Маркіян ЛУБКIВСЬКИЙ: Радянське минуле над Україною тяжіє більше, ніж над хорватами югославське
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Хорватія Маркіян Лубківський є намолодшим послом в історії нашої країни. До призначення на цю посаду на початку року, тридцятишестирічний дипломат працював третім секретарем посольства України в Югославії, речником у зовнішньополітичному відомстві нашої країни і радником Президента з гуманітарних питань. В чому секрет процвітання Хорватії? Чи може нинішня хорватська політична система бути зразком для України? Як хорватському уряду вдалося досягти великого поступу на шляху інтегарції країни в ЄС і НАТО? Чого можна очікувати під час травневого візиту українського Президента до Хорватії? Про це в ексклюзивному інтерв'ю «Дню» — Маркіяна Лубківського.
«РАНІШЕ Я СПРИЙМАВ ХОРВАТІЮ, МАБУТЬ, ВИКЛЮЧНО НА РІВНІ ЕМОЦІЙ...»
— Що для вас значила Хорватія до призначення і тепер, коли ви почали працювати в цій країні?
— Я маю давні особисті стосунки з Хорватією і хорватами, оскільки ця країна, її народ, хорватська культура ще зі студентських часів були предметом моїх професійних зацікавлень. Але одна справа, коли ти є мініатюрним елементом у величезній системі українсько-хорватських зв'язків, а зовсім інша — коли несеш безпосередню відповідальність за розвиток міждержавного співробітництва. Раніше я сприймав Хорватію, мабуть, виключно на рівні емоцій, а сьогодні для мене визначальним є прагматичний підхід і оцінки, пов'язані з щоденним пошуком тут українського інтересу, розширенням співпраці на всіх можливих напрямах. Так я налаштовую і колектив Посольства.
«...ПРИЧИНОЮ ХОРВАТСЬКОГО УСПІХУ Є СКОНСОЛІДОВАНІСТЬ ХОРВАТСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ»
— У чому, на вашу думку, полягає секрет процвітання Хорватії, яка відновила незалежність у 1990 році й пережила розпад Югославії, жорстоку війну і авторитарно-націоналістичне правління президента Франьо Туджмана, а тепер є кандидатом у члени ЄС? Як Хорватії вдалося за досить короткий час досягти національного консенсусу щодо членства в ЄС і НАТО?
— Хорватія справді пройшла дуже складний шлях повернення у європейську родину націй. Якщо говорити про першу половину дев'яностих років, то цей шлях був і кривавим. Країні довелося пройти крізь важкі історичні випробування, пов'язані з боротьбою за свою незалежність. Однак хорвати — це сильна і монолітна нація, яка загартувалася в боротьбі за свій державний суверенітет. Хорватам притаманне високе почуття національної гідності, поваги до власного коріння і традицій. І тільки велика нація може після тяжких років війни і протистояння знайти в собі сили не лише пробачити пролиту кров і тисячі смертей, але й виступати ключовим стабілізуючим фактором процесів регіонального співробітництва на новій рівноправній основі.
Якщо говорити про «секрет процвітання Хорватії», то, на мою думку, є декілька причин її успіху. Отже, одна з них криється у рішучій відмові від міфічної балканської ідеї на користь справжньої європейської перспективи. Хорватія збагнула загрози, що полягають для неї в процесах псевдоінтеграції на просторі колишньої Югославії у формі політичної залежності, економічної обмеженості, нівелювання національної самобутності.
Думаю, що певну роль у процесі реабілітації Хорватії відіграв успішний приклад сусідньої Словенії, яка ні на секунду не вагалася у питанні вибору між поверненням у югославське середовище і розвитком в умовах об’єднаної Європи.
Ще однією причиною хорватського успіху є сконсолідованість хорватської політичної еліти, яка демонструє непорушну єдність у питаннях внутрішнього розвитку Хорватії, а також європейської та євроатлантичної інтеграції. Хорватське керівництво, незважаючи на приналежність до різних політичних партій, не ставить під сумнів інтеграцію до ЄС і НАТО як ключових зовнішньополітичних пріоритетів.
«ХОРВАТСЬКИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ Є НЕ ЛИШЕ ПОВЧАЛЬНИМ, АЛЕ Й КОРИСНИМ...»
— Чим може бути корисним для України досвід відбудови державності в Хорватії? Чого б українській політичній еліті слід було повчитися у хорватської еліти?
