Чому Путін не може впоратися з тероризмом?

Кількість загиблих у двох терактах у Волгограді зросла до 34 осіб, повідомив представник регіонального мінохоронздоров'я. Таким чином, кількість загиблих під час вибуху на вокзалі становить тепер 18 осіб, а під час вибуху в тролейбусі - 16. У Волгограді до 3 січня оголошений траур у зв'язку з двома вибухами, що сталися 29 і 30 грудня.

Після серії терактів у Волгограді російська влада оголосила про посилення безпеки по всій країні. Зокрема, у столиці: на вулиці виведено додаткові поліцейські патрулі, проводиться ретельний огляд біля рамок металошукачів. Особливий режим безпеки введений і на великих промислових об'єктах на півдні Росії, зокрема на Волзькій ГЕС, одній із найбільших електростанцій Європи. При цьому ні у Волгограді, ні у країні влада не має наміру скасовувати заплановані масові святкові заходи. У Слідчому комітеті назвали ім'я передбачуваного смертника, який влаштував вибух на волгоградському вокзалі. За даними спецслужб, це уродженець республіки Марій-Ел Павло Печонкін, який приєднався до радикалів-ісламістів навесні 2012 року.

Офіційні ЗМІ рапортують про розпорядження, віддані Володимиром Путіним силовим відомствам і уряду. Тим часом  преса і блогосфера обговорюють, чи виступить президент зі спеціальною заявою і чи змінить вже записане новорічне телезвернення.

Блогери звернули увагу на те, що по BBC, CNN і France- 24 - репортажі з Волгограда, на всіх головних російських каналах, крім «Дождя», триває веселуха... Поки з боку російського президента Володимира Путіна не прозвучало жодної заяви з приводу волгоградських терактів. Повідомлялося, що він обговорив цю проблему з прем'єром та керівниками силових структур. Також повідомляється, що постраждалим і родичам загиблих виділять гроші.

Слід зазначити, що поводять російські керівники себе зовсім не так, як на Заході в подібних випадках. На це звернув увагу блогер Дмитро Ольшанський: «На жаль, наша батьківщина влаштована так, що, якщо перші особи країни почнуть через теракти скасовувати свята, особисто сидіти з родичами жертв, втішаючи їх, швидко виступати з публічними зверненнями, емоційно співпереживати в прямому ефірі тощо, - батьківщина вижене таких перших осіб стусанами.

Жести громадянської та людської солідарності для політика доречні там, де сам політик – «один із нас», «такий же, як ми», і він прийшов у владу, щоб розділити з нами наші радощі і наші сльози.

У Росії ж править безособова вища сутність, від імені якої виступає її репродуктор - начальник.

Сутність не повинна метушитися, дуже переживати і взагалі показувати людські почуття.

Миколі Другому і Горбачову не були чужі людські почуття - і чим справа кінчилася? Зате товариш Сталін...

Це я не до того, що мені подобається такий стан справ. Ні, не подобається.

Це я до того, що треба розуміти: якщо влада в Росії почне поводитися так, як прийнято в західному світі, - їй дуже скоро прийде кінець», - написав він на своїй сторінці.

Ще сім років тому ризики проведення Москвою Олімпіади у неспокійному Кавказькому регіоні були очевидні, коментує західна преса теракти у Волгограді. Сьогодні, після двох страшних терактів у Волгограді, можна констатувати: ніколи ще приймаюча країна не відчувала такого сплеску тероризму напередодні Ігор. За помилки Путіна і Єльцина в цьому регіоні вже заплачено високу ціну. Чи не опиниться вона ще вище в Сочі? - побоюються оглядачі та експерти.

«День» звернувся до провідного наукового співробітника Московського центру Карнегі Лілії Шевцової з проханням прокоментувати реакцію російської влади на теракти у Волгограді  і розповісти, чому російському президентові, який став главою держави завдяки ставці на боротьбу з тероризмом, так і не вдається покласти край тероризму в країні.

- Навіть якщо президент Путін зараз переробить своє новорічне звернення до нації і вкаже на загрозу тероризму, то це не буде мати ніякого тонізуючого впливу на силові структури. Я думаю, що його звернення ніяким чином не може заспокоїти людей, особливо в регіонах, близьких до Північного Кавказу, а також у таких промислових індустріальних і багатонаселених центрах, як Москва , хіба що крім людей, яких абсолютно не хвилює ні загальна, ні їхня власна доля.

