Добра освіта примирить Європу
Освіта відіграла велику роль у згладжуванні протиріч у Європі. Сорок років тому Шарль де Голль і Конрад Аденауер санкціонували створення нових підручників для дітей в обох країнах, щоб покласти край столітньому франко-німецькому антагонізму.
Завдання, які стоять перед Європою сьогодні, вимагають такого самого динамічного використання політики в галузі освіти. Вступ у травні поточного року до Європейського Союзу десяти нових країн-кандидатів із Центральної, Східної та Південної Європи зробить ЄС політично, економічно й соціально різноманітнішим, ніж будь-коли до цього. Деякі цінності, яких давно дотримуються країни ЄС, мають передатися відносно легко. Десять років тому при укладенні Маастріхтського договору країни-члени ЄС домовилися поважати історію, культуру і традиції усіх народів, які входять до складу Європейського Союзу. Проект конституції, який не вдалося прийняти в першому раунді переговорів, не тільки гарантує повагу культурної спадщини, а й зобов’язує ЄС активно оберігати, підтримувати й розвивати багатство культурного та лінгвістичного розмаїття Європи.
Справді, європейці досягнуть успіху в будівництві нової розширеної Європи, лише якщо будуть відкритими до того, що їм чуже і незнайоме. Ксенофобія є ознакою неправильної освіти, виявом обмеженості та нездатності поставити себе на місце інших. Отже, замість того, щоб починати пошук загальноєвропейських відмітних особливостей, народам Європи слід було б досягнути угоди щодо спільних освітніх цілей і завдань для підвищення серед усіх європейців рівня обізнаності про існування «інших» культур і народів, які є їхніми побратимами по Європі.
Жага знань, задоволення від пізнання світу і взаєморозуміння з людьми, які представляють інші культури, — це якості, які гарантують розмаїття в єдності та єдність в розмаїтті. До них також належать такі достоїнства, як терпимість і знання іноземних мов. Тільки ті, хто знає європейську історію та бере участь у дискусіях із країнами-кандидатами про те, чим є Європа сьогодні і якою вона має бути в майбутньому, зможуть ліквідувати розрив між різними культурами і релігіями.
Спілкування між представниками різних культур часто не вдається тому, що ми дуже мало знаємо одне про одного. Кажуть, що подорожі розширюють кругозір, але щоб це реально сталося, потрібно більше, ніж просто часта зміна місцезнаходження. Правильнішим у цьому випадку було б сказати, що знання мов розширює кругозір. Мова — це не лише засіб спілкування. Мова — це культура... Звісно, знання іноземних мов, розуміння інших культур, терпимості та отримання знань про іноземні культури не можна досягти указами й постановами, як запровадження податків. Але держава може й повинна забезпечити хорошу етичну та політичну освіту, яка дасть можливість молодим людям із різних країн взаємодіяти одне з одним, визнаючи та приймаючи свою рівність і рівноправність. Ліберальна демократія у своєму прагненні розвитку почуття громадянського обов’язку спирається на людей та інститути, які можуть вказати правильний шлях власним прикладом, переконаннями або світоглядом.
Знову і знову впродовж усього нашого життя нам доводиться примушувати себе з терпимістю ставитися до думок і поведінки, які суперечать нашим власним. І єдиною основою й опорою для цих наших зусиль є освіта.
Ютта ЛІМБАХ — колишній президент Конституційного суду Німеччини, професор права та президент Інституту ім. Гете в Мюнхені.