— Без жодного сумніву, хорватський досвід для України є не лише повчальним, але й корисним. Однак, перейняти його повною мірою буде дуже складно, або навіть нереально, оскільки Україна і Хорватія розвивалися в різних історичних умовах і кожна країна має свою власну специфіку. Окрім того, миттєве перенесення хорватських особливостей в Україну є неможливим, оскільки їхня імплементація в українських реаліях потребуватиме часу.
На жаль, радянське минуле над Україною тяжіє більше, ніж над хорватами югославське. Колишні Радянський Союз і СФРЮ складно порівнювати, оскільки югославська система містила незрівнянно більше людських і економічних свобод, аніж СРСР. Тому, навіть незважаючи на війну, Хорватія виявилася не такою знищеною в духовному чи в економічному плані, як Україна.
Але є речі, якими скористатися варто як українцям, так і українському політикуму. Їх можна умовно розділити на низку національних рис, властивих хорватському народу, і сучасні принципи розвитку Хорватської держави, які базуються на європейських цінностях.
Почуття патріотизму і любові до всього хорватського є у хорватів у крові. Це — цілеспрямована нація, яка знає чого хоче і вміє досягати своєї мети. Характеризує хорватів повага до власної історії і традицій. Культурний рівень цього народу є дуже високим. А в поєднанні з релігійністю і сповідуванням християнських традицій він забезпечує сильний імунітет до зовнішніх впливів, уможливлюючи розвиток нації, а не її деградацію.
Якщо говорити про сучасну хорватську еліту, то сьогодні вона чітко сповідує європейські принципи демократії. Хорватія уже досягла багатьох критеріїв ЄС і НАТО, вміючи вчитися і поступово розв’язуючи такі складні завдання як боротьба зі злочинністю, корупцією, забезпечення прав національних меншин. Рівень політичної культури відповідає високому культурному рівню суспільства. Важливо, що суспільні дискусії не ігноруються. Вони дають результат і беруться до уваги владою. Я вже не кажу про те, що маніпулювати суспільною думкою тут ніхто не ризикує, оскільки це є безперспективною справою.
«...КЛЮЧОВІ РІШЕННЯ В ХОРВАТІЇ ПРИЙМАЮТЬСЯ СПІЛЬНО ПРЕЗИДЕНТОМ КРАЇНИ І УРЯДОМ»
— Зважаючи на тривалу суперечку в Україні між Президентом і прем’єр-міністром щодо конституційної реформи і повноважень, хотілось би почути від Вас, як подібна проблема — обмеження повноважень президента — вирішувалася в Хорватії? Чи може нинішня хорватська політична система бути зразком для України?
— Після здобуття незалежності та прийняття першої конституції, Хорватія почала вибудовувати свою власну політичну систему. Відповідно до свого Основного закону від 1990 р., РХ була унітарною республікою із сильною президентською владою. Ініціатором демократичних змін у суспільстві та обмеження президентської влади виступив нинішній президент Республіки Хорватія Стєпан Месич, висуваючи свою кандидатуру на президентських виборах 2000р.
Перемігши на виборах, він став одним із ініціаторів змін до конституції, які полягали у переході до парламентсько-президентської форми устрою та перерозподілу повноважень між різними гілками влади, встановлення взаємної відповідальності за прийняття рішеннь.
Згідно зі змінами до конституції, що були прийняті парламентом країни у 2001 р., Хорватія перетворилася на парламентську республіку. В Основному законі зафіксовано, що виконавчу владу в країні представляють президент та уряд. Слід відзначити, що навіть за умов суттєвого обмеження, президентські функції не стали суто представницькими. Так, згідно зі своїми повноваженнями, президент Хорватії спільно з урядом бере участь у формуванні та здійсненні зовнішньої політики та оборонної стратегії, а також, знову ж таки спільно з урядом, спрямовує роботу служб безпеки.
Хорватський президент є верховним головнокомандувачем збройних сил РХ. Він має виключне право на призначення їхнього керівного складу. Глава держави оголошує вибори до парламенту, проведення референдумів, довіряє мандат на формування уряду кандидату на посаду прем’єр-міністра.
Запорукою успішного функціонування хорватської владної моделі є те, що ключові рішення в державі приймаються спільно президентом країни і урядом. Прийняті на основі пропозицій сторін рішення скріплюються підписами президента і прем’єра.
Звичайно ж, періодично виникають непередбачені конституцією питання, які потребують узгодження різних гілок влади. З цією метою в Хорватії запроваджені та набули постійної практики щотижневі консультації президента і прем’єра з різних питань як зовнішньої, так і внутрішньої політики держави.
