Ближче до Заходу, але далі від прозорості
8 листопада корпорація Millennium Challenge, заснована президентом Бушем спеціально для того, щоб надавати допомогу урядам країн, що відзначились на ниві державного будівництва, оголосила, що Україна відповідає всім критеріям для надання такої допомоги. 4 грудня прем’єр-міністр України Віктор Янукович прибув до Вашингтону на зустріч із віце-президентом Чейні. Вашингтон знову спробує станцювати тур вальсу з державою, що шукає своє місце між Росією та Заходом.
Однак проти рішення Millennium Challenge заперечують багато фахівці-енергетиків. На їхню думку, критеріям на отримання американської допомоги ніяк не може відповідати та завіса секретності, якою закритий український газовий бізнес. Особливо часто експерти говорять про швейцарську компанію під назвою RosUkrEnergo. Саме цій компанії були передані права на ведення переговорів щодо імпорту Україною природного газу з Росії й Туркменістану, а тим часом особи її власників невідомі досі. Зрозуміло, що тут може йтися й про конфлікт інтересів, і про корупцію.
Усіх американських контрагентів, що намагалися почати якусь взаємодію з RosUkrEnergo, відлякувала її повна непрозорість. Одна з таких фірм, за відомостями, виявленими в її внутрішніх документах, розкрила зв’язки RosUkrEnergo зі 140 компаніями й трастами, розташованими в офшорних зонах — від далеких Сейшельських островів і Науру до Панами й Кіпру. Представники іншої американської компанії розповіли, що юристи RosUkrEnergo виражали здивування: навіщо, мовляв, американським бізнесменам знати, з ким вони мають справу? Відповіді, за словами наших співрозмовників, були одержані тільки після довгих переговорів, але лише часткові.
В одному із недавніх інтерв’ю Янукович заявив, що вдячний за присвоєння Україні статусу країни, що може претендувати на допомогу, і пообіцяв підвищити у своєму уряді етичні й адміністративні стандарти.
Енергетика — це не тільки найважливіша перевірка України на відповідність усім 16 пунктам, які враховує Millennium Challenge, але й дуже вадливий сигнал для Європи, адже Україна — не тільки великий споживач природного газу, але й транзитна точка, через яку в Західну Європу з Росії й Туркменістану проходить до чверті газу, споживаного європейцями.
До минулого Нового року про безперервність потоку газу в Європу ніхто не задумувався, але тут Росія, після того як Україна відмовилася оплачувати газ за цінами, що різко підскочили, припинила поставки. Скандал завершився через три дні, коли російський газовий монополіст «Газпром» і українська державна нафтова компанія «Нафтогаз» підписали угоду, за якою RosUkrEnergo стала українським посередником.
Навіщо ж потрібна RosUkrEnergo? Можливо, насамперед, не через досвід і технології, а задля зв’язків. Половиною компанії володіє «Газпром», іншою половиною від імені групи українських бізнесменів керує дочірня структура австрійської фірми під назвою Raiffeisen Zentralbank. Зареєстрована RosUkrEnergo в швейцарському місті Цуге, де доволі низькі податки й закони дозволяють дотримувати фінансову таємницю.
За словами одного міжнародного консультанта, від операцій, які державна нафтогазова компанія цілком могла б виконувати й сама, RosUkrEnergo дісталися сотні мільйонів доларів. За цей рік, за повідомленням міністра енергетики України, процитованим у жовтні агентством France-Presse, країна вже заплатила RosUkrEnergo $300 мільйонів і винна ще стільки ж. Міжнародне енергетичне агентство у своїй жовтневій доповіді пише: «Таємнича швейцарська газоторговельна компанія RosUkrEnergo грає в українській газовій промисловості все більш значну роль і, як раніше, залишається непрозорою. Незрозуміла її акціонерна структура, і, судячи з усього, компанія отримує великі прибутки тільки за те, що підписує контракти на транзит газу з Центральної Азії в Україну».
Янукович заявив, що структуру відносин держави з RosUkrEnergo змінити не може: «Хочемо ми цього чи ні — таку спадщину отримав мій уряд. Юридична база була підписана нашими попередниками з RosUkrEnergo. Ніякої законодавчої бази для розірвання цього контракту в України немає. Якщо це зробити, то під сумнівом опиняться поставки газу до України та в Європу».
