Конфлікт з ядерним підтекстом
Iндійсько-пакистанський конфлікт, який розгорівся з новою силою після теракту в парламенті Індії 13 грудня, не подає жодних ознак про свій спад. Перестрілки на кордоні хоч і меншої інтенсивності, але тривають. Керівники як Індії, так і Пакистану не поспішають сідати за стіл переговорів. Делі висуває низку вимог, основна з яких — припинення «прикордонного тероризму». Делі звинувачує Пакистан у підтримці бойовиків, які ведуть бої з індійською армією у штаті Джамму і Кашмір. Ісламабад висловлює готовність піти назустріч, але не без вимог зі свого боку: першою подати руку, з точки зору пакистанців, повинна Індія. Дві країни за останні півстоліття вже пережили три війни, дві з яких через Кашмір. Обидві визнані ядерними державами, що автоматично робить будь-який конфлікт між ними таким, що виходить за рамки локального.
Аналітики покладають величезні сподівання на проведення двосторонньої зустрічі прем’єр-міністра Індії Атала Бехарі Ваджпайї та президента Пакистану Первеза Мушаррафа. Учора мав розпочатися регіональний саміт представників країн Південної Азії в столиці Непалу Катманду за участі керівників семи держав — Шрі-Ланки, Бангладеш, Непалу, Мальдивів, Бутану, а також Індії та Пакистану. Зустріч довелося відкласти на сьогодні, через те що літак пакистанського лідера не міг вилетіти з Китаю. Під вечір Мушарраф таки прибув до Катманду. Очевидно, що тема Кашміру буде однією з центральних, хоч головна офіційна мета зустрічі регіональних лідерів — поліпшення економічної співпраці. Більшість політологів, щоправда, сумнівається, що на саміті відбудеться зустріч Мушаррафа з Ваджпайї, хоч обидва лідери і заявляли про пошуки досягнення миру в регіоні. «Ми докладаємо зусиль дипломатичними каналами, аби уникнути війни», — заявив напередодні Ваджпайї. Мушарраф також наголосив, що його країна «прагне миру та деескалації насильства».
Міжнародна спільнота поки що не зробила жодного суттєвого кроку, аби «згладити» індійсько-пакистанське протистояння. Особливо делікатне в цій ситуації становище Вашингтона, якому, з одного боку, необхідно демонструвати прагнення в боротьбі з терористами. Тобто в певній мірі доведеться прислухатися до Делі, яке звинувачує пакистанську спецслужбу ISI у підтримці бойовиків із угруповань «Лашкар-і-Таїба» та «Джаїш-і-Мохаммад». Утім, всі ці звинувачення Ісламабад відкидає, а індійська сторона жодних реальних доказів досі так і не надала. У той же час та підтримка діям міжнародної антитерористичної коаліції, яку надав режим генерала Мушаррафа, теж до чогось зобов’язує.
Хто у більш вигідній ситуації — Індія чи Пакистан? Питання, здається, не потребує коментарів. Тим більше, що американські аналітики і самі досить прозоро розставляють всі крапки. Зокрема проводяться паралелі із подіями 11 вересня в США, які за своїм трагізмом нібито не йдуть у жодне порівняння з терактом в індійському парламенті, коли загинуло лише 14 осіб (п’ятеро з яких терористи). Звідси висновок: США мали право на відплату терористам, а Індія — ні.
Спробу примирення сторін взяв на себе британський прем’єр-міністр Тоні Блер, який у ці дні саме має зустрітися з лідерами обох країн. Він уже застеріг про ймовірність виникнення «великої кількості проблем» для світової стабільності, якщо ситуація вийде з-під контролю. На Заході також існують побоювання, що у разі спалаху війни між Індією та Пакистаном буде набагато складніше проводити пошук терористів із «Аль-Каїди» та прихильників Талібану, яким, можливо, вдалося втекти з Афганістану.
Як позначиться можлива війна на Україні? Очевидно, це матиме вплив передусім на можливості торгівлі з Індією та Пакистаном. Гальмуватиметься розвиток співпраці з Делі, куди в цьому році поки що планує навідатися Леонід Кучма. Може зазнати далеко не позитивних змін військово-технічне співробітництво Києва з Ісламбадом. І навряд чи Київ може розраховувати на роль посередника.
КОМЕНТАР
Борис ПАРАХОНСЬКИЙ, Інститут проблем міжнародної безпеки
Ескалація напруженості в регіоні не виключена, проте не на державному, а на локальному рівні. Триватимуть збройні сутички на кордоні. Не думаю, що це протистояння може спровокувати глобальний конфлікт. Індію, прміром, підтримує більше Росія. Пакистан більше орієнтується на Сполучені Штати. Водночас між цими потугами намітилося певне зближення. Скоріше за все, зацікавлені сторони пропонуватимуть конліфктуючим країнам виявляти стриманість. Можливі певні форми тиску. Імовірно, навіть економічного характеру. Можливо, Рада Безпеки ООН підніме питання щодо припинення постачання озброєнь в зону конфлікту. А це трохи зачіпає і нас, і російську сторону. Ми співпрацюємо у військово-торговельній сфері з Пакистаном, а Росія — з Індією. Україна вже не є непостійним членом РБ ООН. Тому навряд чи Київ включатиметься у події довкола цього конфлікту серйозно. Тим більше перед виборами.
