«Дуже позитивний знак для України»

Події в Україні й особливо біля її південно-східних кордонів після анексії Криму Росією перебувають у центрі уваги всього світу. Щодня у світових ЗМІ з’являється багато публікацій про ситуацію в Україні. Не менш уважно за подіями у цьому регіоні стежать розвідки. І вчора телеканал CNN, посилаючись на представників військової розвідки США, повідомив, що ймовірність військового вторгнення Росії на територію східної України вища, ніж вважали раніше. Американська розвідка вважає, що російські війська будуть рухатися в напрямку трьох міст України: Харків, Луганськ і Донецьк, — щоб з’єднати сушею свою територію з Кримом.

Якщо розвідка уважно стежить за ситуацією довкола України, то впливові американські видання висловлюють на своїх шпальтах думки, як потрібно в цій ситуації діяти США та Заходу. І в цьому плані показовою є редакційна стаття The Washington Post під заголовком «Ми повинні приготуватися до довгої боротьби з Росією», яка була надрукована вчора.

Видання зокрема відзначає, що найкращим способом зупинити вторгнення Росії в Україну може стати більш тверда заява президента Обами, канцлера Німеччини Ангели Меркель та інших лідерів, ніж це вони робили раніше, щодо того, «які економічні санкції будуть спрямовані проти Росії у випадку вторгнення». Причому, наголошує видання, про рішучість запровадження економічних санкцій потрібно заявити уже зараз, щоб Кремль знав про це.

The Washington Post також звертає увагу на те, що західні лідери повинні заявити, що будь-яка спроба Росії порушити українську економічну чи політичну систему є неприйнятною і викличе санкції так само, як це було у випадку військового нападу. «США та їхні союзники повинні бути готовими підтримувати рішучу політику протягом тривалого періоду, піти на економічні жертви і відмовитися від простих компромісів, які б пожертвували самовизначенням України та її сусідів, демократією та правами людини. Росія Путіна може й не рівня Радянському Союзу, але поразка його агресії зовсім негарантована» — пише видання.

Про необхідність довготривалої стратегії боротьби з Росією пише на сторінках The Wall Street Journal Роберт Гейтс, який служив міністром оборони при президентах Джорджі Бушу і Бараку Обамі 2006—2011 роках, а також у якості директора ЦРУ при президентові Джорджі Бушу 1991—1993 роках. У статті «Виклик Путіна Заходу, Росія кинула рукавичку, яка не обмежується Кримом або навіть Україною» він зокрема наголосив: «Єдиний спосіб для Заходу, щоб протистояти прагненням Путіна на периферії Росії, це грати у стратегічну довготривалу гру. Це означає вдаватися до дій, які однозначно демонструють росіянам, що їхній світогляд і цілі та способи їхнього досягнення з часом значно ослаблять та ізолюють Росію.»

Гейтс вважає: «тягар пояснювати необхідність діяти рішуче, як завжди, лягає на наших лідерів. Як сказав президент Франклін Д. Рузвельт, «обов’язки уряду включають у себе акт розробки політики» і «переконування, лідерства, жертовності, постійного навчання, оскільки найвищим обов’язком державного діяча є виховувати». Агресивні, самовпевнені дії Володимира Путіна саме тепер вимагають від західних лідерів стратегічного мислення, сміливого лідерства і сталевої рішучості».

«День» попросив доктора політичних наук, конфліктолога, професора Київського національного університету ім.Шевченка Григорія ПЕРЕПЕЛИЦЮ прокоментувати останні публікації в американській пресі щодо можливої довготривалої боротьби з Росією.

«ЗАХІД УПЕРШЕ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ ПОЧАВ СПРИЙМАТИ РОСІЮ НЕ ЯК ПАРТНЕРА, А ЯК ЗАГРОЗУ»

— Ці заяви свідчать про зміну позицій, підходів як європейців, так і Сполучених Штатів Америки. Оскільки до цього домінувало партнерське мислення лідерів Західної Європи, перш за все, і США, що Росія — стратегічний партнер у подоланні глобальних загроз, які стоять перед світом і, перш за все, перед Заходом. І ця агресія змінила цю парадигму, ці загальні підходи.

Це говорить, що Захід вперше після закінчення холодної війни почав сприймати Росію не як партнера, а як загрозу, яка має глобальний характер. Цією війною Росія поставила питання про перегляд результатів холодної війни і про відновлення домінування Росії в Європі до рівня Радянського Союзу. Це фактично — відновлення холодної війни, але тепер уже на регіональному рівні. Оскільки Путін ставить завдання не тільки відновити домінування Росії над Європою, але й переглянути весь світовий порядок. Путін демонстративно руйнує все міжнародне право, всі режими міжнародної безпеки, які склалися після закінчення холодної війни. І ставить питання про повне переформатування світового порядку. Тобто це буде мати глобальні наслідки, рівні по своєму впливу до результатів Другої світової війни. Коли всі системи міжнародної безпеки, такі як механізм ООН, ОБСЄ, міжнародні режими будуть зруйновані Росією. І це загрожує всьому співтовариству міжнародним хаосом, бо буде втрачено міжнародне право, яке регулює відносини між країнами. Через це в Азії можуть виникнуть цілі регіони, які не будуть контролюватися міжнародним правом, які не будуть рахуватися з інтересами інших країн і це буде глобальна дестабілізація світу. Усвідомлення таких наслідків поступово приходить до керівництва США і до європейських лідерів. Про ще свідчать ці публікації в американських провідних виданнях.

