«Бельгійський Союз на чотирьох»,

Минулого четверга Бельгія побила рекорд Іраку, якому знадобилося 249 днів, щоб курди, шиїти й суніти Іраку дійшли консенсусу й сформували уряд. Це сталося 21 грудня, а вибори відбулися 7 березня 2010 року. Але хай не зловтішаються євроскептики. Королівство завдяки своїм традиціям досягнення компромісу та високій культурі зовсім не схоже на країни інших регіонів

Вибори у західноєвропейській країні відбулися 13 червня минулого року, але наразі не видно ознак того, що дев’ять політичних партій дійдуть компромісу й сформують коаліцію. Головним каменем спотикання в Королівстві Бельгія, в столиці якої розташовані інституції ЄС і штаб-квартира НАТО, залишається довготривала суперечка між Фландрією й Валлонією щодо повноважень регіонів. Відносини ускладнює й те, що в розташованій на півночі Фландрії, де мешкає 5 млн. чоловік, переважно розмовляють нідерландською мовою, а в розташованій на півдні Валлонії, де мешкає майже 4 млн. чоловік, розмовляють французькою. Існує ще третя німецькомовна община чисельністю 70 тис. чоловік, яка розташована на сході й межує з Німеччиною. І названі вище мови є державними. З іншого боку, в адміністративному плані королівство складається з трьох регіонів: Фландрії, Валлонії й Брюсселю, кордони яких чітко не визначені, а також комун.

Оскільки останнім часом Фландрія є більш успішнішою й багатшою за Валлонію, то деякі фламандські радикальні партії, зокрема, Фламандський інтерес, виступають за незалежність цього регіону. Що ніяк не сприяє досягненню компромісу між двома фламандською й франкофонною громадами. Нагадаємо, що Бельгія це унікальне державне утворення. Його поява на світ у 1830 році була результатом компромісу після наполеонівського «Європейського концерту», який визначав характер і зміст міжнародної політики до середини XIX століття.

І досі ця унікальна риса — майстерність досягнення компромісу — спрацьовувала в Бельгії попри протистояння між Фландрією й Валлонією. У 1993 році провідні політичні партії фламандців і франкофонів підписали Сен-Мішельску угоду, яка була закріплена в конституції Бельгії 1994 року. У статті 1 Основного закону говориться наступне: «Бельгія — федеративна держава, яка складається з громад і регіонів». При цьому бельгійська модель передбачає два типи суб’єктів федерації — культурні громади (фламандське, французьке, німецьке) і економічні регіони (Фландрія, Валлонія, Брюссель). Бельгія дуже добре організована країна, але водночас вона має складну внутрішньополітичну ситуацію. Регіони і громади мають свої законодавчі асамблеї, які обираються прямим загальним голосуванням, і органи виконавчої влади. Вони наділені широкою автономією, зокрема, й у сфері міжнародних зв’язків.

І багато хто сподівається, що так і буде цього разу, завдяки компромісу країна знайде вихід із затяжної кризи і при цьому збереже цілісність, попри бажання деяких фламандських політиків вивести Фландрію зі складу королівства. Згідно з опитуваннями, більшість бельгійців виступає за збереження федерації.

Утім не виключено, що Королівство Бельгії може трансформуватися в нове утворення. Минулого четверга лідер фламандських соціалістів з партії SP.A, сенатор Йохан Ванд Ланотт, який з 21 жовтня до 26 січня на прохання короля Альберта II безуспішно намагався примирити партії й створити коаліцію, на лекції в університеті Гант сказав: «в майбутньому Бельгія повинна складатися з чотирьох суб’єктів федерації: Фландрії, Валлонії, Брюсселя і німецькомовної громади. А модель громад і регіонів пережила себе. Майбутня держава не буде більше ні федерацією, ні конфедерацією. Придумаємо новий термін. Я пропоную Бельгійський союз, за прикладом Європейського Союзу».

Лідер фламандської ліберальної партії Open Vld Александер де Кру назвав пропозицію Ланотта дуже цікавою. Комісар ЄС з питань торгівлі Карл де Гухт, представник цієї ж партії, теж привітав ідею Ланотта. Разом із тим він відзначив, що для розблокування політичної кризи існує два виходи: розширити існуючий уряд, включивши до нього партію N-VA («Новий фламандський альянс» або створювати уряд без цієї партії. На думку єврокомісара, нові вибори не можна організовувати допоки країна не виконає бюджетних зобов’язань перед Європейським Союзом.

Наразі роль миротворця доручено заступнику прем’єр-міністра Бельгії, представнику партії Реформаторський рух (MR) Барту де Рейндерсу, який має до 1 березня надати доповідь королю щодо можливості створення коаліції. Рейндерс уже зустрівся з представниками дев’яти партій і зробив висновок, що «бажання вести переговори існує і поділяється всіма співрозмовниками». Разом із тим він додав, що потрібно поставити дві передумови: передача компетенцій повинна відбуватися одночасно з переглядом закону про фінансування й при цьому обов’язково має бути встановлена довіра. Характерно, що на думку бельгійських політиків, дострокові вибори має бути останнім аргументом. Тим самим можна дійти до висновку, що сторони намагатимуться дійти до компромісу. Так вважає навіть лідер NVA Барт Де Вевер. Як впливає на життя пересічних бельгійців відсутність уряду?