Хорватська модель, можливо, і не є ідеальною, але на практиці демонструє свою ефективність, оскільки уможливлює вирішення існуючих проблем всередині країни та успішну реалізацію загальнодержавних європейських інтересів.
Хочу наголосити, що ані хорватська конституція, ані закони не функціонували б, якби лідери країни, політична еліта, не володіли високим рівнем особистої і політичної культури. Тут вміють не доводити ситуацію до кризи, а знаходити шляхи її розв’язання. Тут не порушуються домовленості і прислухаються до суспільної думки. Великій Україні є чому повчитися в маленької Хорватії.
ХОРВАТСЬКЕ КЕРІВНИЦТВО ВИСТУПАЄ ЗА ПРОВЕДЕННЯ РІШЕННЯ ЩОДО ВСТУПУ В НАТО ЧЕРЕЗ ПАРЛАМЕНТ
— Торкаючись питання інтеграції Хорватії в ЄС і НАТО, хотілось би дізнатися, які труднощі Загребу доводилося долати на цьому шляху всередині країни і на переговорах з Брюсселем і як ці проблеми вирішував хорватський уряд? Чи збираються в Хорватії проводити референдум щодо вступу в НАТО чи це рішення буде ухвалювати парламент?
— Незважаючи на те, що Хорватія досить успішно працює над втіленням своїх головних зовнішньополітичних пріоритетів і вже досягла значних результатів на цьому шляху, її поступ до ЄС і НАТО не був безхмарним. Ключовим і архіскладним завданням стало подолання наслідків війни.
Головною і вкрай чутливою для Хорватії умовою початку переговорного процесу було повне і безумовне співробітництво з Гаазьким трибуналом, тобто видача міжнародному суду звинувачуваних у скоєнні військових злочинів генералів хорватської армії. Одним з них був бойовий генерал збройних сил Хорватії Анте Готовина, якого Гаага подала у міжнародний розшук. Ситуація ускладнювалася тим, що для більшості хорватів А.Готовина був героєм, який воював за незалежність Хорватії! Але політичне керівництво Хорватії, в умовах потужного суспільного тиску, як, до речі, і не меншого тиску з боку європейських чинників, знайшло в собі сили видати А.Готовину Гаазькому трибуналу. Цьому передувала потужна кампанія роз’яснення хорватській громадськості необхідності такого кроку.
Іншим складним аспектом євроінтеграційного поступу РХ стало відокремлення процесу інтеграції Хорватії від розгляду європейської перспективи Туреччини. Для розв’язання цього питання хорватський уряд суттєво активізував діалог із країнами- членами Євросоюзу, а також Болгарією і Румунією. В результаті цієї роботи та позитивної оцінки хорватського співробітництва з Гаагою було прийнято рішення про початок переговорів щодо вступу Хорватії до Євросоюзу. Переговорний процес Хорватії з ЄС розпочався 20 жовтня 2005 р. з процедури т.зв. «скринінгу», тобто приведення внутрішнього законодавства РХ до норм Євросоюзу. Нині питання набуття Хорватією членства в ЄС обумовлюється трьома факторами: досягненням Хорватією решти критеріїв, темпами переговорного процесу і фактичною готовністю ЄС прийняти Хорватію. І це все.
Другим пріоритетом для Хорватії є членство в НАТО. Для забезпечення інтеграції країни до Північноатлантичного альянсу, хорватська сторона сьогодні докорінно реформує свою оборонну галузь, активно розвиває вітчизняні збройні сили в рамках програм НАТО, у тому числі і ПЗМ, приводить свої військові стандарти до стандартів НАТО. Вкрай важливо, що Республіка Хорватія активно співпрацює з країнами регіону в рамках Адріатичної хартії, яка покликана сприяти зміцненню безпеки і стабільності в Південно-Східній Європі. Хорватія є ефективною у питанні запровадження військово- цивільного контролю за діяльністю збройних сил, вона бере активну участь у міжнародних миротворчих операціях та у спільних військових навчаннях.
