Естонський темп

Післязавтра розпочнеться офіційний візит президента Естонії Арнольда Рюйтеля до України. Візит триватиме до 18 жовтня, естонська делегація відвідає також Одесу і Крим.

ПРОБЛЕМА-2004

Приїзд лідера країни, без п’яти хвилин члена НАТО і без десяти — Євросоюзу, крім, зрозуміло, офіційного запрошення української сторони, має вагомі прагматичні підстави. За словами посла України в Естонії Миколи Макаревича, між двома країнами підписано 49 двосторонніх угод, зокрема — договір про вільну торгівлю. У разі вступу Естонії до ЄС (а естонці небезпідставно сподіваються, що це станеться 2004 року) договір про вільну торгівлю втратить чинність. Тоді нинішній рівень товарообігу між державами ($130,8 млн. за позитивного сальдо для естонської сторони) здаватиметься дуже гарним показником. До девальвації гривні після російської фінансової кризи 1998 року пік товарообігу становив $150 млн. Нині в Естонії ряд великих компаній (виробників рибної продукції, меблів) близько 80 % своїх товарів експортують до України. Вихід з режиму вільної торгівлі з Україною для цих фірм означає експортне мито і неконкурентоспроможність їхніх товарів на українському ринку. Наприклад, естонські шпроти можуть подорожчати на 20 — 30%. Українські дипломати, які працюють у Таллінні, говорять, що естонські експортери, котрі «зав’язані» на нашу країну, дуже стурбовані проблемою- 2004. Рішенням могло б стати отримання Києвом 2004 року статусу асоційованого члена і договір про вільну торгівлю з ЄС. Але реалістичність, нормальна самооцінка та оцінка можливостей партнера є, мабуть, головною характеристикою естонського політикуму. Тому стурбованість платників податків, які створюють робочі місця, політики в Таллінні сприймають з розумінням.

Український бізнес також може втратити, якщо режим вільної торгівлі з Естонією буде припинено. Естонці зацікавлені в поставках українського шахтного устаткування, обладнання для альтернативної енергетики, виробництва комбікормів, кораблебудування (нещодавно одна із фірм, що контролює 80% ринку буксирних робіт в естонських портах, придбала в Україні буксир; сума операції, за неофіційними даними — близько $5 млн.)

Президент Арнольд Рюйтель 8 жовтня на прес-конференції в Таллінні для українських журналістів сказав, що у нього поки що немає готового рецепту мінімізації втрат для двосторонньої торгівлі від вступу своєї країни до ЄС. Проте він сподівається, що «якщо дві сторони мають волю вирішити проблему, то рішення буде знайдено».

На вже згаданій прес-конференції глава естонської держави сказав, що «дуже уважно слухав промову Леоніда Кучми на економічному форумі в Зальцбурзі». Підтверджені Президентом України пріоритети зовнішньої політики — вступ до ЄС та інтеграція у НАТО — дали пану Рюйтелю підстави вважати, що «наші держави поділяють спільні цінності». До речі, незадовго до візиту в естонській пресі з’явилася інформація про те, що естонське МЗС нібито рекомендує президенту відкласти візит до України. Причина — внутрішньополітична ситуація в Україні та акції протесту опозиції. Не пройшла повз увагу естонців і певна «закольчуженість» відносин офіційного Києва з Вашингтоном і Брюсселем. МЗС Естонії навіть довелося виступити із заявою: візит президента до України відбудеться. Відповідаючи на запитання «Дня», президент Рюйтель прокоментував останні резонансні події в Україні та навколо неї таким чином: «У нашій пресі висловлюються різні думки. Але візит до України планувався давно. Наскільки нам відомо, жодних юридичних доказів обвинувачень (поставок «Кольчуг» Іраку. — Авт. ) немає. Було б некоректним втручатися у внутрішні справи України. Етичні або юридичні докази, якщо вони й будуть, — внутрішня справа України. Звичайно, все це має міжнародний резонанс. Але було б неправильним через це зіпсувати відносини між нашими народами і державами. Ми бажаємо Україні, щоб опозиція і партії при владі домовилися і знайшли реальний вихід. Потрібно домовитися, причому на високому рівні політичної культури».

