Хід конем, або Амністія капіталу по-білоруському
У Білорусі оголошена амністія капіталу, покликана змікшувати негативні наслідки фінансової кризи. А мікшувати вже є що. Спостерігаються окремі випадки зняття депозитів у деяких білоруських банках. Це ще далеко не паніка і не яскраво виражена тенденція, та все ж...
Уперше за останні десять років у Білорусі знову з’явилися валютники, котрі пропонують свій варіант вирішення дефіциту доларів у обмінних пунктах. Якщо офіційний курс рубля відносно «зеленого» становить 2 185 до 1, то валютники продають уже по 2300—2400 рублів за 1 $. Як сказав «Дню» лідер громадської кампанії «За вільний розвиток підприємництва», зареєстрованої у Вільнюсі, Віктор Горбачов, багато торговців на ринках, аби купити у валютників кілька тисяч доларів, записуються до них у чергу на два-три тижні! Уявити собі подібне півмісяця тому було практично неможливо.
Згідно з інформацією Національного банку, найгостріша ситуація з валютою склалася у Гомельській області, де її скуповують українські громадяни. Ситуація ускладнюється ще й тим, що якщо білоруський Нацбанк ще намагається утримати курс рубля до долара (на думку окремих аналітиків, це робиться частково штучно), то в Україні долар уже стрімко пішов угору. Банки по-своєму борються з цією проблемою і повідомляють своїх клієнтів, щоб розрахунки з українськими партнерами велися не у гривнях, а в конвертованій валюті.
Сам голова головної фінансової установи країни Петро Прокопович публічно так пояснив проблеми з купівлею готівкової валюти, й особливо з доларом: «Якщо раніше оплата відбувалася своєчасно, то зараз багато споживачів нашої продукції просять відстрочки на три місяці, на шість місяців. Зараз, коли сповільнилися потоки валюти, Національний банк надає підтримку за рахунок своїх золотовалютних резервів». Прокопович також сказав, що, по суті, ця проблема особливо серйозною не є. Щоправда, об’єм самих золотовалютних запасів лише за вересень поменшав на 10 % і наразі становить 4,9 млрд. доларів...
І це ще не все. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі в Білорусі за січень-вересень 2008 року становило 4,8 млрд. доларів. Для порівняння: у січні-вересні минулого року цей показник дорівнював 2,74 млрд. доларів.
У багатьох великих підприємств-експортерів почалися цілком закономірні проблеми зі збутом своєї продукції за кордон. Це визнав міністр економіки Микола Зайченко, який заявив, що деякі іноземні інвестори, котрі є споживачами білоруської нафтохімічної продукції, зокрема, технічної та кордної ниток, капролактів, відмовляються від заявлених контрактів».
Згідно з нашою інформацією, серйозні проблеми переживає відомий на весь світ виробник великовантажних самоскидів БелАЗ, чию продукцію поки що не хочуть брати в Україні. Немає грошей, зізнаються тамтешні партнери. В іншого промислового гіганта — МАЗа — також виникли певні труднощі зі збутом готової продукції. Ходять навіть чутки про перехід Мінського автомобільного заводу на чотириденний робочий тиждень. Утім, адміністрація заводу цю інформацію не підтверджує. А ось робітники підприємства у приватних розмовах кажуть, що останнім часом премії урізали, нових співробітників на завод не беруть, за спізнення на роботу звільняють без зайвих розмов.
Є складнощі з продажем калійних добрив і в одного з найбільших білоруських здобувачів валюти — «Беларуськалия». Щоправда, там зарплату поки що виплачують у повному обсязі та своєчасно. А ось на такому підприємстві, як склозавод «Німан», який донедавна щосили рекламувався ледве не в усіх електронних і друкованих ЗМІ, відбувся навіть стихійний страйк через невчасну виплату зарплати. Але за кілька годин після початку стихійного мітингу робітники і ІТР заробітну плату в повному обсязі отримали.
На думку колишнього керівника підприємства «Амкодор» (навантажувачі, грейдери тощо) Василя Шлиндікова, першими під прес кризи потраплять саме такі гіганти, як МАЗ, МТЗ та інші: «Той же «Амкодор», який я очолював упродовж тривалого часу, вже давно диверсифікував свою продукцію, випускаючи її дрібносерійними та середньосерійними партіями. А ось що тепер робити тим гігантам промисловості, які працюють на конвеєр?»
