Ердоган зупинив путч. Що далі?

У Туреччині триває операція проти терористичних груп, які намагалися влаштувати у суботу пізно ввечері державний переворот, що закінчився через кілька годин провалом. На даний момент затримано майже дев’ять тисяч осіб, а понад сто заколотників загинуло, більш ніж 1400 людей зазнали поранення. Декількох генералів і близько 30 полковників відсторонено від виконання обов’язків. Як зазначається в заявах турецької влади, спробу перевороту було здійснено терористичною організацією Фетхуллаха Гюлена (FETO).

Тим часом у зарубіжних ЗМІ лунає критика на адресу дій турецької влади, особливо — на новину про звільнення майже трьох тисяч судів.

«Туреччині потрібна національна згода, а не репресії», — пише Financial Times. Інше британське видання — Daily Telegraph — вважає: «Ердогану не можна відступати від демократії».

«Демократію врятовано. Тепер потрібно встати на захист прав людини. Воєнна диктатура — одна з гірших форм правління. Однак виборна диктатура нічим не краща, і явна небезпека полягає сьогодні в тому, що Туреччина все більше схиляється до подібної форми державного правління», — застерігає Guardian.

16 ЛИПНЯ 2016 РОКУ. СТАМБУЛ. ПРЕЗИДЕНТ РЕДЖЕП ТАЇП ЕРДОГАН ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО НАРОДУ ПІСЛЯ СПРОБИ ПЕРЕВОРОТУ. ТУРКИ ЙОГО ПІДТРИМАЛИ, І ТЕПЕР ПИТАННЯ, ЧИ ЗБЕРЕЖЕ ВІН СПАДЩИНУ АТАТЮРКА, ЯКА ГАРАНТУЄ СВІТСЬКИЙ ХАРАКТЕР ДЕРЖАВИ / ФОТО РЕЙТЕР

«Провал путчу в Туреччині не захистив демократію. Він поставив на ній хрест. Ердоган послідовно й наполегливо порушує принципи правової держави, прав людини і незалежність законодавчої влади», — пише Times.

«День» звернувся до виконавчого директора Центру Близькосхідних досліджень Ігоря СЕМИВОЛОСА з проханням прокоментувати розвиток подій у Туреччині після невдалого воєнного перевороту і розповісти, як це вплине на розвиток демократії в цій країні.

«У БУДЬ-ЯКОМУ РАЗІ МИ СПОСТЕРІГАТИМЕМО ЗА ОБМЕЖЕННЯМ ДЕМОКРАТИЧНИХ ПРОЦЕДУР»

— Той, хто застосовує насильство під час воєнного перевороту, хіба не усвідомлює, що після його провалу проти нього буде застосовано насильство? А при успішному перевороті військові не розбиралися б, хто є хто, а заарештували б усіх, хто дихав в обличчя Ердогана. Хіба це вперше відбувалося тут?

— Ситуація наразі погана в будь-якому варіанті. Туреччина пройде дуже важкий етап таких репресій, і, очевидно, тут буде поставлено крапку на Другій республіці.

Перша республіка є задумом Ататюрка, й вона в чистому вигляді дожила до 1960 років, після чого відбувалися більш-менш успішні перевороти. У 1980-х роках розпочалась м’яка демократизація, що дало Туреччині в значній мірі змінилася, виникли нові соціальні класи та верстви. Завдяки демократизації економіка розкрилась, і турки отримали можливість заробляти. І в результаті цього, зрештою, прийшов до влади Ердоган.

І тепер на цьому компромісі, що існував між кемалійською спадщиною та новим соціальним порядком, який виникав у Туреччині, було поставлено крапку цим воєнним переворотом.

Відтак настає період Третьої республіки, і якою вона буде, невідомо . Адже багато що робиться на ходу, без підготовки. Я знаю, як мінімум, багатопартійна система залишиться, але Кемалійська Республіка вмерла. А що далі буде, ніхто не знає .