Відповідно до заяв, що звучали під час останнього саміту НАТО в Ризі, на наступному саміті Альянсу у 2008 році Хорватія може одержати запрошення стати повноправним членом НАТО. Хорватське керівництво останнім часом виступає за те, щоб не проводити загальнонаціональний референдум щодо вступу в НАТО, а провести це рішення через парламент держави. Позиція хорватських політиків ґрунтується на оцінці юристів, які підтверджують легітимність найвищого законодавчого органу держави щодо прийняття зазначеного рішення. При цьому хорватська сторона активно проводить інформаційно- роз’яснювальну кампанію серед населення щодо переваг вступу країни у НАТО. Наразі 43% громадян РХ підтримують вступ до НАТО і прикметним є те, що ця цифра має тенденцію до зростання.
Таким чином, аналізуючи процес хорватського наближення до Євросоюзу та НАТО, важливо відзначити значні успіхи та досить високу динаміку цього процесу. Хорватська сторона всі свої зусилля зосереджує на досягненні своєї стратегічної мети, що також відображається на рівні життя пересічних громадян, який стрімко та впевнено покращується.
«...БУЛО Б ПОМИЛКОВИМ ЗАПЕРЕЧУВАТИ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ В ОБ’ЄДНАНІЙ ЄВРОПІ»
— Як в Загребі ставляться до прагнення України отримати перспективу членства в ЄС? На вашу особисту думку, чи потрібно Україні отримати цю перспективу зараз, коли ЄС «втомився» від розширення?
— Підкреслено позитивно. Це стосується нашого членства як в ЄС, так і в НАТО. Під час зустрічей політичного керівництва обох країн на всіх рівнях, значне місце нашого двостороннього діалогу відводиться обговоренню питань процесів європейської та євроатлантичної інтеграції й хорватська сторона постійно наголошує на своїй готовності підтримати європейські прагнення України. Крім того, уряд Республіки Хорватія надає і практичну допомогу щодо передачі свого досвіду у сфері наближення до стандартів ЄС. Так, у лютому 2007 на запрошення Міністерства закордонних справ та євроінтеграції Хорватії на стажуванні в Загребі перебувала група представників органів державної влади України. В ході стажування, крім зустрічей в МЗС Хорватії, українські спеціалісти мали нагоду комплексно ознайомитись з роботою Хорватського Сабору (парламенту), канцелярії президента, державного управління стратегічного розвитку процесу наближення до ЄС, а також відвідати представництва делегацій Єврокомісії та ОБСЄ, акредитованих у Загребі.
Наразі Посольство проробляє можливості запровадження сталої практики щодо проведення подібних консультацій задля розширення співробітництва у сфері євроінтеграції з метою пришвидшення процесу наближення наших країн до європейських структур.
Відповідаючи на другу частину Вашого запитання, я не маю ілюзій щодо того, що перспектива членства в ЄС відкриється перед Україною саме сьогодні чи восени, коли ми підійдемо до підписання нової розширеної угоди з ЄС. Але я переконаний у необхідності надання Україні європейської та євроатлантичної перспективи. Зрештою, задля віри українців у своє майбутнє. Більше того, було б помилковим заперечувати наше майбутнє в об’єднаній Європі.
Однак, враховуючи усю специфіку сьогоднішньої ситуації в Україні і внутрішню ситуацію в ЄС, думаю, нам варто домовитися з нашими європейськими партнерами про таку модель стосунків: Україна рухається шляхом реформ і досягнення європейських критеріїв, але всі ми добре знаємо, для чого ми це робимо. Хоча й не говоримо про це.
«ТЕМА ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ БЛИЗЬКА ДЛЯ ХОРВАТІВ»
— Чи можна очікувати, що хорватський парламент визнає Голодомор 1932—1933рр. в Україні актом геноциду українського народу?
— Тема Голодомору 1932—33 рр. добре відома хорватському керівництву, а передусім — президенту С.Месичу, який з прихильністю ставиться до України і підтримує дуже теплі стосунки з Віктором Ющенком.
Під час розмови з президентом Республіки Хорватія, після церемонії вручення йому вірчих грамот я звернувся з проханням підтримати Україну у питанні визнання Голодомору 1932-1933 років актом геноциду проти українського народу. Маю намір порушити це питання і перед головою хорватського парламенту. Сподіваюся на розуміння хорватської сторони.
Тема трагедії українського народу, як інших постраждалих від злочинних режимів та воєнних дій, близька для хорватів, які не так давно пережили війну і ще пам’ятають ті страшні часи як в минулому столітті, так і в недавньому періоді, коли винищувалися окремі села і родини по принципу національної приналежності. Це тема, яка не є тут байдужою для будь-кого — чи мова йде про президента, чи про звичайного громадянина. Підтвердженням цього може бути і минулорічний візит Президента Хорватії С.Месича до України, де він взяв участь у відзначенні 65-ї річниці трагічних подій в Бабиному Яру. Зустріч Президентів України і Хорватії, що відбулася в рамках візиту показала взаємну підтримку у вирішенні різних питань двосторонніх відносин і зокрема, пов’язаних із відновленням історичної пам’яті наших народів.