Естонці трепетно ставляться до свого суверенітету, історії, культури, національної ідентичності. (Хоча про це не прийнято говорити багато і гаслами). Проте вони готові делегувати частину суверенітету Брюсселю — в НАТО та ЄС: останні опитування показують, відповідно, 70% і 54% підтримки населенням вступу до цих організацій. Відповідаючи на запитання про причини такого парадоксу естонської ментальності, президент Рюйтель сказав: «Цю проблему обговорюють в Естонії серйозно і давно. Щодо Євросоюзу, ще має бути серйозна дискусія. Але суспільство загалом і всі парламентські партії підтримують шлях до ЄС та НАТО. Це шлях у високорозвинений ринок з дуже високими стандартами». Таку думку поділяють і багато естонців: ринок ЄС — це ті стандарти якості економіки та якості життя, до яких варто прагнути і платити за них. А екс-голова парламентського комітету з оборони (зараз представник прес-служби МО Естонії) Рейн Нелме з приводу вступу до НАТО висловився ще більш визначено: «Краще делегувати частину суверенітету, ніж втратити все». У Таллінні вельми сподіваються, що запрошення до Альянсу Естонія отримає вже на Празькому саміті в листопаді. Аргументи естонців на користь євроатлантичного вибору виглядають досить переконливими.

СТЕРЕОТИПИ ТА ЦИФРИ

Щоб легше оцінювати економіку Ес то нії, слід нагадати, що населення цієї країни в 30 разів менше, ніж населення України — 1,36 млн. осіб. Середня зарплата — близько 400 євро. За сегментами ринку праці за наймом картина більш різноманітна (дані Торговельно-промислової палати Естонії): керівний склад приватних компаній — 1550 — 3320 євро, фінансові менеджери — 1500-2100 євро, фахівці — майже 1300 євро, торгівля — близько 700 євро, секретарі — близько 575 євро. Обсяг ВВП — 6 млрд. євро, тобто 4485 на «душу населення». Естонський експорт становить 3,7 млрд. євро, 70% зовнішньої торгівлі припадає на країни Євросоюзу (на Росію — менше як 3%; напевно, цим пояснюється те, що молоді естонці погано володіють або зовсім не знають російської — немає мотивації). Відмінна риса естонської економіки — лібералізм і відкритість (згідно з індексом економічної свободи — четверте місце у світі). Звідси й сума іноземних інвестицій — 3,5 млрд. євро, і те, що приватизацію в Естонії завершено за успішного залучення іноземного капіталу (держава контролює два стратегічні об’єкти — концерн «Естонська енергія» — електростанції, і Талліннський морський порт). Велика частина іноземних інвестицій — це шведський (37,6%) і фінський (28,8%) капітал. Як правило, шведи і фіни володіють і великими пакетами провідних підприємств і банків. Нещодавно естонці приватизували за участі американсько-британського капіталу й залізниці. Що стосується землі, то 35% вже знаходиться в приватних руках (до речі, 50% землі в Естонії — ліси та болота — закріплені у держвласності). Ціна землі, наприклад, у центрі Таллінна — близько 1000 євро за квадратний метр.

Загалом, в цифрах Естонія вигідно виділяється серед колишніх радянських республік. На сьогодні ця країна виконала 28 із 31 вимоги щодо вступу до ЄС. З решти найважливіші дві: лібералізація ринку електроенергії та питання квот на експорт естонської сільгосппродукції. Переговори щодо субсидій і естонського внеску в бюджет ЄС тривають, і в Таллінні сподіваються, що стосовно енергоринку вдасться домовитися з Брюсселем про перехідний період, а відносно квот — збільшити їх. У разі вступу до ЄС виплати з структурних фондів Євросоюзу можуть становити 11,5 млрд. крон протягом трьох років (курс євро/крона — 1/15,6). Переговори тривають, але принаймні такі оцінки експертів естонської Торговельно-промислової палати.

Думки щодо причин успіху реформ в Естонії можуть бути різними. Збоку може здатися, що їм просто пощастило зі «старшим братом» — датчани, німці, шведи, а інше тільки після того, як ця маленька країна вже була насичена європейським духом і традиціями. Хтось може вважати, що причина в ефективній політичній системі, в політично відповідальному уряді, який формується парламентською біль шістю. Самі естонці вважають інакше. Одна з представниць турбізнесу, яка добре знає Україну, сказала: «Ми не чекаємо, коли стане краще, у нас так не прийнято, ми працюємо». А віце-канцлер міністерства економіки Естонії Сігне Ратсо, відповідаючи на запитання українських журналістів про причини успіху, була вкрай лаконічною: «Швидкість. Швидкість у проведенні ре форм». Естонський темп спро сто вує банальний стереотип про естонський темперамент.

Автор висловлює подяку посольству України в Естонії та особисто Надзвичайному і Повноважному Послу Миколі Макаревичу за допомогу в організації поїздки.