Козир у рукаві

Днями білоруський лідер провів прес-конференцію для представників регіональних російських засобів масової інформації. Серед іншого, особливо цікаві його відповіді на запитання щодо визнання-невизнання незалежності Південної Осетії та Абхазії, можливого подорожчання поставок газу з Росії, збереження білоруського суверенітету, а також розміщення-нерозміщення російської ядерної зброї на білоруській території.

ВДАЛИЙ МОМЕНТ ДЛЯ ТОРГУ

Відразу зазначимо, що перші два запитання, на думку незалежних білоруських експертів, щільно взаємопов’язані між собою. Питання ціни на газ, який поставляється з Російської Федерації, завжди було досить болісним для президента РБ. «Навіщо ви заганяєте нас невідомо куди з цими енергоносіями. У той час, як у нас є міждержавний договір, відповідно до якого суб’єкти господарювання Білорусі та Росії повинні мати рівні умови. Чому ви денонсували цей договір?» — через російських журналістів, що перебували в Мінську, О. Лукашенко апелював до керівництва їхньої країни.

Вельми симптоматично в цьому плані виглядає той факт, що білоруський лідер не пішов на моментальне визнання Абхазії та Південної Осетії. Більше того, перші дні після початку грузино-південноосетинсько-російського конфлікту ніякої реакції звичайно балакучого в подібних ситуаціях білоруського лідера не було. Білоруські офіційні ЗМІ зайняли досить зважену позицію з висвітлення «п’ятиденної війни», на відміну від своїх російських колег. І ось зараз, незважаючи на публічні заяви про правильність дій російського керівництва в цій конфліктній ситуації, білоруський президент не поспішає офіційно визнавати сепаратистські республіки. Ось що він сказав із цього приводу російським журналістам: «Визнати чи не визнати Абхазію — для нас це не лише позиція Росії. Не це головне. Прийде час, і ми розглянемо це питання і в Білорусі. Розглянемо так само, як це зробила Російська Федерація — в парламенті. Я гадаю, що наші депутати, яких ми через декілька днів обираємо, розглядатимуть це питання. Замовкнути й промовчати ми не маємо права. Це нечесно щодо Абхазії. Аналогічно — з Південною Осетією».

Політолог Віктор Чернов вважає, що такий хід Лукашенка являє собою ніщо інше, як тактичний прийом: «Теперішня позиція «єдиного вірного союзника» РФ вкрай вигідна. Росія після бойових дій на території Грузії та Південної Осетії опинилася практично в повній ізоляції, і тепер офіційне визнання двох сепаратистських республік дорого коштує. Фактично це своєрідний козир у рукаві. А наш президент не один раз доводив, що в такі «карткові ігри» грати він уміє. Якщо сторгуються, то вже до Нового року ми отримаємо газ мало не за внутрішніми російськими цінами, а росіяни — визнання новим білоруським парламентом Південної Осетії та Абхазії.

Економіст Ярослав Романчук також вважає, що Олександр Лукашенко вибрав досить вдалий час для переговорів щодо газу: «У відповідях на питання російських регіональних журналістів досить виразно пройшла думку про те, що, мовляв, США своїх союзників не кидають і вже, незважаючи на те, що «створив Саакашвілі для Америки, для себе і для всього світу», йому «вже мільярд привезли». Цим самим він прямо натякає російському керівництву, що за підтримку його зовнішньої політики потрібно платити. І чималі гроші».

Те, що цю підтримку не довірили теперішньому парламенту, який спромігся прийняти навіть бюджет країни на наступний рік, говорить лише про одне. Наш лідер тягнутиме до останнього, виторговуючи оптимальні економічні вигоди.

У РОСІЇ ДОБРЕ, А В БІЛОРУСІ ВСЕ ОДНО КРАЩЕ

Щоправда, при цьому було однозначно сказано, що цей торг недоречний, якщо йдеться про білоруську незалежність. Декілька років тому Володимир Путін як платіж за дешевий російський газ запропонував Білорусі ввійти шістьма областями до складу Російської Федерації. Випереджаючи повторну «заманливу» пропозицію з боку росіян, на прес-конференції Олександр Лукашенко зазначив, що «в контексті подій на Кавказі видно, чому Білорусь не можна було включати до складу Росії». «В іншому випадку (тобто входженні Білорусі до складу РФ) Росія втратила б союзника і суб’єкта міжнародного права». Щоправда, так м’яко свою позицію щодо свого союзника № 1 білоруський президент викладає не завжди.

Віктор Чернов нагадує, наприклад, що до нещодавнього часу білоруські державні ЗМІ не боялися досить жорстко критикувати російське керівництво за «дикий капіталізм» і пов’язані в зв’язку з цим соціальні наслідки: «У цій критиці часом доходило до того, що в Росії мало не все погано, а в Білорусі ну буквально все добре. Потім пішла інформаційна хвиля наступного плану: Росія почала навчатися в Білорусі, і «вертикаль» там стали свою будувати, і губернаторів не обирати, а призначати тощо. Тепер, не в найкращий економічний час для Білорусі російську політику й економіку публічно стараються не зачіпати взагалі. При цьому Олександр Лукашенко хоче набрати очки і на Заході, який володіє серйозними фінансовими та технологічними ресурсами. Через це він випустив політичних в’язнів. Через це він неодноразово заявляв і заявляє, що ці парламентські вибори пройдуть «максимально відкрито й чесно».

З боку Америки вже пішло скасування окремих економічних санкцій щодо Білорусі. Нещодавно щодо ряду підприємств «Белнафтохіму» обмеження щодо їхньої торгівлі з американськими партнерами знято. Щоправда, Олександр Лукашенко вважає, що цього явно недостатньо. Під час вищезазначеної прес-конференції в Олександра Григоровича вирвалося ось що: «Нас все одно не розуміють, скільки б ми не цілували Захід у відповідні місця». Тому, мабуть, і було заявлено, що «нам кинуто виклик, хочемо ми чи ні, ми повинні відповідати, щоб не виникла ситуація як на Кавказі». Ось тільки якою має бути ця відповідь?

НЕ ДО ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ. ПОКИ ЩО

«На Заході будують різні варіанти розвитку подій, аж до того, що ми розмістимо російські засоби ППО чи ядерну зброю. Ніхто сьогодні про це мови не веде, — заявив Олександр Лукашенко. — Як реагувати? Нам потрібно не поспішаючи разом подумати. Я маю свої міркування, але не хотів би зараз висловлюватися, як саме ми повинні реагувати. Обмежуся загальними формулюваннями, ми з росіянами робитимемо все, щоб забезпечити безпеку наших громадян».

Колишній міністр оборони РБ Леонід Мальцев вважає, що в принципі розмістити ядерну зброю на білоруській території з суто технічного боку не є якоюсь нерозв’язною чи тривалою проблемою. Ось тільки тоді про нормальні відносини з Заходом можна буде забути назавжди. А це не в інтересах білоруського президента, який останнім часом більш чітко, ніж будь-коли, усвідомлює відому ідіому про згубність складання яєць до одного кошика.