Битва за турецький «приз»

Сьогодні, 24 червня, в Туреччині проходять дострокові президентські вибори, які визначатимуть майбутнє країни і матимуть вирішальне значення для нинішнього глави держави Реджепа Таїпа Ердогана. Саме він 18 квітня заявив, що перенесення виборів на рік раніше робиться з метою «терміново перейти на президентство з повноваженнями голови виконавчої влади». Нагадаємо, що ухвалені на референдумі конституційні зміни в Туреччині мають набути чинності після найближчих виборів.

Мета президента Туреччини на нинішніх виборах - отримати контроль над законодавчою, судовою і виконавчою гілками влади.

Як відзначають оглядачі, мета президента Туреччини на нинішніх виборах - отримати контроль над законодавчою, судовою і виконавчою гілками влади. Відповідно у багатьох публікаціях за кордоном наголошується на тому, що Туреччина йде на шляху до авторитаризму.

Справді, ухвалені на референдумі зміни до конституції передбачають, що президент Туреччини матиме дуже широкі повноваження - він очолюватиме уряд країни і призначатиме на посади міністрів без згоди парламенту. Те саме стосується спецслужб та армії.

Окрім того, збільшується і вплив президента на судову систему - він призначатиме шістьох з 13-ти членів Вищої ради суддів і прокурорів. При цьому інші члени цього органу, відповідального за призначення на важливі посади в судовій системі Туреччини, обиратимуться парламентом, який також, цілком ймовірно, після виборів контролюватиметься президентом.

Інші нововведення передбачають збільшення кількості депутатів у новому складі парламенту з 550 до 600 осіб, а також отримання права голосу з 18-річного віку, замість 25 років, як це було раніше. Прохідний бар'єр для партій на парламентських виборах залишиться високим - на рівні 10%.

Опозиційні партії об’єдналися, створивши альянс, аби не допустити безпрецедентної концентрації влади у руках Ердогана

Щоб не допустити такої безпрецедентної концентрації влади в руках Реджепа Тайїпа Ердогана, який керує Туреччиною впродовж понад 16 років, спочатку на посаді прем’єра, а з 2014 року вже у президентському кріслі, – опозиційні партії об’єдналися, створивши незвичний альянс, як для турецької політичної сцени.

Новостворений Національний альянс, до якого увійшли світські соціал-демократичні партії, правоцентристські консерватори, націонал-ліберальні консерватори та навіть консервативні ісламісти, завив про підтримку опозиційного кандидата МухарремаІндже.

Найважливіша обіцянка сил, які підтримали спільного кандидата, полягає у тому, що вони спільними зусиллями у парламенті скасують конституційні зміни, що були запроваджені шляхом референдуму в 2017 році з незначною перевагою. Цей референдум викликав багато суперечок у турецькому суспільстві тому, що затвердив перетворення турецької республіки з парламентської на президентську з розширеними повноваженнями.

Турецьке суспільствонині розколоте на два табори - на прихильників і критиків Ердогана.

Турецьке суспільство, яке історично складається з різних етнічних і релігійних груп, нині розколоте на два табори - на прихильників і критиків Ердогана. Право голосу в Туреччині мають близько 58 млн. осіб, і останні опитування свідчать, що майже половина виборців підтримує Ердогана, який перебуває при владі вже 16 років, і його Партію справедливості і розвитку (ПСР). Решта 50% підтримують інші партії, бажаючи, щоб правління нинішнього президента завершилось.

«Згідно з останніми опитуваннями, Ердоганові буде нелегко перемогти вже в першому турі»

Слід відзначити, що протягом останніх місяців популярність Ердогана падає. Це пояснюється ускладненнями в економіці, послабленням курсу ліри, погіршенням стосунків з курдами не лише в Туреччині, але і в кількох інших країнах регіону, а також занепокоєнням у зв’язку з наступом на політичних опонентів після невдалої спроби заколоту в 2016 році.

Згідно з останніми опитуваннями, Ердоганові буде нелегко перемогти вже в першому турі, якщо він буде проведений чесно, і, найімовірніше, він вийде у другий тур 8 липня, в якому йому протистоятиме Індже.

«День» звернувся до виконавчого директора Центру Близькосхідних дослідженьІгоря СЕМИВОЛОСА  з проханням прокоментувати значення президентських і парламентських виборів у Туреччині.

«Ключова проблема полягає у вартості призу, який отримує людина, що посяде посаду президента Туреччини»

-Ключова проблема полягає в ціні президентських і парламентських виборів, або іншими словами у вартості призу, який отримує людина, що посяде посаду президента Туреччини. А згідно з внесеними в Конституцію змінами, які були ухвалені парламентом і проголосовані на референдумі, президент Туреччини по суті є одноосібним лідером – керівником країни.