Для України це дуже позитивний знак. Тому що фактично до цього цю агресію вважали локальним конфліктом, який можна розв’язати шляхом санкцій, переговорів. Але ми бачимо, що ці санкції виявились абсолютно неадекватними. Навіть економічні санкції не лякають Росію. За останнім опитуванням, 64 відсотки росіян абсолютно впевнені, що для Росії, для їхнього життя запровадження США навіть економічної блокади не матиме ніяких наслідків. Вони абсолютно впевнені, що Росія має бути світовою державою і має диктувати свої умови всьому світу.

— Але Обама у брюссельській промові назвав Росію регіональною державою, потім Росію вже виключили з G8, і наступний саміт G7 відбудеться не в Сочі, як планувалось, а в Брюсселі. Росію обіцяють виключати з інших міжнародних організацій... Хіба у Заходу немає ресурсів, щоб стримати це прагнення Росії?

— Так, у Заходу є потужні ресурси, але, на жаль, вони сьогодні не задіяні адекватною мірою. Тобто такою мірою, щоб це змусило Росію зупинитися у своїй агресії і дотримуватися міжнародного права. Поки що запровадження цих санкцій не мають ніякого ефекту. Тому що реваншу хоче не стільки Путін і його оточення, а все російське суспільство. І ми бачимо це по соціологічним опитуванням, по масовому психозу, такої підсвідомої поведінки росіян, оцінки ними міжнародної ситуації, їхньому ставленню до України. Вони абсолютно переконані, що мають право не тільки відібрати Крим, але й усю Україну приєднати до Росії. Є ще такі думки, що треба й Центральну Європу приєднати, бо колись ми там мали воєнну присутність, треба все це повернути, незважаючи на те, що ця частина вже інтегрована в НАТО, в Європейський Союз. Бачимо, що громадська думка в Росії абсолютно не враховує цих реалій. Вони одурманені реваншем.

«...В РОСІЇ ФАКТИЧНО ФАШИСТСЬКИЙ РЕЖИМ, ЯКИЙ НАЗИВАЄТЬСЯ ПУТІНІЗМОМ»

— Але ж суспільна думка в Росії формується владою через засоби ЗМІ, які займаються пропагандою, а не інформуванням громадян...

— Це немає значення. Ми маємо сьогодні в Росії фактично фашистський режим, який називається путінізмом. А при фашистському режимі і суспільство, і влада мислять одними й тими ж реваншистськими цілями та інтересами. Тому я не відділяю російське суспільство при такому режимі від влади. Тому що при фашистських режимах влада і суспільство зливаються в одне ціле.

— Тобто ніяких змін не може статися, поки там є Путін? Але ж він не вічний. У нас також Янукович думав, що буде правити вічно.

— Такий лідер там буде доти, поки Росія не отримає відсічі: або воєнної, або повного обвалу їхньої економіки і фінансів. Коли в Росії почнеться голод, хаос, тільки тоді ми можемо говорити, що Росія може зупинитися. Або воєнна поразка повна чи часткова. Інше ніщо Путіна не зупинить.

Як ми бачили, режим Гітлера тримався 13 років, а формування фашистського режиму в Росії розпочалось з другої каденції Путіна, або, іншими словами, після помаранчевої революції. Як правило, ми бачимо, що такі режими тримаються не більше 20 років.

— Яких кроків нам треба очікувати ще з боку Заходу і США, щоб зупинити Путіна від нападу на Україну, зважаючи на те, що військова розвідка США повідомила Конгрес: «що загроза подальшого російського вторгнення більш імовірна, ніж це вважалося раніше»?

— Справді, зараз питання номер один: зупинити військову агресію Росії на материковій частині України. І це питання не тільки наше, але й усієї Європи і США. Поки ні НАТО, ні Євросоюз не готові до адекватних дій, які могли б зупинити Росію. Тому надія тільки на нас самих, на наші збройні сили, додаткову мобілізацію, якої ми, на жаль, не бачимо. Під загрозою може бути проведення виборів, але головне — відвернути воєнну загрозу, дати воєнну відсіч можливій воєнній агресії Росії упродовж другого етапу цієї агресії, бо перший вона вже завершила окупацією Криму.