Епоха просвітництва в Росії закінчилася

Англійський філософ Френсіс Бекон писав, що ipsa scientia potestas est — знання — сила. Саме на основі цієї формули французькі просвітителі почали впроваджувати наукові знанея в маси. Цю місію підхопили науковці й просто освічені люди й багато років як могли розповідали всім охочим наукові істини, часто важкі для розуміння, у найдоступнішій формі.

Цією важливою роботою займалися практично всі великі вчені, часто на шкоду своїй основній діяльності, тому що розуміли наскільки важливою є просвіта для широких мас.

Нічого дивного в тому, що в наш час, коли наука просувається настільки великими темпами, а її результати стають все дедалі складнішими для безпосереднього сприйняття, завдання освіти стає значно більш значущим.

Ця очевидна майже 400 років істина в нинішній Росії поставлена під сумнів. Ні, не науковий, а адміністративний. Виявилося, що знання для російських правлячих кіл виявилося настільки ж небезпечними, як тероризм та інші неприємності.

Державна дума Росії 21 січня ухвалила поправки до закону про освіту. Тепер для того, щоб прочитати лекцію, вчені повинні будуть отримувати довідку від міністерства. А університетам заборонять міжнародне співробітництво, якщо воно не узгоджене з федеральною владою.

Уже в листопаді минулого року взялися за освіту. Причому в Комісії з протидії іноземному втручанню в Раді Федерації. Внесені зміни в закон закріплюють можливість звільнення викладачів, якщо в їхній освітній діяльності знайдуть ознаки розпалювання ворожнечі, екстремізму й підриву конституційного ладу.

Як сказано в пояснювальній записці до проєкту, відсутність регулювання в сфері освіти «створює передумови для безконтрольного реалізації антиросійськими силами в шкільному й студентському середовищі під виглядом просвітницької діяльності широкого кола пропагандистських заходів». На думку чиновників, такі заходи, зокрема, підтримуються з-за кордону й спрямовані на «дискредитацію» російської «політики, перегляд історії й підрив конституційного ладу».

За новим законом регулюється просвіта в широкому сенсі. Під таке визначення потрапляє on-line лекція на YouTube, зокрема й мовні курси. До того ж немає визначення «просвітництва», й будь-який чиновник і навіть офіцер спецслужб, слідчий або прокурор може трактувати його довільно. Автори закону обґрунтовують його ухвалення іноземної загрозою. І це теж може бути використано як вигідно владі.

Якщо хтось думає, що всі ці рогатки стосуються тільки суспільних дисциплін або мовних курсів, то глибоко помиляється. Усе повною мірою стосується математики, фізики або біології.

Лекцію з вищої алгебри, де в ролі ілюстрації застосування теорії груп наводять дволітерний шифр уже згаданого Френсіса Бекона, за деякого бажання цілком можна вважати підривною. Слідчого, який купив диплом, слово «шифр» уже наводить на думку про підривну діяльність. До того ж у наявності іноземний слід, тому що вигадав шифр іноземець і точно для підриву основ конституційного ладу держави російської. Та й уся математика вигадана здебільшого за межами найбільшої за територією країни, а відтак її поширення має жорстко регулюватися, а ще краще взагалі не відбуватися.

Те саме стосується фізики, хімії, біології тощо. Про науки IT-галузі взагалі говорити не варто. Усім відомо, що інтернет, мало того, що вигаданий Пентагоном, використовується терористами й узагалі ворогами внутрішніми й зовнішніми, тому всьому тому, що з ним пов’язано, особлива увага й максимальна кількість заборон.

Шкода від такого роду обмежень очевидна. Не випадково проти одіозних поправок виступили вчені. Зокрема й академіки Російської академії наук (РАН). Президія РАН надіслала до Державної думи запит про відкликання законопроекту про просвітницьку діяльність.

Однак нічого не допомогло. У газеті «Комерсант» один з авторів поправок до закону «Про освіту» заступник голови Комітету Ради Федерації з міжнародних справ Андрій Клімов висловив думку, що «наукова спільнота — штука дуже широка». Усіх, хто виступає проти поправок, направляють сили з-за кордону. Це й зрозуміло. Адже чим більше в Росії буде грамотних і освічених людей, тим складніше їх обманювати. Наукове мислення базується на логіці, і якщо людина володіє науковим апаратом, байдуже в якій галузі знань, її складно змусити повірити в ту ахінею, що ллється з екранів федеральних телеканалів.

Кремль і його підручних не зупиняє той факт, що один з провідних російських астрофізиків, доктор фізико-математичних наук Сергій Попов організував петицію на порталі Change.org з вимогою не ухвалювати такий закон. Під петицією підписалося понад 100 тис. осіб, але коли російська влада на таке звертала увагу.

Путін і його оточення гостро відчувають небезпеку, що походить від дедалі більшої кількості людей. У процесі закручування гайок вони втрачають почуття міри й просто не можуть зупинитися в розширенні репресій. Їм є чого боятися.

По-перше, приклад Білорусі показує, що постійні репресії дають тільки видимість заспокоєння. Навіть при тому, що керівництво опозиції запропонувало двомісячну перерву в протестних акціях, вони тривають, хоч і в менших масштабах.

У Москві роблять однозначний висновок, що недостатньо круто Лукашенко поводиться, не підводить під арешти й ув’язнення супротивників законодавчу базу, хоча куди вже більше, і тому вогонь протестів не згасає.

По-друге, страх перед зборами людей у московських коридорах влади вже схожий чи то на паніку, то чи на параною. Зберуться люди на лекцію з якої-небудь наукової теми, а там, дивись, і почнуться розмови проти режиму. Назва лекції чиновникові ні про що не говорить, але краще заборонити, щоб уникнути якихось протиурядових розмов і ще гірше дій.

По-третє, весь цей інтернет і його породження в вигляді соціальних мереж уже показали свою небезпеку. Ніколи раніше школярі не цікавилися політикою. Якщо таке й було, то до замін портретів Путіна на портрети Навального ніколи не доходило. У широкому сенсі це теж плоди безконтрольної освіти.

Висновок, як то кажуть, напрошується сам собою. Його втілював герой оповідання письменника Гліба Успенського будочник Мимрецов. Він намагався тягнути й не пущати. Тягнув він туди, куди не бажали потрапити, а не пускав туди, куди дуже хотіли потрапити.

Якщо в Якутську при морозі в 50 градусів на мітинг на підтримку Навального вийшло 300 осіб, а у Хабаровську при мінус 30 кілька тисяч і навіть прокинувся Владивосток, то від цього просто так не відмахнутися.

Головне, звичайно, те, що відбувалося в двох столицях. Судячи з усього, Петербург вийшов на перше місце. Там навіть відбивали людей від ОМОНу, тікали й знову збиралися. У наявності запозичення тактики мінських протестувальників. Усього цього поки недостатньо, щоб реально похитнути російську владну вертикаль, але малі удари валять великі дуби.

Протестний потенціал у Росії явно зростає, й чим більше влада за допомогою безглуздих законів намагається його збити, тим більше він збільшуватиметься. Цікаво, що подібні дії завжди передували революціям або кардинальним змінам.

На жаль, на уроках історії можновладці ніколи не вчаться. Навпаки, вони намагаються завадити робити це всім іншим. Чим це закінчується, вони в школі не встигли вивчити. Займалися іншими справами.

Однак imperitia pro culpa habetur — незнання ставиться в провину. Так було в Стародавньому Римі, так і в XXI столітті.