Хайдер повертається?
«Він хоч трохи і псих, але розумний», — вважає австрійська журналістка Аннеліз Рорер. Його протистояння розширенню Європейського Союзу та напливу мігрантів стали легендарними. Популістське гасло «Auslander raus!» (Геть іноземців!) невідривно асоціюється з його іменем. Хоча з другого боку, під час дії санкцій ЄС проти Австрії багато хто з західних аналітиків зазначав, що й самі по собі санкції є безпідставними і більшість гасел, виголошуваних Хайдером, є швидше оприлюдненням реальної політики деяких країн-членів ЄС, і зважати потрібно передусім не на популістські гасла, а на реальні вчинки. Тим більше, що не Хайдер винен у тому, що його гасла припали до душі третині австрійських виборців — йдеться швидше вже про хворобу суспiльства, спричинену діями кількох урядів підряд.
Хайдер, який формально вже не керує Партією Свободи, продовжує приковувати до себе увагу. Із допомогою газети «Нойє Корен-Цайтунг» він зумів назбирати 915 тисяч підписів австрійців (15% електорату країни) під петицією, в якій було висунуто вимогу урядовi країни застосувати вето на вступ сусідньої Чехії до ЄС, якщо Прага не закриє Темелінську АЕС. Атомна електростанція розташована якраз на кордоні Чехії з Австрією. Тут Хайдер спробував зіграти на настроях австрійців, які досить негативно ставляться до виробництва атомної енергії. Зрозуміло, що петиція губернатора Карінтії буде проігнорована парламентом, проте удару по урядовій коаліції завдано. Адже в листопаді минулого року австрійський канцлер Вольфганг Шюссель саме проводив переговори щодо Темелінської АЕС з чехами, і нібито на них двом країнам вдалося досягти певного порозуміння.
Острахи австрійців відомі: вони бояться неконтрольованого напливу дешевої робочої сили із сусідніх країн колишнього соцтабору, які вже через два роки можуть стати членами ЄС. Саме Відень разом з Берліном виступили ініціаторами ідеї застосувати перехідний період (його тривалість пропонується визначити у сім років), протягом якого нові члени ЄС (передусім, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина) не матимуть вільного доступу до ринку праці ЄС. Це негайно було сприйнято в країнах-кандидатах як «членство другого сорту», і лише Прага заявила, що погоджується на такі умови. Таким чином, Хайдер просто зумів пристосуватися до середовища і, будучи непоганим актором, міцно зарезервував за собою нішу консерватизму по-австрійськи. Загальновідомо, що його амбіції простираються на пост федерального канцлера.
Керівник австрійського уряду обирається на основі парламентської більшості президентом країни. Наразі канцлерське крісло в Австрії обіймає лідер Народної партії Вольфганг Шюссель, його заступник — нинішній лідер Партії свободи Сюзанн Ріс-Пассер (а мав стати Хайдер). Вплив Йорга Хайдера на деяких членів коаліційного уряду оцінюється як досить значний. Утім, багато хто не вірить у можливості Хайдера очолити уряд. Проте цілком імовірний його вихід на загальноєвропейську політичну арену. Впливової сили, яка б зiграла на євроскептицизмі громадян ЄС, на європейському просторі явно не вистачає.
Щоправда, Хайдеру сходять з рук далеко не всі його ксенофобні і не завжди коректні виступи. Півтора тижня тому віденський суд постановив, що він повинен вибачитися за неввічливість перед лідером єврейської громади у Відні Аріелем Муцикантом. «Я не розумію, як хтось із таким іменем, як Аріель, може мати на своїх руках стільки бруду», — порівняння Хайдером імені з відомим пральним засобом стало приводом для судового позову Муциканта. За нечемне порівняння Хайдеру довелося пообіцяти, що в майбутньому він не припускатиметься антисемітських заяв.
КОМЕНТАР
Пітер УЛЬМАР , Центр соціальних та політичних досліджень, Відень:
— Йорг Хайдер, перш за все, — популіст, політична «медіа-зірка», але аж ніяк не політик із ультраправого крила. Чимало його ідей неприємні, проте представники Партії свободи, які працюють у нинішньому уряді, жодних неординарних кроків не роблять. Партія Хайдера значно здала у своїх позиціях останнім часом, втративши прихильність виборців з часу входження членів Партії свободи до уряду. Хайдер не становить жодної загрози австрійській демократії. Певна небезпека походить від нього для існування коаліційного уряду: він має характерну рису такої собі «некерованої ракети». Очевидно, що Хайдер спробує посісти канцлерське крісло, але йому ніколи не стати канцлером Австрії. Секрет популярності Хайдера полягає в одному: він — медіа-зірка, вже у віці, але все ще єдина на теренах Еin Аustria (Єдиної Австрії). Він живе на помилках інших і на вмінні пробуджувати негативні настрої. Попри це, більшість австрійців розуміють, що існує велика різниця між радикальною балаканиною та практичною політикою.
