Клаус ФАБ’ЯН: Судити про австрійський уряд потрібно за справами,

Зараз існує підвищений інтерес до внутрішньополітичної ситуації в Австрії. «День» уже публікував статтю федерального канцлера Австрії Вольфганга Шюсселя з цього приводу. Природно, нам цікаво знати вашу думку про нюанс того «переполоху», який пан Хайдер спричинив у європейському співтоваристві. Можливо, йдеться про нове покоління або про новий політичний стиль австрійських правих?

— Як відомо, Йорг Хайдер залишив посаду лідера Партії свободи. Зараз він є тільки губернатором землі Карінтія, а партію очолила Сюзанна Рісс- Пассер, яка крім того є віце- канцлером Австрії. Так, пан Хайдер має свій стиль публічної політики, котрий спричиняє опір і неоднозначну реакцію. Певною мірою це пов’язано з його заявами, що переходять межу дозволеного в політиці. Водночас у світі існує нерозуміння причин і значення останніх політичних подій у нашій країні. Їх не можна розглядати поза контекстом і у відриву від історії розвитку австрійської політичної системи. Зводити все просто до сплеску правого екстремізму було б сильним спрощенням. З 1945 року в Австрії існували дві головних політичних сили: Соціал-демократична партія Австрії і Австрійська народна партія. Партію свободи (тоді вона називалася по-іншому) було засновано 1949 року. Протягом десятиріч політична ситуація в країні визначалася можливістю і специфікою компромісу або коаліції між соціал-демократами і консерваторами — Народною партією. І з кожним разом угода або коаліція між ними ставали все проблематичнішими. Все це привело до того, що 1983 року соціал-демократи створили урядову коаліцію саме з Партією свободи. Тобто, представники останньої вже брали участь в уряді, але тоді керівництво партії було іншим.

Звісно, Партія свободи була і є партією яскраво правого напряму. Але вона ніколи не була і не є зараз нацистською партією. Інакше її б просто заборонили в Австрії. Пан Хайдер був обраний головою партії 1986 року, і він відтоді багато в чому змінив стиль Партії свободи. Його можна охарактеризувати як правий популізм. У той же час він дуже вміло використав протиріччя між соціал-демократами і консерваторами. А головне в тому, що йому вдалося «відібрати» голоси виборців і в одних, і в других.

Сьогодні за результатами соціологічних досліджень, Партія свободи — партія № 1 в Австрії, що представляє інтереси і настрої найширших верств населення: робітників, молоді, пенсіонерів, частини інтелігенції тощо.

— Тобто, можна стверджувати, що політична система Австрії перетворилася з двопартійної на трипартійну?

— Так. Зараз у країні є три приблизно рівні за впливом політичні сили. Тому вельми актуальним і складним завданням у сьогоднішній Австрії є формування парламентської більшості. Тривалі переговори соціал-демократів і консерваторів з цього приводу в січні закінчилися провалом. І саме внаслідок цього стала можливою коаліція Партії свободи з консерваторами.

— А як щодо українського рецепта створення більшості?

— Врахуйте, що в австрійському парламенті представлено чотири партії, а в українському — набагато більше. (Пан посол, дипломатично реагуючи на жарт, не менш дипломатично сміявся, даючи наведену відповідь. — Ред. ).

— Повернемося до Австрії. Після падіння «залізної завіси» Західна Європа зазнала чергової хвилі еміграції з країн колишнього соцтабору. Чи послужило це «підживленням» для нарощування політичної ваги Хайдера?

— Це слушне зауваження. Проблема мігрантів зараз є вельми важливою не тільки в Австрії, але й у всіх країнах Євросоюзу. Причому вона пов’язана не тільки зі Східною Європою, а й з державами Африки і Азії. На жаль, зараз немає готових рецептів з цього приводу. Поки що залишається тільки спиратися на здоровий глузд і врахування точок зору всіх зацікавлених сторін.

— Чи не вважаєте ви, що така жорстка реакція Євросоюзу, США, деяких інших країн на події в Австрії може негативно вплинути на процес розширення ЄС? Адже ЄС продемонстрував у принципі, що він може намагатися дуже сильно впливати на внутрішньополітичну ситуацію в суверенній державі.

— Думка про те, що Євросоюз впливає на формування урядів у країнах, що входять в нього, має право на існування. Але Австрія твердо дотримується принципу, згідно з яким формування уряду країни є внутрішньою справою нашої держави. Щодо питання розширення ЄС на Схід, то, вважаю, не варто обговорювати цю тему в зв’язку з подіями навколо пана Хайдера і Партії свободи. Зазначу, що розширення ЄС — процес тривалий, котрий має середньо- і довгострокову перспективу. А офіційну позицію нового австрійського уряду з цього приводу вже заявлено: Австрія підтримує розширення ЄС на Схід. Цю позицію відображено в його програмі. Й оцінювати уряд, на мою думку, потрібно не за попередньою, часто ненадійною інформацією, і не за заявами нехай навіть скандально відомої особистості, а за його справами.