Французька компартія зрікається минулого
ХХХ конгрес Французької комуністичної партії, який завершується завтра в невеликому прованському містечку Мартіг, можливо, став днем народження «нового комунізму». Партія засудила власне «сталіністське» минуле, зреклася ідолопоклонництва перед серпом та молотом, відмовилася від ленінізму. Національний секретар ФКП Робер Ю заявив, що віднині це буде нова партія.
«Новий комунізм», якого так хотіла б французька компартія, полягає не лише у відмові від марксистсько-ленінських догм, догм минулого та засудженні самого минулого. Ю обіцяє, що його партія, по- перше, омолодиться та «фемінізується», передусім — у керівних органах, звертатиме більше уваги на проблеми іммігрантів, братиме більш активну участь в управлінні державою, в ідеології перейде від колективізму до індивідуалізму (серед членів партії чимало дрібних власників). Партія має перейти від постійної опозиції до пропозиції — одна з головних ідей виступів на конгресі. Таким чином, Маркс, Ленін та Моріс Торез — більше не дороговкази.
Показово, що серед запрошених на конгрес були делегації від комуністів не тільки із країн Західної Європи, Югославії. Принципово не запрошено російську компартію — французькі комуністи це пояснюють тим, що з росіянами їм більше не по дорозі. Серед причин «Дню» назвали, наприклад, осмислення минулого, розбіжності в ідеології. Але головна причина — навколочеченські події. А також загальна недемократичність основ партії радянського типу. Гостей з Москви на конгресі французьких комуністів немає вперше за всю 80-річну історію партії. Про існування української компартії французи, здається, не здогадуються — у всякому разі, сумніваються, що вона чимось відрізняється від російської. І про зацікавленість у контактах з нею не кажуть.
Французька компартія досі залишалася серед найбільш впливових на Заході, її потенційний електорат оцінюється в 10—15%, але це далеко не 25% у 70-х роках, і тим більше — не грандіозний вплив відразу після війни. Як і всі компартії Європи, французька переживала істотний спад популярності в останнє десятиріччя, навіть у так званому «червоному поясі» — паризьких передмістях та кількох інших містах. Згідно з даними опитувань, половина французів не вірить, що комуністична ідея може мати якесь майбутнє. Три міністри-комуністи в соціалістичному уряді Ліонеля Жоспена — не найвпливовіші особи. Тож зміни були необхідні заради самого визнання компартії в умовах глибокої кризи комуністичної ідеї після розпаду СРСР, кажуть французькі коментатори. Ця криза, наприклад, кілька років тому призвела до розколу Італійської компартії — колись найбільшої та найвпливовішої на Заході. Тепер більшість її колишніх керівників вже вважають себе соціал-демократами, і нинішній прем’єр-міністр Массімо Д’Алема вийшов саме з цього середовища. Французькі аналітики переконані, що, на відміну від італійської, французька компартія, безумовно, залишається комуністичною, увібравши в себе всі можливі відтінки комунізму. Наскільки французький «новий комунізм» буде впливовим — буде видно. Поки що комуністи вже традиційно домовляються про співпрацю з соціалістами на місцевих виборах наступного року, маючи на увазі більш тісне співробітництво, ніж зараз, на наступних загальних виборах. Тут вони не єдині — навіть «найбільш сталіністська» із західних португальська компартія все більше цікавиться участю у владі в коаліції з соціалістами.
Париж
