Екс-прем’єра звинувачено в 30 злочинах

Оскільки Гусейнов був із 1992 року представником тодішнього президента країни Абульфаза Ельчибея у справах Карабахського регіону, на нього покладають відповідальність за більшість азербайджанських поразок на фронті. За невдачі в боях проти вірменів Гусейнов відігрався на своїх співвітчизниках, котрі й досі пам’ятають як контрольовані ним частини стали господарями в країні. Гусейнов очолив танковий похід на Баку в червні 1993 року, що закінчився втечею Ельчибея. Азербайджан тоді мало не набув іміджу «бананової республіки», де влада залежить від примх окремого полковника.

Після того, як при владі утвердився Гейдар Алієв, Гусейнов утік до Росії, де й перебував протягом майже трьох років. Увесь цей час азербайджанський уряд вимагав його видачі, на що росіяни не надто охоче реагували, сподіваючись використати бунтівного екс-прем’єра для тиску на Баку. І лише коли остаточно з’ясувалося, що позиції Алієва в країні міцні і сподівань на прихід до влади проросійського уряду немає, Москва минулого року погодилася видати Гусейнова. До речі, багато смертельних ворогів Шеварднадзе, позиції якого в Грузії не настільки міцні, як у Алієва в Азербайджані, досі «без відома» Кремля перебувають на території Росії.

Неприємного для азербайджанських властей присмаку цій історії додає те, що Гусейнов скаржиться (і адвокати та міжнародні спостерігачі відзначають справедливість деяких із цих скарг) на погане поводження з ним у в’язниці, побиття та погрози його родичам. Хоча постать Гусейнова в Азербайджані нині змальовують тими ж кольорами, що й Троцького в СРСР у 30-х роках, правозахисні організації вимагають дотримання демократичності судових процедур.