Чорногорія зробила ще один крок до незалежності
Президент Чорногорії Міло Джуканович оголосив позачергові парламентські вибори в республіці на 22 квітня. У промові, яку цитує югославська преса, президент Джуканович заявив, що його рішення викликане необхідністю продовжувати побудову демократичного громадянського суспільства, шлях інтеграції республіки до європейських та трансатлантичних структур, подальшого зміцнення добробуту. Спостерігачі вже оцінили рішення Джукановича як ще один крок до державної незалежності Чорногорії і, відповідно, остаточного розвалу югославської федерації.
Квітневі парламентські вибори в Чорногорії явно мають стати прелюдією до запланованого на літо референдуму про державну незалежність республіки. Адже якщо в новій Скупщині Чорногорії більшість буде за прихильниками курсу Джукановича на незалежність, питання про результати референдуму вже можна вважати вирішеним. Подгориця почала готуватися до виходу з Югославії ще задовго до падіння режиму Мілошевича — чорногорська влада підпорядкувала собі поліцію, запровадила в якості своєї валюти німецьку марку, стала намагатися проводити незалежну від Белграда зовнішню політику. Величезні зусилля було спрямовано на здобуття міжнародної підтримки чорногорської незалежності. Чорногорія, на відміну від офіційного Белграда, не проводила жодних демаршів під час натовської операції проти Югославії, не зважаючи навіть на те, що союзна авіація бомбардувала й цілі на чорногорській території.
Дистанціювання чорногорської влади від політики Мілошевича вже викликало свого часу економічну блокаду республіки з населенням близько 650 тисяч з боку Белграда. Чорногорія вистояла передусім завдяки розвинутій морській торгівлі, яка, як подейкують, великою мірою була контрабандною, і яку деякі схильні пов’язувати з іменем президента Джукановича.
Дані попередніх опитувань у Чорногорії свідчать, що число прихильників державної незалежності республіки зростає — проти висловлюються близько 25 відсотків населення, хоча ще півроку тому проти висловлювалося до половини чорногорців, багато з яких вважає себе одним народом iз сербами. При цьому у Сербії живе близько 600 тисяч чорногорців, яким не буде дозволено брати участі в референдумі влітку.
Спроби нового югославського президента Воїслава Коштуніци знайти спільну мову iз чорногорським керівництвом нічим не завершилися — Подгориця вдає, що Белград її більше не хвилює. Белград же не може не бути стурбованим тим, що югославська федерація як ніколи близька до остаточної загибелі хоча б через те, що Сербія не має власного виходу до моря.
Важко сказати, на що розраховує Чорногорія, прагнучи незалежності від Сербії, в умовах, коли Балкани переживають не найлегші часи, і коли економіка республіки надзвичайно сильно залежить від відпочиваючих iз Сербії. Захід поки що не висловлювався офіційно на підтримку незалежної держави Чорногорії, і це можна зрозуміти: достатньо головного болю і з тим, що війна у Косово де-факто все ще триває. Новий розвиток сепаратизму на Балканах нікого надихати не може. Підрахунків, чи зможе Чорногорія проіснувати незалежно від Сербії, не велося. Західні експерти схиляються до думки, що хоча б у формальному вигляді, хоча б у вигляді конфедерації Югославія має шанси зберегтися. Інакше доведеться готуватися до нових викликів, які можуть потягти за собою абсолютно непередбачувані наслідки.
Утім, чорногорці запевняють, що в будь-якому разі нічого поганого статися не може, і запрошують українців на відпочинок на морі.