ДУМКИ ЕКСПЕРТIВ

Віллі ФОТРЕ, директор неурядової організації Права людини без кордонів, Брюссель:

— Проблема в тому, що довгострокова мета сепаратистської партії NVA — отримання незалежності Фландрії, інші фламандські партії прагнуть більше автономії, в той час як франкофонні партії хочуть обмежити передачу повноважень регіонам. Більше того, економічні програми двох партій, які отримали найбільше голосів NVA у Фландрії й Соціалістичної у Валлонії, є досить суперечливими. І що не менш важливе і досі залишаються дуже чутливі мовні проблеми стосовно Брюсселя, незважаючи на закладені в конституції положення, які захищають мовні права громадян. Водночас залишається при владі сформований ще попередніх виборах уряд, який відповідає за поточний стан справ, включає голосування з ухвалення бюджету на кожний місяць; регіональні уряди працюють у рамках власних повноважень; податки збираються; вчителі й поліцейські отримують зарплату, а пенсіонери — пенсії. Разом із тим не ухвалюються нові закони і не запроваджуються нові податки. Непоганими є також економічні й фінансові показники. Король Альберт намагається відчайдушно вести переговори між партіями, але на даному етапі бельгійці не дуже переживають, оскільки цей глухий кут поки що не впливає на їхній щоденне життя.

Теперішня політична криза немає прецедентів у історії Бельгії, хоча за 181 рік її існування завжди відносини між двома мовними громадами були заплутаними і складним.

Дослідження показують, що на нових виборах NVA посилить свої позиції на 5 %, а Соціалістична партія лише дещо посилить свої показники. Тому проведення нових виборів не вирішить проблеми. Як відомо, в Бельгії старі політичні партії відомі своєю традицією досягати компроміс. А нова партія NVA не показує бажання йти на компроміс. Тому лише майбутнє покаже чи відбудеться розлучення між Фландрією і Валлонією чи сторони будуть змушені жити під одним дахом, що називається Бельгія?

Анна ЗВОЛІКЕВИЧ, директор Бізнес ради Україна—ЄС «Створення міцних партнерств», Брюссель:

— На побутовому рівні відсутність федерального уряду не дуже відчувається, бо існують уряди на рівні регіонів. Але існує дуже багато питань, які важко вирішувати особливо на регіональному рівні. Зокрема, це відчувалось, коли у валонській частині була повінь, а потім снігопади. Та й такі питання, як от: розчищення й відбудова доріг, допомога потерпілим — важко вирішити на рівні одного чи декількох регіонів. Але в принципі вони можуть виживати, бо є дуже автономними в рамках федеративного устрою. Але звісно, для єдиної держави єдиний уряд необхідний. І це населення розуміє. Що стосується пасивності населення стосовно відсутності уряду. Це так довго триває то, можливо, бельгійці до цього звикли і не є такими активними. Але коли було поставлено питання про відокремлення Фландрії від Валонії, то тут постійно проходили демонстрації, лунали заяви за збереження федеративного устрою. Але на побутовому рівні це не дуже відчувається. Я можу сказати що в Брюсселі, де мешкає переважна частина іноземців, не відчувається чи є тут уряд, чи його немає. Як воно було так і залишається, єдине що ціни постійно зростають. Не зовсім добре став працювати транспорт. Через змішану компетенцію дуже важко проходять роботи з будівництва чи ремонту об’єктів. Я гадаю, що важко буде зрозуміти з політичної точки зору, якщо Євросоюз опиниться між двома державами чи якимось федеративними устроями. Бо Європа це те, що об’єднує, а не те, що роз’єднує.

Роланд ФРОДЕНШТАЙН, заступник директора Центру європейських досліджень, Брюссель:

— Це дещо перебільшення говорити, що Бельгія немає уряду. Попередній уряд на чолі з прем’єр-міністром Іве Летермом продовжує виконувати обов’язки допоки не буде створено новий уряд. У цьому сенсі Бельгія має уряд, який може займатися щоденними справами. Насправді, головування Бельгії в Раді міністрів Європейського Союзу в другому півріччі 2010 року вважається іншими державами-членами ЄС як добре підготовлене і реалізоване справжніми професіоналами. І відсутність нового уряду немає миттєвого впливу на економіку, і ніяким чином не впливає на життя пересічних громадян. Адміністрація, поліція, освітня система, судочинство продовжують функціонувати, бо багато з цих інституцій вже сильно регіоналізовані. Проблема нинішньої ситуації на вищому рівні держави полягає в тому, що основні розходження між двома великими лінгвістичними громадами не можуть бути вирішеними через реформи, подальшою передачею відповідальності і повноважень регіонам. А це має негативний довготривалий ефект, тому що збільшує відчуття стагнації. Великий державний борг Бельгії є ще однією проблемою, яка не може бути належним чином вирішеною через глухий кут на верхівці. Єдиний відчутний вплив на широку громадськість полягає в тому, що люди ще більше розчарованими своїми політиками. Але це також трапляється в інших європейських країнах.