Без поділу влади

На минулих парламентських виборах рівень фальсифікацій та насильства з боку влади був максимальним за всю 30-річну історію російських виборів. Ті прийоми притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, які раніше застосовували здебільшого проти тих, хто брав участь у протестах прихильників Олексія Навального, тепер також широко застосовують проти протестувальників-комуністів та їхніх прихильників. Потенційно це розширює коло тих, хто готовий радикально боротися з чинною в Росії владою. Проти самого Навального та низки його соратників порушили нову кримінальну справу — цього разу за звинуваченням у створенні та керівництві екстремістською спільнотою. За відповідною статтею Кримінального кодексу Олексію Навальному, Леоніду Волкову, Івану Жданову та «іншим особам» загрожує від 6 до 10 років ув’язнення. Проти Любові Соболь, Георгія Албурова, Руслана Шаведдінова, В’ячеслава Гімаді, Павла Зеленського, Рустема Мілюкова та «інших осіб» порушено справу за м’якшою статтею про участь в екстремістській спільноті. Їм можуть дати від 2 до 6 років колонії.

Майже всі фігуранти зазначених справ, за винятком Навального, Зеленського та Мулюкова, перебувають за кордоном. Зеленський, колишній оператор Фонду боротьби з корупцією, відбуває 2-річний термін у справі про екстремізм. Уфимського активіста Мулюкова 2019 року засудили до умовного терміну в «екстремістській» справі. Екстремістською спільнотою російський Слідчий комітет вважає Фонд боротьби з корупцією, який Навальний, за версією слідства, не пізніше 2014 року, вже створивши ФБК, «з метою здійснення екстремістської діяльності, спрямованої на зміну основ конституційного ладу в Російській Федерації, підриву суспільної безпеки та державної цілісності Російської Федерації створив і керував». І тоді ж до нього приєдналися Жданов та Волков.»Для забезпечення діяльності екстремістської спільноти, зокрема її фінансування, а також створення умов для вчинення злочинів екстремістського спрямування, залучення нових учасників».

Троє обвинувачених у головній справі створили 8 фондів і комерційні організації, а 2017 року «з метою розширення сфери злочинної діяльності» було створено штаби Навального. А Соболь та інші долучилися до екстремістської спільноти в 2014-2021 роках. При цьому «протиправну діяльність екстремістської спільноти було спрямовано на дискредитацію органів державної влади та політики, яку вони проводять, дестабілізацію обстановки в регіонах, створення протестного настрою в населення та формування громадської думки про необхідність насильницької зміни влади, організацію та проведення протестних акцій, що переростають в масові заворушення» , а під час мітингів у 2014-2021 роках прихильники Навального, як вважає СК, закликали до екстремізму та тероризму і «чинилися протиправні дії, що призводять до порушення прав і свобод людини та громадянина, завдавалася шкода громадському порядку та громадській безпеці».

Ну, просто клас! Боротьбу з корупцією тепер в Росії офіційно визнано протиправною екстремістською діяльністю! Отже, крали, крадемо й продовжуватимемо красти! На цьому стояла, стоїть і стоятиме Земля Російська! Характерно, що за 10 років в Росії не посадили за грати жодного члена дільничної виборчої комісії, публічно викритого у прямих фальсифікаціях на виборах. А головного борця з російською корупцією, як видається, мають намір тримати за гратами аж до закінчення двох наступних президентських термінів Володимира Путіна, тобто до 2036 року. Того, що вдалося благополучно задавити «розумне голосування» за допомогою масштабних фальсифікацій, зокрема електронного голосування, Кремлю вже замало, і він хоче гарантувати себе від будь-яких несподіванок. Й, окрім того, порушення нової справи проти Навального, за якою його запросто можуть посадити за грати на 10 додаткових років, чітко свідчить, що Путін має намір ще щонайменше двічі обиратися президентом — у 2024 та 2030 роках. А потім, якщо здоров’я дасть змогу, може ще раз обнулити свої президентські терміни. Зараз до Думи внесено закон, що дозволяє губернаторам, яких усіх мають намір перейменувати в голів регіонів, балотуватися на необмежену кількість термінів. Путін явно має німір правити до самої смерті (ще й з огляду на те, що активно цікавиться проблемою продовження людського життя).

Тому зараз його насправді дуже мало обходить проблема вибору наступника. Володимиру Путіну загалом байдуже, хто саме успадкує владу після нього — Медведєв, Шойгу, Собянін, Мішустін чи хтось інший, не виключаючи навіть того ж таки Навального. Якщо Борис Єльцин призначив Путіна своїм наступником з огляду насамперед на здібності обраного спадкоємця перемогти на більш-менш конкурентних виборах й потім утримати владу в країні протягом тривалого часу, то тепер Путіну, вважаю, абсолютно байдуже, вдасться його наступникові втримати владу чи ні. Адже нинішнього російського президента ця проблема вже не обходитиме з цілком природних причин, ну а про своїх дітей, законних та позашлюбних, так само як і про коханок, Путін неодмінно подбає заздалегідь, створивши їм безпечні «запасні аеродроми» за межами Росії. А наступні президентські вибори 2024 року, слід гадати, будуть ще стерильнішими, ніж нинішні вибори до Держдуми, й цілком нагадуватимуть радянські вибори до Верховної ради.

