Чому Лондон не визнав Голодомор геноцидом

Днями Міністерство закордонних справ Великобританії відповіло на заклик парламенту країни визнати український Голодомор геноцидом відмовою. Своє рішення уряд пояснив тим, що Голодомор відбувся до схвалення конвенції ООН щодо геноциду 1948 року, а міжнародне право не можна застосовувати ретроспективно, йдеться в поясненні українського посольства у Великобританії на Facebook.

Українське дипломатичне представництво повідомило, що раде тим, що британський уряд визнає серйозність і жахливість Голодомору, а також відповідальність радянського керівництва за політику та політичні рішення, які призвели до голоду та спричинили загибель мільйонів українців, проте шкодує про те, що уряд Сполученого королівства не має планів ухвалити політичне рішення або розпочати розслідування. 

У цьому контексті слід нагадати про особистість британського ученого, українознавця та журналіста-міжнародника Ланселота Лоутона, який є автором книги «Українське питання». 1935 року під час виступу в Палаті громад Великобританії він заявив: «головною проблемою для сьогоднішньої Європи є проблема українська. Глибокий інтерес до цієї країни зумовлений її впливом на європейський мир і дипломатію; в той самий час, із нею тісно пов’язані життєво важливі британські інтереси».

«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати рішення британського уряду не визнавати український Голодомор 1932—1933 рр. геноцидом і пояснити, яким чином можна змінити позицію Лондона.

Посол України у Великобританії (2010—2014 рр.) Володимир ХАНДОГІЙ зазначив, що аргументація Великобританії є суто правовою, юридичною. «Її треба сприйняти та працювати з британською стороною для того, щоб пояснити, що Голодомор 1932—1933 рр. підпадає під визначення Конвенції 1948 року», наголосив він.  За словами Володимира Хандогія, британці визнають, що це примусовий голод, вживають слово голодомор і з точки зору політичної констатації повністю нас підтримують у цьому. Співрозмовник наголосив, що цим питанням мають займатися юристи-міжнародники, які мають більш детально пояснювати нашу аргументацію британській стороні та «спробувати перетягти Британію на свою сторону».

«ЦЕ ВІДКРИВАЄ ДВЕРІ ДЛЯ БАГАТЬОХ ІНШИХ НОВИХ ДИСКУСІЙ І ВИМОГ»

Богдан ЦЮПИН, український журналіст у Лондоні:

— Головна причина, чому британський уряд оголосив, що не готовий визнавати український Голодомор геноцидом полягає в тому, що він не хоче йти на політичний крок. Теоретично, напевно, можна було би це зробити в Лондоні вольовим політичним рішенням, але британський уряд не йде на такий крок з двох причин.

Перша причина. Урядові служби вирішили, що йдеться про юридичний термін, і вони хочуть дотримуватися правової процедури в цій справі — щоб термін «геноцид» застосував міжнародний суд або якийсь із британських судів, рішення яких визнає британський уряд. Якщо такого рішення немає, юридичних підстав використовувати термін «геноцид» щодо Голодомору британські урядовці не бачать.

Друга причина. Британський уряд не хоче використовувати політичну волю для такого означення, бо це відкриває двері до багатьох інших питань щодо масових злочинів, які певні країни чи народи хочуть називати геноцидом.

7 листопада в Лондоні відбувалися парламентські слухання щодо Голодомору, британські депутати майже всі висловилися за те, щоб визнавати український Голодомор геноцидом. Тобто політична воля на певному рівні серед досить значної групи депутатів є. Під час дебатів вони говорили і про потребу визнання вірменського голодомору, і про те, що курди на Близькому Сході вимагають визнати злочини проти курдського народу геноцидом. Крім того, говорили про те, що, ймовірно, доведеться говорити про дії у М’янмі щодо мусульманського населення рохінджа, як про геноцид. Тобто це відкриває двері для багатьох інших нових дискусій і вимог.

Сховавшись за вимогою дотримуватися правового процесу, британський уряд таким чином уникає початку нових дискусій щодо визнання інших масових злочинів голодоморами.

Щодо того, яким чином змінити позицію Лондона. Згідно з відповіддю британського МЗС на запит депутатів, йдеться про юридичний процес. Або в міжнародному суді, або в британському суді мало би відбутися судове дізнання, розслідування з рішенням суду, в якому би було вказано, що йдеться про злочини геноциду. Це проблематично. Підставою для засідання міг бути суд над особою, причетною до скоєння злочину, але через давність подій, було б важко знайти злочинця, якого можна було би судити за Голодомор.

Інший спосіб — судові дізнання, які практикуються в Британії. Але це дуже дорого. Наприклад, судові дізнання у справі Литвиненка коштували мільйони фунтів стерлінгів, дізнання у справ загибелі принцеси Діани також коштували дуже дорого. Коли йдеться про суд на британському рівні, з цим є проблема. Як це зробити на міжнародному рівні — це вже справа юристів.