Можна говорити певною мірою і про посилення авторитарних тенденцій, враховуючи політику Ердогана за останні два роки, які минули після невдалого військового перевороту.

У разі перемоги Ердогана на цих виборах він закріпить ті тренди на довгий період часу. Відповідно існує доволі велика група політиків, які опонують Ердогану з огляду на те, що той виграв референдум з перевагою лише в один відсоток.

«В опозиції є шанси протистояти діючому главі держави, але головне питання, чи справді буде другий тур президентських виборів»

- Які шанси опозиції протистояти Ердогану, зокрема не дати йому перемогти у першому турі,зважаючи на те, що новостворений Національний альянс, до якого увійшли світські соціал-демократичні партії, правоцентристські консерватори, націонал-ліберальні консерватори та навіть консервативні ісламісти, підтримав опозиційного кандидата МухарремаІндже?

-Так, в опозиції є шанси, але головне питання, чи справді буде другий тур президентських виборів. Якщо так станеться, то в опозиції з’явиться відчуття перемоги завдяки чому вони зможуть мобілізувати своїх прихильників. Тому на сьогоднішній момент ключове завдання – мобілізувати своїх і знизити явку прихильників протилежного кандидата, щоб власне відбувся другий тур виборів.

«Ми бачимо поступове зменшення підтримки Ердогана, але це падіння не таке вже серйозне, щоб можна було говорити про провал його політики»

- Чи вплине на шанси Ердогана погіршення економічної ситуації, падіння курсу ліри тощо?

-Справді Ердоган мав більшу підтримку, ніж зараз. Але разом з тим немає стрімкого занепаду країни. Мова йде про труднощі, з якими стикається Туреччина, але які завжди можна пояснити, наприклад проблемами, пов’язаними з Сирією. 

Тут ми бачимо поступове зменшення підтримки правлячої партії і самого президента країни Ердогана, але це падіння не таке вже серйозне, щоб можна було говорити про провал його політики.

Цілкомзрозумілим є проведення виборів на рік раніше з оглядом на продовження падіння рейтингів Ердогана. І цей тренд, очевидно, не випадковий, тому влада намагається вскочити в поїзд останній вагон, коли авторитет Ердогана та його партії доволі високий, щоб можна було використовувати до певної міри адміністративний ресурс, аби виграти вибори і заморозити ситуацію на певний період часу.

«Дискусія, яка зараз триває в турецькому суспільстві, більше стосується виборчих технологій, але фундаментальним принципам демократії це не загрожує»

-А як, на вашу думку, можна пояснити публікації в іноземних ЗМІ, де вибори в Туреччині характеризують як свого роду протиставлення: авторитаризм vs повернення до демократії?

-Думаю, тут більше йдеться про виборчу риторику. Можна, насправді, в залежності від того, як ми підходимо до оцінки режиму Ердогана, говорити про те, що там менше стало демократії, хоча це очевидно, що демократії стало менше у зв’язку з невдалими військовим переворотом. Але дискусія, яка зараз триває в турецькому суспільстві, більше стосується виборчих технологій, але фундаментальним принципам демократії це не загрожує. Подивимось, як будуть проходити вибори. Адже багато що буде залежати від того, наскільки прозорим буде голосування, наскільки сторони будуть готові визнати результати виборів.  Бо поки що всі заяви про авторитаризм – це риторика.

«Користуючись своїм авторитетом,  Ердоган переконав турецьких виборців, що при його правлінні він зможе створити таку атмосферу, яка забезпечить розвиток для турецького народу»

-Чи можна розглядати той факт, що виборці на референдумі дали Ердогану майже необмежені повноваження, свідченням того, що турецьке суспільство готове дати йому повноваження, аби він вирішував усі проблеми?

-Не думаю, що все так просто, бо сам результат референдуму є не таким уже й однозначним і навколо цього існує доволі серйозна дискусія. Тому не можна сказати однозначно, що турецький народ вирішив надати необмежені повноваження Ердогану.

Авторитет Ердогана досить великий. Користуючись своїм авторитетом, Ердоган переконав турецьких виборців, що при його правлінні він зможе створити таку атмосферу, яка забезпечить розвиток для турецького народу. Тут переважно мова йде саме про розвиток, реакцію на виклики, які стоять сьогодні перед Туреччиною. Також не треба забувати, що значна кількість середнього класу значною мірою підтримує Ердогана, з’явилась завдяки йому. І це також дає Ердогану серйозну підтримку.

-З огляду на інтереси України, чи можна сказати, що нам краще аби президентом залишавсяЕрдоган, з яким співпрацює тривалий час наша влада?

-Я не вважаю, що, насправді, зміна людини на посаді президента держави якось радикально вплине на відносини України та Туреччини.