Те, що 4 з 5 лідерів передвиборного списку «Единой России» оголосили, що вони до Державної Думу не підуть, подиву не викликає. А ось на зустрічі президента з лідерами передвиборного списку правлячої партії ми почули чимало цікавого. Путін запропонував призначити першу п’ятірку списку очільниками комісій в «Единой России»: «Мені здається правильним, що ви очолите в самій « Единой России» комісії, спеціально створені партією « Единая Россия». Сергій Кужугетович Шойгу — він мені особисто багато разів вже казав про це й публічно заявив про це всій країні, а саме про розвиток Східного Сибіру — керуватиме партійною комісією з розвитку саме Східного Сибіру. Сергій Вікторович Лавров — комісією з міжнародної співпраці та підтримки співвітчизників за кордоном. До речі, тут дуже багато потрібно буде зробити, маю на увазі вдосконалення самої міграційної політики та привернення до країни людей російськомовних, близької нам культури. Тут дуже багато нюансів, які заважають нам ефективно рухатися в цьому напрямку. Олена Володимирівна Шмельова очолить комісію з освіти та науки, Денис Миколайович Проценко — комісію з охорони здоров’я, а Анна Юріївна Кузнецова очолить комісію із захисту материнства, дитинства та підтримки сім’ї, а також безпосередньо координуватиме весь цей напрямок прямо в самій Державній Думі».

З цієї тиради вже можна було зрозуміти, ще до публічного оголошення лідерів списку про свої наміри, що до Державної Думи з них піде лише дитячий омбудсмен Анна Кузнецова, якій пророкують крісло віцеспікера. І, здавалося б, комісії підібрані вдало й логічно, відповідно до основної професійної діяльності першої п’ятірки виборчого списку. Лавров цілком природним видається на чолі комісії з міжнародних справ, Шмельова — на чолі комісії з освіти, Проценко — комісії з охорони здоров’я. Інша річ, що, з погляду теорії поділу влади, якої, втім, російська влада давно вже не дотримується, тут є певні дивні речі. Профільні комітети Думи загалом мають контролювати відповідних міністрів. Але, виходить, той-таки очільник МЗС Сергій Лавров, очолюючи партійну комісію з міжнародної співпраці, зможе впливати на склад аналогічного комітету Думи, перед яким йому ж належить звітувати. Але на такі дрібниці Путін уваги не звертає.

Втім, дуже важливим є те, що Сергія Шойгу президент призначив головою комісії з розвитку Східного Сибіру, а не з питань оборони та безпеки (останнє було б логічним). Тут пригадується те, як Сталін підготував і здійснив усунення Миколи Єжова з посади наркома внутрішніх справ. Спочатку Миколу Івановича призначили за сумісництвом наркомом водного транспорту. Туди Єжову довелося перевести кілької своїх працівників, що послабило його позиції в НКВД. Ну, а потім передати Берії контроль над репресивним механізмом Головного управління державної безпеки було справою техніки. І коли Єжова було зміщено з посади очільника НКВД (проте залишивши наркомом водного транспорту), він у НКВД фактично вже нічого не контролював. Де гарантія, що незабаром Путін не закличе Шойгу більше уваги приділяти розвитку Східного Сибіру, а потім не створить гігантське Міністерство з розвитку Далекого Сходу, Арктики та Східного Сибіру і не запропонує Сергію Кужегетовичу його очолити? Таким чином Путін міг би гарантувати себе від будь-яких несподіванок з боку нинішнього міністра оборони в переддень виборів 2024 року. А заразом можна було б розпочати реформу російської армії (Путін навряд чи уявляє собі, скільки триватиме така реформа та яких радикальних політичних змін вона потребуватиме.

До речі, якщо раптом буде потрібно усунути Лаврова з МЗС, для нього можна буде створити Міністерство у справах співвітчизників, що буде почесною відставкою.

Цими днями ми, як видається, спостерігали перший протестний теракт у Білорусі. Коли в Мінську працівники КДБ та МВС під час чергової облави почали вдиратися до помешкання 31-річного провідного аналітика служби підтримки в американській IT-компанії EPAM Systems Антона Зельцера, він пострілом з мисливської рушниці вбив офіцера КДБ і сам був убитий вогнем у відповідь. Жорстоке придушення протестів у Росії і в Білорусії може спровокувати сплеск тероризму в цих країнах. Досвід історії свідчить, що терористи зазвичай до влади не приходять. Але своїми терактами вони послаблюють існуючий режим, чим можуть скористатися інші сили, зокрема всередині самого режиму.