Економіст Сергій Мацора переконаний, що без скорочень персоналу, і доволі значних, теперішній економічний «шторм» не подолати: «У сусідніх Росії й Україні подібні скорочення вже відбуваються більше місяця і лише набирають обертів. Нагадаю, що більшу частину своєї продукції Білорусь відправляє до Росії. З Україною в нас також дуже сильно інтенсифікувалися економічні відносини — за дев’ять місяців цього року білорусько-український товарообіг зріс удвічі порівняно з аналогічним періодом минулого року. Тож нашим експортерам аж ніяк не уникнути проблем реалізації своїх товарів на ринках цих та інших країн, а також оптимізації працюючого персоналу».
Зробити своєрідну подушку безпеки покликані два більші кредити. Половина першого — двомільярдного російського — буде виділена найближчим часом. Але вже на умовах, наближених до ринкових, і з максимальним переведенням кредиту на російські рублі, що розширює зону останніх у Білорусі та ще більше прив’язує до Росії.
Переговори щодо виділення кредиту Міжнародного валютного фонду в $2 млрд. поки що тільки ведуться. Слід враховувати, що до МВФ уже вишикувалася справжнісінька черга з України, Угорщини, Ісландії тощо.
Усі ці обставини, скоріш за все, вплинули на сенсаційну для багатьох позавчорашню заяву Олександра Лукашенка зробити якомога більш відкритою економіку Білорусі вже до 1 січня цього року: «Зараз необхідно скористатися ситуацією, що склалася у світі, та зробити в Білорусі рішучі кроки в бік лібералізації економіки й узагалі життя людей, дебюрократизувавши всю існуючу систему управління в державі. Це вони (на Заході. — О.К.) нехай так думають, вони допрацювалися до того, що «угробили» ринкову економіку і девальвували ці поняття. Ми до вільної економіки йшли спокійно, маємо в цьому напрямку й далі спокійно йти». На ділі цей хід конем (ще нещодавно білоруський президент робив протилежні заяви) означає максимальне спрощення під час реєстрації нових підприємств, увімкнення зеленого світла всім суб’єктам господарювання, що займаються виробництвом товарів і наданням різноманітних послуг. До Нового року ледве не в наказовому порядку мають бути приватизовані всі заплановані на 2008 рік 176 підприємств! Поки що з усього переліку підприємств, передбачених до акціонування в поточному році, відкритим акціонерним товариством стала лише Оранчицька птахофабрика у Брестській області...
А головне — днями буде підписано президентський декрет, який скасовує декларування банківських депозитів незалежно від їхньої величини та походження власника. Білоруський лідер сказав, що «прийшов час перестати заглядати людям до кишень». Фактично йдеться про амністію капіталу.
Чому це сталося саме зараз, і чому на такі радикальні заходи наважилася влада країни?
Відомий економіст Леонід Заїко пов’язує це з тим, що вони з великою тривогою оцінюють економічні загрози, що зростають: «З точки зору логіки й методології це цілком правильні кроки, на які, щоправда, треба було піти набагато раніше. Але, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Я був нещодавно на одному великому заслуженому-перезаслуженому підприємстві й зустрічався з середньою управлінською ланкою. З розмови з ними зрозумів, що безпосередньо керівництво цього підприємства передпенсійного віку не боротиметься за виживання заводу. Треба поступатися дорогою молодим та ініціативним. Це саме зрозумів і Олександр Лукашенко, який чудово усвідомлює, що в умовах форс-мажору стара господарська гвардія неспроможна дати раду з викликами глобальної фінансової кризи. У цьому ж ряду і стоїть амністія капіталів, спрямована насамперед до 60 тис. представників білоруської номенклатури, у яких за останні роки накопичилися солідні капітали. Білоруські підприємці, яких нещадно били всі останні 14 років, навряд чи оперативно відгукнуться на президентський заклик безбоязно нести свої грошенята до білоруських банків і таким чином амністувати власні капітали. А ось що стосується «вертикалі», таким чином убивається відразу два зайці. Але тепер їм пропонується вийти з тіні та страху опинитися завтра за гратами й узяти активну участь в управлінні банків, промислових підприємств, закладів громадського харчування, сфери послуг, та й країни в цілому».
Утім, як зізнається сам Заїко, поки що складно сказати, наскільки ефективно спрацює цей президентський хід конем. А наразі нещодавнє інтернет-опитування найбільшого білоруського порталу TUT.BY показало, що понад 34% учасників голосування зізнаються, що фінансова криза серйозно відобразилася на їхньому матеріальному добробуті.