Навіть якщо президент визнає існуючу і наростаючу загрозу тероризму, це означатиме, що 13 років його влади пройшли безглуздо. Адже він прийшов до влади на хвилі боротьби з тероризмом, і він, по суті, своє третє президентство продовжує боротьбу з тим же тероризмом, який аж ніяк не став менше і який розповзається по всій Росії. Таким чином, я думаю, що президент у дуже складній ситуації. А в цілому ж іде дискусія, що виливається на телевізійні екрани і на сторінки центральних газет, суть якої в наступному: влада не хоче визнавати того, що російський політичний режим не може впоратися з однією з основних загроз зараз для життєзабезпечення суспільства; що система і режим настільки прогнили і просякнуті іржею корупції, неефективністю, що не можуть гарантувати безпеку простої людини.

І тут є кілька чинників, які обговорюються. По-перше, терористичні акти були не тільки в Росії. Вони були в лондонському метро, у Сполучених Штатах, у Парижі. Але після цих терористичних актів ні в Лондоні, слава Богу, ні в Парижі, ні в Нью-Йорку, ні у Вашингтоні, крім того ж російського сліду Царнаєвих, немає більше таких потужних терористичних актів. Отже, держава якимось чином може розв’язати проблему цієї безпеки. По-друге, у нас у нашому бюджеті на силовий блок (служби безпеки, поліції) витрачається понад 30 відсотків усіх державних витрат. А на життєзабезпечення людини йде менше 10 відсотків державних витрат. Значить, грошей у них предостатньо, але річ у тім, що сама влада, сам режим поставив перед силовиками завдання не знищення, боротьбу з тероризмом, а забезпечення безпеки політичної влади. Більше того, силовики почали займатися тим, що вони просто намагаються контролювати власність. Ось чим зайнятий наш силовий блок. І нарешті, по-третє, яка може бути тут гарантія безпеки особистого життя громадян, коли в одному з регіонів, я маю на увазі Північний Кавказ, триває громадянська війна і зіткнення. Тому в цій ситуації, очевидно, нам нема чого мріяти про те, щоб бути спокійним за власне життя. Однак наші лідери можуть літати зі своєї дачі в Кремль на трьох вертольотах, які забезпечують вже точно їм особисту безпеку.

«Я НЕ УЯВЛЯЮ, ЯКИЙ МОЖЕ БУТИ ВВЕДЕНО РЕЖИМ НАВКОЛО СОЧІ, ЩОБ ЛІКВІДУВАТИ ВСІЛЯКІ ЗАГРОЗИ ДЛЯ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ НАШИХ ГОСТЕЙ»

- До речі, британський прем'єр Девід Кемерон у Твіттері засудив теракти у Волгограді і написав Володимиру Путіну, що Сполучене Королівство надасть Росії будь-яку допомогу. І Білий дім теж запропонував допомогу у сфері безпеки в межах підготовки до Олімпіади в Сочі. Як ви думаєте, чи прийме Путін пропозиції Вашингтона і Лондона?

- Я думаю, що така виважена реакція Вашингтона з пропозицією допомоги - нормальний природний жест. Ми також знаємо, що американці допомагали забезпечувати безпеку Олімпіади в Греції, оскільки Греція при її силових ресурсах не могла її забезпечити. Але, я думаю, що американці повинні усвідомлювати, що Путін навряд чи прийме американську допомогу. Мені здається це сумнівним у ситуації, коли російський президент зациклений на прояві демонстрації сили, коли він хоче забезпечити Сочі як свій особистий глобальний проект, і як звертатися або приймати допомогу американців, які в Росії, завдяки телебаченню, вже стали класично зовнішнім ворогом. Я думаю, що це було б нелогічним . Я не виключаю, що якась допомога силових структур Америки може бути прийнята, але під прикриттям тотальної секретності. В іншому випадку Путін підриває ідею американців як зовнішнього ворога. А в цілому, якщо звернутися до думки російських експертів з питань безпеки та боротьби з тероризмом, то вони жахнулися і задаються питанням: як забезпечити величезну територію навколо Сочі. Це досить складний район. Особливо в ситуації, коли ми бачимо наяву такі потужні терористичні групи, як група Доку Умарова. Ця група за кілька років вбила тисячі людей. Ось яка потужна терористична мережа і вона б'є в одне місце - Волгоград, щоб показати, ми тут, ми присутні, щоб посіяти паніку. Я не уявляю, який може бути введений режим навколо Сочі, щоб ліквідувати всілякі загрози для особистого життя наших гостей.

