Клінтон поїхав — вороги лишилися ворогами

І, як свідчать результати цього візиту, помилилися — навіть Клінтону, президентові єдиної в світі наддержави, не вдалося добитися чергового кроку в замиренні історичних супротивників — арабів та ізраїльтян.

Насамперед невдачею завершилася спроба Клінтона змусити ізраїльського прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу скасувати рішення про припинення виводу ізраїльських військ із Палестинських територій. Черговий етап виведення мав розпочатися завтра, згідно з підписаними минулого місяця ізраїльсько-палестинськими домовленостями на Вай-рівер у Сполучених Штатах. У п’ятницю ж мало відбутися звільнення чергової групи активістів палестинського національного руху з ізраїльських тюрем. Тепер усі ці заходи відкладено на невизначений термін. Наступного місяця до цього регіону, де, як показав останній досвід Клінтона, дуже важко збирати лаври й дуже легко — гулі, прилетить уже «випробувана в боях» держсекретар Мадлен Олбрайт, щоб переконати ізраїльтян дотримуватися вайріверських угод. Невідомо лише, чи вестиме вона переговори з Нетаньягу — наступного понеділка в ізраїльському Кнессеті відбудеться голосування з приводу довіри урядові Нетаньягу. Його противники стверджують, що вони мають підтримку 61 депутата зі 120, тобто необхідну кількість для зміни уряду.

Проти Нетаньягу спільно виступають як «ортодокси», що висловлюються проти домовленостей з палестинцями, так і прихильники миру на чолі з міністром оборони країни Іцхаком Мордехаєм. «Ортодокси» звинувачують Нетаньягу в тому, що він «повівся» на мирну риторику палестинців. «Факт того, що прем’єр-міністр сприйняв цей фарс, переконує нас у необхідності зміни уряду», — заявив один із лідерів «ортодоксів» Міхаель Клейнер. Схоже, що поведінкою американців усе ж більше задоволені палестинці. Вони розуміють, що жоден уряд Ізраїлю не зважиться піти на втрату підтримки США, а отже, рано чи пізно змушений буде поступитися американському тискові. Зараз палестинці молять Аллаха, щоб політика американців не змінилася, та ще — щоб і далі тримався режим Саддама Хуссейна. Адже саме необхідність добитися підтримки арабських держав у боротьбі проти режиму іракського диктатора змушує американців особливо енергійно шукати розв’язання палестинської проблеми, що задовольнило би самих арабів.

№242 17.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»