Зрозумілою та абсолютно справедливою є критика Ердогана за ті насильства, які він чинитиме проти своїх опонентів. А він точно звинуватить своїх опонентів у всіх гріхах.

— Чи можна стверджувати, як пише Times, що провал путчу в Туреччині не захистив демократію, а ставить на ній хрест?

— Гадаю, не можна. Це набагато складніший процес, ніж просто дуже груба формула. По-перше, одна справа, коли йдеться про суспільство, в якому існують соціальні класи та розвинуті групи і де існує три-чотири верстви: умовно кажучи, попи та керівники, військо і селяни та якась буржуазія.

А коли йдеться про солідний середній клас, який є дуже консервативним, як це має місце й у Європі, то хіба від цього пропадає демократія? А в Туреччині якраз ніхто не забороняв опозиційні партії, які мають своїх представників у парламенті. Є люди, які голосують за опозиційні партії. Більше того, жодна партія в Туреччині не підтримала воєнний переворот.

Водночас із Заходу можна почути голоси на підтримку перевороту. Ніби там краще знають, що треба туркам, і хочуть військових на вулицях. Вони просто бояться ісламу.

— Як ви прокоментуєте твердження багатьох політиків і оглядачів про схожість Ердогана і Путіна?

— Усі порівняння кульгають. Ер доган, як і будь-який авторитарний, харизматичний лідер, схожий на Путіна. У турецького лідера є електорат, який його підтримує і який він вміє завести. Ердоган грається на різних фантомних болях ісламістів. Він — популіст, відчуває людей, знає, що сказати, і так само, як Путін, це дуже потужна «політична тварина». Але треба сказати, що Ердоган за часи свого правління створив інститути в державі, більшість яких має європейське наповнення.

Не слід забувати в наших аналізах, що Туреччина — мусульманська країна, й іслам там завжди відіграватиме важливу роль. Більше того, іслам завжди є частиною порядку денного. І як можна взагалі в цій ситуації робити такі висновки й бачити лише один бік медалі, що військові прийшли, щоб зупинити ісламістів. Але це величезні маси людей, які певною мірою надихаються ісламом. Усі розмови про демократію, захист меншин — це чудово. Але тут треба враховувати, що ми маємо справу не з якоюсь абстрактною країною, а з Туреччиною, яка має певний політичний спадок і певні політичні, управлінські та релігійні традиції.

Щодо російською чинника, то, умовно кажучи, внутрішня дестабілізація в Туреччині, звісно, на руку Росії. Тому що слабка країна шукала б підтримки, зокрема в росіян. Адже Захід однозначно сказав би «ні» й не прийняв би переворот. З другого боку, розмови про відновлення смертної кари я вважаю, популізмом.

Якби був переворот, то точно ніякої демократії не було б. Але у будь-якому разі ми спостерігатимемо за обмеженням демократії та демократичних процедур. Уже не можна повернутися до ситуації, як була до суботньої ночі, й сказати, що нічого не було. По-перше, народ не дасть і, по-друге, політики не підуть на це.

— Турецька влада заявляє, що за переворотом стоїть терористична організація Фетхуллаха Гюлена, який проживає в США, і тепер Анкара вимагає його видачі. Вашингтон зі свого боку заявляє про необхідність надання доказів на підтримку таких звинувачень. Це, на вашу думку, відповідає дійсності?

— Гюлен — це, умовно кажучи, Троцький, який сидить за кордоном і всім робить шкоду. Я б на місці Ердогана залишив його в США і продовжував би на нього вішати всіх собак. А що стосується доказів для видачі Гюлена, то їх немає. Гюлен діє за принципом масонської ложі, діяльність якої прихована, він, за версією влади, нібито підступно та утаємничено постійно розставляв своїх людей в органах влади та безпеки.

Ердоган добре знає про діяльність такої розгалуженої мережі прихильників Гюлена, і з його точки зору ця мережа є загрозою для нього. Тому він діє, усвідомлюючи, що в країні існує структура, яка не має жодного відношення до нього і рішення якої приймаються десь інде.

