не маємо наміру втручатися в чиїсь справи. Тому, якщо є спроби втягнути кудись Азербайджан, то вони не увінчаються успіхом».

Позицію Баку «Дню» прокоментувала доктор політичних наук, професор Іджран ГУСЕЙНОВА :

— Всупереч твердженням скептиків, які вважають ГУАМ ефемерним утворенням, Азербайджан вважає свою участь у ньому корисною й такою, що відповідає національним інтересам. Є реальні кроки зі зближення позицій учасників, накопичений певний досвід співпраці у різних напрямах. Але слабким місцем цієї організації є те, що жодна з держав-учасниць не хоче відкрито визнавати очевидного — що створювалася ця структура з ініціативи Заходу та на противагу Росії та її союзникам. Кожна з держав, які вступали до ГУАМ, переслідувала свої цілі, але в загальному комплексі це — виразна спроба посилити процес інтегрування в євроструктури. Те ж саме можна сказати про Балто-Чорноморсько- Каспійську дугу. Хоча я вважаю, що реально поки що такої дуги не існує. Навколо цього набагато більше декларативних заяв, аніж конкретних акцій.

Iз іншого боку, Україна, Грузія й Азербайджан одним із головних пріоритетів у своїй зовнішній політиці проголосили євроінтеграцію, і на цьому шляху, безумовно, повинні генеруватися ідеї створення пілотних проектів можливого зближення на рівні регіональної інтеграції (вирівнювання розвитку економік, демократичних реформ тощо). Важливим чинником є бажання брати участь у цьому проекті Польщі та Литви — двох європейських держав, які впоралися з поставленими перед ними завданнями з подолання криз у своїх країнах перед вступом до ЄС.

Запуск нафтопроводу Баку — Тбілісі — Джейхан важливий сам по собі, а не тільки для цих регіональних проектів. БТД — це насамперед економічно мегаприбуткова глобальна ініціатива. Починаючи цей проект понад десять років тому, президент Азербайджану Гейдар Алієв прораховував усі його переваги для нашої республіки та всіх його учасників на десятиріччя вперед. Iз огляду на вирослі на той час до космічної висоти ціни на нафтогазову сировину, особливо на високооктанову, якісну нафту, всі його стратегічні прогнози з лишком виправдалися. Нафтова політика, здійснювана в Азербайджані, вже зараз забезпечила високий темп зростання економіки, вирішення багатьох соціальних та інших проблем, напрацювання матеріально- технічних і фінансових ресурсів.

Серед багатьох політичних аспектів БТД є й такий вельми важливий його чинник, як альтернативний шлях доставки енергоресурсів на західні ринки. Це у свою чергу породжує зустрічний інтерес ЄС до появи нових регіональних утворень, що мають західний вектор політичної орієнтації. Треба враховувати, що погіршення відносин із Росією, безумовно, призведе до серйозних енергетичних проблем для України та Грузії, і в цьому випадку зрозуміле бажання цих країн шляхом розвитку нових регіональних проектів забезпечити резервні джерела сировини та застрахувати своє економічне майбутнє від можливих криз.

Таким чином, ми в Азербайджані бачимо стратегічні позиції України та Грузії в їхній зацікавленості в підтримці політичної стабільності в нашій республіці, розвитку взаємовигідних дружніх відносини в усіх напрямах, і разом із тим у врахуванні унікальності внутрішньополітичних процесів, що відбуваються в кожній із країн регіону.