«...ХІБА МОЖНА ВИЯВИТИ ТЕРОРИСТИЧНІ МЕРЕЖІ ЗА ДОПОМОГОЮ ВВЕДЕННЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК НА БРОНЕТРАНСПОРТЕРАХ»

- У Фейсбуці з'явилося повідомлення, що по BBC , CNN і France- 24 - репортажі з Волгограда, на всіх головних російських каналах, крім «Дождя», триває веселуха... Як ви це прокоментуєте?

- Чесно кажучи, я не дивлюся офіційні телевізійні канали. Хіба що наприкінці тижня, щоб зрозуміти офіційну риторику. Я дивилася «Дождь» і Youtube . «Дождь» дає дійсно більш-менш адекватну картину при наявності мізерних інформаційних ресурсів. Вони дають картину того, що сталося у Волгограді, дають картину побоювань людей. І люди бояться зараз їздити в громадському транспорті. На жаль, така картина була в Москві після терактів у Московському метро. Протягом двох-трьох тижнів люди боялися і були у стані стривоженості і ситуації режиму підвищеної небезпеки. Але все потім повернулося в свою колію. Бо, по-перше, населення не попереджають про безпеку. По-друге, телебачення працює для деморалізації і заспокоєння населення, для введення населення в летаргію, в якійсь сомнамбулічний сон. А поліцейські структури орієнтовані на рейдерство, на корупцію і на забезпечення безпеки правлячого шару. Очевидно, вони абсолютно втратили навички та здібності до антитерористичної боротьби. Вони почали боротися з тероризмом після того, як відбувся терористичний акт, ввели війська. Але хіба можна виявити терористичні мережі за допомогою введення внутрішніх військ на бронетранспортерах. Це просто визнання абсолютного непрофесіоналізму.

- І що, ви не бачите жодної перспективи в цій сфері?

- Той факт, що росіяни зберігають почуття гумору, що випливає з соціальних мереж, очевидно, говорить про те, що якась життєздатність у суспільстві зберігається. Тільки треба подивитися на ці карикатури, на репліки, якими обмінюються люди в Фейсбуці і Твіттері, значить, якщо є почуття самоіронії, значить, якийсь драйв у суспільстві зберігається. Проблема в тому, що у нас, як у відомій театральній постановці «В очікуванні Годо», все ще зводиться до очікування Годо, який ніяк не прийде. Ось у чому проблема. Дай Боже, щоб 2014 рік був більш практичним роком у цьому сенсі, щоб ми перестали очікувати Годо. Подібно двом героям п'єси, які нічого не роблять і чекають, що хтось прийде і розв’яже їхні проблеми.

«ЯКЩО САМА ЕЛІТА Й ІНТЕЛЕКТУАЛИ НЕ ЗДАТНІ ДОПОМОГТИ СУСПІЛЬСТВУ ЗМІНИТИ СИТУАЦІЮ, ТО ПОРЯТУНКОМ МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ КРИЗА»

- Що вже зараз можна сказати про наступний 2014 рік?

- Дивлячись на наступний рік, можна сказати, що від нього не можна багато очікувати,бо інерція суспільства і система такі, що повернути і змінити цю інерцію руху дуже складно. І тут можна звернути увагу на дві речі.