Янукович зазначив, що в України також не було іншого вибору, ніж як прийняти вимоги «Газпрому»: «Якби знайшлася така компанія, яка була б здатна забезпечувати нас газом у необхідних об’ємах і за нижчою ціною, ніж «Газпром», ми вели б переговори iз нею. На жаль, такої компанії не знайшлося, тому ми й прийняли пропозицію «Газпрому».
Колишній посол США в Україні Карлос ПАСКУАЛЬ, що нині займає пост президента Інституту імені Брукінгса, підтримує рішення Millennium Challenge щодо надання Україні допомоги, бо Україна, як він вважає, дуже далеко просунулася в питаннях структури державного управління й боротьби з корупцією. Однак він заявив, що енергетичний сектор залишається темною плямою на фоні загальної картини. «Досі незрозуміло, чому в цієї компанії таке становище і чому вона фактично отримує монополію на транспортування газу — це, як і раніше, дуже тривожний чинник», — вважає Паскуаль.
У тому, що він володіє 45% RosUkrEnergo, зізнався український бізнесмен Дмитро Фірташ. Однак дипломати та експерти, що працювали над цим питанням на замовлення різних компаній та неурядових організацій — наприклад, на лондонську Global Witness — вважають, що він — лише підставна фігура, а насправді частка належить комусь в Україні й у Росії, хто має дуже серйозні зв’язки.
Нещодавно RosUkrEnergo укорінилась ще глибше у внутрішньоукраїнський газовий бізнес. Нове спільне підприємство з «Газпромом» отримало під свій контроль велику частину розподілу газу споживачам. Не прояснені поки принципи управління газовою мережею, зокрема, у листопаді компанія відмовилася підписати угоди про постачання палива з 16 українськими підприємствами, деякі спостерігачі вбачають у цьому спробу примусити власників цих підприємств продати частки свого бізнесу.
Том Мейн із організації Global Witness, що надрукувала в квітні 63-сторінкову доповідь про стан справ у туркменсько- українській торгівлі газом, зазначив: вражає те, що навіть після демократичної помаранчевої революції в Україні держава не вичистила енергетичний сектор.
Одним із тих, хто вцілів у чищенні, став міністр енергетики Юрій Бойко, який відвідує Америку в складі делегації, очолюваної прем’єр-міністром. 2002—2005 років, за часів проросійського президента Леоніда Кучми, він очолював державну нафтогазову компанію «Нафтогаз». За відомостями Global Witness, їй вдалося отримати так і не опублікований аудиторський звіт про роботу «Нафтогазу» за часів Бойка, де зазначене таке, «від чого волосся встає сторчма». Із цих документів, за словами представників Global Witness, виявляється, що, будучи головою «Нафтогазу», Бойко одночасно був членом координаційного комітету RosUkrEnergo. Після помаранчевої революції Бойка змістили, але коли до влади прийшло багато проросійських осіб, знову поновили його владні повноваження.
На зрозумілість правил гри сподіваються й західні нафтогазові компанії, що подали заявки на геологорозвідку в Чорному морі. У переддень минулого Різдва уряд випустив оголошення (тільки українською мовою), що запрошує учасників подавати заявки на тендер з розвідки на ділянці площею 12 тис. квадратних кілометрів в українських водах Чорного моря. Це перший глибоководний проект, і, незважаючи на дуже тихе оголошення, він все ж зібрав п’ять заявок, у тому числі й від компанії ExxonMobil.
Перемогли несподівано для всіх невелика компанія Vanco Energy із Хьюстона, що займалася розвідкою глибоководних родовищ нафти й газу біля західних берегів Африки, а також JNR — інвестиційна фірма, що належить сім’ї Ротшильдів. Однак коли вже йшлося про підписання остаточного тексту договору, новий уряд повністю відхилив представлений компанією проект і заявив, що напише свій текст. Vanco досі чекають.
«Я не втрачаю надії», — говорить колишній президент компанії Unocal Джон АЙМЛЕ. Нині він працює в Vanco і вже віддав вказівку підготувати платформу для початку робіт. Аймле висловив надію на те, що угода буде укладена до кінця року й що Чейні переконає Україну підписати договір. «Усі інвестори світу, які вкладають гроші в ринки, що розвиваються, спостерігають нині за Україною. Багато хто з них відстежує зараз наш контракт. Для них він стане показником того, чи варто розглядати перспективу великих інвестицій в енергетику.