Гюлен завжди допомагав обдарованій молоді здобувати освіту і потім допомагав влаштуватися на роботу. І ті, хто пройшов школу Гюлена, зазвичай ставали членами його братства. Інше питання, чи залишалися вони відданими йому через п’ять-десять років.

— Як ви прокоментуєте реакцію української влади на невдалий переворот у Туреччині, наскільки вона була адекватною?

— Добре, що зразу вирішили посилити охорону аеропортів. І таким чином, можливо, зрозуміють, де нас є прогалини. З другого боку, потрібно наших українських політиків серйозно застерегти, щоб вони не несли маячню у зв’язку з подіями в Туреччині. Мене особливо дратує те, що вони намагаються «натягнути» турецькі події на українські реалії...

«НЕ ДУМАЮ, ЩО ТУРЕЦЬКИЙ УРЯД БУДЕ НАДАЛІ ПІДРИВАТИ ДЕМОКРАТІЮ»

Емре КАЗІЛКАЯ, Hurriyet, Стамбул:

— Зараз у Туреччині ведуться дебати чи залишатиметься держава світською як це було досі, з розподілом влади, верховенства права, плюралізмом, чи буде рухатися у напрямку ісламізації. Перед урядом вибір: чи використати цей путч як привід для підриву демократії в Туреччині, перейти до повної президентської системи, без стримувань і балансу влади, без верховенства права чи продовжити рух демократичному шляху. Я думаю, що в уряді бачать: найкраще інтересам більшості людей відповідає друга опція.

Але це вимагає систематичного підходу. Дехто в країні говорить, що уряд погіршує демократичний клімат, а такі, як я вбачаю в останніх месиджах прем’єр-міністра Біналі Їлдирим примирювальні жести, зокрема його слова, що ми збільшимо кількість наших друзів усередині країни. І якщо це матеріалізується у ділах, то це приведе до кращої Туреччини.

Я оптиміст, не думаю, що турецький уряд буде надалі підривати демократію. Хоча було непросто, але всі люди і парламентські партії виступили проти заколоту. І тоді чому далі наполягати на таких питаннях, які розділяє суспільство, зокрема перехід до президентської системи, надання громадянства всім сирійським біженцям. Адже більшість виборців правлячої партії АР виступають проти цього. Потрібно винести ці питання на референдум. Турки швидко забудуть про путч і знову будуть думати раціонально. І тому для уряду буде нелегко зробити те, що він хоче, без широкої підтримки народу.

«Я НЕ БАЧУ ПІДСТАВ ВВАЖАТИ, ЩО ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА КРАЇНИ МАЄ НАМІР ВІДСТУПИТИ ВІД ДОСЯГНЕНЬ ПОПЕРЕДНИКІВ»

Сергій КОРСУНСЬКИЙ, посол України в Туреччині:

У Туреччині досить міцні традиції демократії. У минулому, на протязі останніх 50 років перевороти відбувалися чотири рази, і кожен раз виникало питання про подальший розвиток країни. Але у цілому Туреччина залишалася на шляху демократичного розвитку, навіть якщо ставалися певні періоди автократії. Я не бачу підстав вважати, що політична еліта країни має намір відступити від досягнень попередників. Демократичний шлях розвитку - це не просто слова чи доктрина, це безліч політичних  і економічних зв’язків з Європою, які торкаються життя практично кожного турка. Уряд правлячої партії і особисто Президент Ердоган є демократично обраною владою країни, впевнений, що вони діятимуть навіть у складних умовах сьогодення у правових рамках.

Що стосується місця ісламу чи ідеології кемалізму у житті країни, то це є внутрішньою справою турецького народу.

Робити сьогодні висновки чи прогнози - невдячна справа. Необхідно подивитися на розвиток подій. Наразі відбуваються масштабні арешти, розслідування, починаються судові слухання щодо спроби перевороту. Думаю, справедливо буде почекати на те, як відбуватиметься подальший розвиток подій.