По-перше, якщо сама еліта й інтелектуали не здатні допомогти суспільству змінити ситуацію, то порятунком може бути тільки криза. Влада у нас тримається за рахунок деморалізації суспільства. Тут важливо відзначити, що у влади немає ресурсу, особливо для самозбереження. Навіть нафта і газ вже не настільки сильні ресурси. Тому телебачення і його роль в деморалізації виявляється навіть сильніше, ніж ціна на газ і нафту. І в цій ситуації єдиним оптимістичним просвітом є повномасштабна економічна соціальна криза. Коли населення розуміє, що влада огидна, і воно більше терпіти цю владу не може і піднімається протестна хвиля. Іншого способу щось змінити і якимось чином відродити себе і забезпечити собі безпеку немає. Тільки криза, але тільки не часткова криза в Москві або десь іще, а повномасштабна криза. Люди розуміють, що вони більше не можуть і не хочуть. І тільки така криза може викликати якісь рухи тіла всередині влади. Можливо, відколеться дещо прагматична частина влади, яка зрозуміє, що потрібні нові правила гри. Тому дивним чином наш оптимізм, мій особистий оптимізм і російський оптимізм, можливо, багато хто не погодиться, бо це небезпечне лікування, але воно пов'язане з кризою. Настане криза і це буде можливість для оновлення і якихось змін, це буде можливість виходу з болота. В іншому випадку болото і відсутність змін означатиме кінець будь-якого розвитку, перетворення суспільства і країни на політичний чи інший смердючий труп. Як не дивно це звучить, порятунок у кризі. Це хірургічне лікування, бо інші пігулки не допомагають. Тому оптимізм може бути пов'язаний тільки з оголенням кризи, з виходом того, що всередині відбувається. І оптимізм у кризі, а не в самозаспокоєнні. Ось така наша нова риса. Чи вийде 2014 року, навряд чи, бо умов для кризи ще мало. Занадто багато потенціалу є ще для продовження болота у світі. І суспільство не готове, щоб вийти на вулицю, як ви зробили. Нам краще вдома посидіти, поїсти салат олів'є і подивитися Пугачову. Ніколи не знаєш, коли температура підніметься до +40, як у біологічному організмі. Передбачити неможливо. Тому бозна, можливо, 2014-й стане сходинкою до кризи, до оголення нарешті, до пробудження, виходу зі сплячки. Таке у нас побажання.

- Іншими словами, потрібно дочекатися ситуації, коли верхи не можуть по-старому, а низи вже не хочуть по-старому?

- Так, це ленінська ситуація. Але для того, щоб верхи не змогли, низи повинні не захотіти. Поки у нас більшість готова хотіти. І ми не знаємо, коли вони перестануть хотіти.

- На форумі громадянського суспільства у Вільнюсі міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський сказав, що стимулом для цього може стати падіння ціни на нафту...

  - Я сама й наші економісти теж так думали. Всі зациклилися на ціні на нафту. Але Ілларіонов довів за допомогою цифр, що цей божок - ціна на нафту - перестав бути божком. Тому що економічні процеси в Росії не залежать тільки від ціни на нафту. Є інші стимули, які визначають нашу стагнацію й економічний розвиток. Серед цих чинників - деградація радянської інфраструктури. Вже ціна на нафту висока і залишається високою, а економічне зростання падає, стагнація посилюється. Ми входимо в кризу при високій ціні на нафту. Ми не залежимо більше від нафти. Це один із висновків минулого року.

Скільки терактів відбувається у Росії щороку

Вважається, що за роки «путінської стабільності» тероризм у Росії вдалося перемогти: війна на Північному Кавказі, імовірно, закінчилася, бойовики більше не захоплюють лікарні і школи, а прем'єр-міністр уже не веде телефонні переговори з терористами у прямому ефірі. На жаль, це міф. За даними Global Terrorism Index, 2011 року в Росії відбулося 182 терористичних акти, в результаті яких загинули 454 особи і 431 було поранено. У 2003 році, наприклад, терактів було 58, число загиблих склало 256 осіб, а поранених - 772. До 2007 року число терактів трималося на рівні 40-50 на рік, але з 2008 року воно регулярно стає тризначним. Моторошний рекорд був встановлений 2010 року, коли відбулося 244 терористичних акти, в яких загинуло 227 осіб. За рівнем терористичної небезпеки Росія в 2011 році посідала дев’яте місце у світі. Її випередили Ірак, Пакистан, Афганістан, Індія, Ємен, Нігерія, Сомалі і Таїланд. Велика частина терористичних актів відбувається на Кавказі, тому вони отримують значно менше медіауваги, ніж злочини в Москві або Волгограді. Крім того, цивільне населення не завжди є метою терористів: 45 % терактів 2011 року були спрямовані проти поліції та інших державних органів.

Довідка з сайта echo.msk