Країна, з якою хочуть дружити всі українські політики
Проте є в світі одна велика країна, у симпатіях до якої сходяться і рухівці, і комуністи. Це — Китайська Народна Республіка. Серце лівих тішить той факт, що керуючою і спрямовуючою силою в цій державі й надалі залишається Комуністична партія. Правим же імпонує, що країна, яка мала приблизно таку саму, як у СРСР, а де в чому ще й потворнішу економічну систему, нині надзвичайно упевнено почувається в океані світового ринку. Отже, в українсько-китайській міжпарламентській групі «мирно» співіснують 45 депутатів Верховної Ради з найрізноманітніших фракцій.
«Відносини між нашими країнами розвиваються динамічно і стабільно, — сказав «Дню» посол Китаю в Україні Чжоу Сяопей, який днями був гостем редакції. — Політичних проблем між нашими країнами не існує взагалі. А ось торговельно-економічне співробітництво залишається вузьким місцем». Справді, товарообіг між нашими країнами, який 1997-го склав майже $1 млрд., торік скоротився до $800 млн. Тут, безумовно, далася взнаки азіатська фінансова криза, яка не оминула й Китай, але головна причина, вважає китайський посол, — недостатнє використання величезного потенціалу співробітництва, який є в наших країн.
Заповнити цю прогалину має візит в Україну віце-прем'єра КНР У Ї, який почнеться 8 березня. Символічно, що в Міжнародний жіночий день із Пекіна до Києва приїздить саме жінка. У Ї — одна з багатьох китаянок, що посідає високу посаду в КНР. Вона була міністром зовнішньої торгівлі, віце-мером китайської столиці. Окрім неї в уряді є ще дві жінки-міністри — науки і техніки та освіти. У Китаї жінки є і серед губернаторів провінцій, і серед депутатів парламенту, віце-спікер якого теж жінка.
Пані У їде в Україну не з порожніми руками. Китай хотів би розширювати співробітництво й реалізовувати спільні проекти в сферах металургії, машинобудування, легкої промисловості, зв'язку, сільського господарства, авіаційних матеріалів, переробки продуктів харчування. У Ї обговорюватиме в Києві не лише загальний клімат для китайської торгівлі та інвестицій, а й цілком конкретні проекти. Не випадково, що в складі її делегації 36 промисловців і підприємців. Китай хотів би налагодити кооперацію із Запорізьким металургійним комбінатом, готовий надати кредит у розмірі $13 млн. для його технічного переозброєння. Проблема полягає лише в тому, що китайська сторона ніяк не може отримати гарантій повернення кредиту. А вони могли б бути не обов'язково урядовими — китайців влаштувало б і поручництво солідного українського комерційного банку. Якби цей проект у сфері металургії почав реалізовуватися, китайці готові зав'язати аналогічні зв'язки і з комбінатом «Криворіжсталь». Але там сума кредиту становила б уже $130 млн. Окрім того, китайці готові побудувати ціле промислове містечко у вільній економічні зоні на Донеччині. Якби ж тільки була щира зацікавленість із боку України.
Китай — країна, яка стала найбільшим одержувачем інвестицій у світі: тільки за минулий рік іноземні капіталісти вклали в комуністичний Китай $54 млрд., а загалом за двадцять років реформ — $360 млрд. Для іноземних інвесторів створено справжній податковий рай — перші три роки вони взагалі звільнені від податків, а потім ще два роки платять їх за пільговим тарифом. І бюджет від того якось не страждає.
На запитання про те, чи є в Китаї корупція, Чжоу Сяопей відповів дипломатично: «Не можна сказати, що немає. Але за цим показником ми значно поступаємося Україні».
Нині Китай уже збирає врожай своїх реформ. Країна, значна частина населення якої ще кілька десятиріч тому голодувала, нині надає гуманітарну допомогу Україні — жертвам Чорнобильської катастрофи та повені в Закарпатті. Може, українсько-китайське співробітництво стане поштовхом до зрушення реформ із мертвої точки і у нас?
«Прориву у відносинах не обіцяю, але зрушення будуть», — так оптимістично спрогнозував підсумки майбутнього візиту пані У Ї в Україну китайський посол.