СТАВЛЕННЯ ДО УКРАЇНИ В ХОРВАТІЇ Є ДУЖЕ ПОЗИТИВНИМ
— Загалом, як у Хорватії ставляться до України, зважаючи на давні зв’язки між українським і хорватським народами? Чи будуть відновлені Дні культури українського і хорватського народу, які відбулися відповідно в Хорватії і Україні востаннє 27 років тому?
— Ставлення до України в Хорватії є дуже позитивним і надзвичайно теплим. Наші країни мають давні традиції дружби і взаєморозуміння. Причини цього — схожість мови, культури, історичної долі. Історичні джерела свідчать, що хорвати прийшли на простір між Дунаєм та Адріатичним морем майже півтори тисячі років тому, з території сучасної України, а саме з Карпатського регіону. Тому наші народи ментально дуже близькі. Не дивно, що Україна і Хорватія одними з перших у 1991 році визнали незалежність одна одної. Сьогодні Україна є впізнаною в Хорватії за іменами таких визначних культурних та спортивних діячів, як Андрій Шевченко, Віталій Кличко, Руслана Лижичко та ін. Позитивне ставлення обумовлюється також і тим, що в Хорватії ще й досі не забули підтримку з боку України часів формування та становлення хорватської державності.
Співробітництво в галузі культури між Україною та Республікою Хорватія має свою давню традицію. Я, як людина, що працювала у сфері гуманітарної політики, вбачаю культурно-гуманітарний напрямок роботи одним з пріоритетних і на це орієнтую колектив Посольства. Сьогодні ми вже розпочали реалізацію низки ініціатив у цьому напрямі, що, на мою думку, значно сприятиме розвитку культурно-гуманітарного співробітництва між нашими державами. Серед зазначених ініціатив — створення Українського культурного центру в Загребі, здійснення гастролей хорватського Національного фольклорного ансамблю «Ладо» в Україні тощо.
Що стосується проведення в Хорватії Днів української культури, то я вважаю це питання одним з головних завдань нашої роботи у близькій перспективі. При цьому, я зацікавлений у якомога якіснішому представленні багатої української культурної спадщини перед хорватським суспільством, шляхом залучення найкращих творчих колективів з України, що, в свою чергу, потребує необхідної підготовки та організації. Зі свого боку, ми докладатимемо максимум зусиль для реалізації цього необхідного у культурному житті наших держав заходу, який, я переконаний, нам обов’язково вдасться реалізувати.
СУТТЄВА ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ВІЗОВОГО РЕЖИМУ ПОЗИТИВНО ВПЛИНЕ НА РОЗВИТОК ДВОСТОРОННІХ ВІДНОСИН
— Що зараз робиться чи планується зробити, щоб відновити зв’язки між народами і зробити країни ближчими і більш відкритими? Чи можливе запровадження з цією метою безвізового режиму між нашими країнами?
— Я переконаний, що взаємне історичне тяжіння українців і хорватів, суттєві перспективи торговельно-економічного і гуманітарного співробітництва сьогодні мають бути підкріплені максимально ліберальними умовами для поїздок громадян.
Питання спрощення процедури видачі віз українським громадянам з метою поїздки до Хорватії та в перспективі, взагалі, зняття візового режиму між Україною та Хорватією я вважаю пріоритетним завданням Посольства. Нагадаю, що домовленості щодо лібералізації умов взаємних поїздок громадян та поступове запровадження безвізового режиму між нашими країнами були досягнуті під час двосторонніх зустрічей Президентів України та Хорватії Віктора Ющенка та Стєпана Месича 18 лютого 2005 р. у Загребі та 14 липня 2005 р. в Києві. Сьогодні діє Угода про умови взаємних поїздок громадян від 16 грудня 2005 року, яка зафіксувала принципи рівноправного партнерства між двома країнами, ставши першим кроком реалізації домовленостей президентів України та РХ на шляху зняття візового режиму. Положеннями Угоди, зокрема, передбачається безвізовий режим для власників дипломатичних та службових паспортів, паспортів моряка, членів екіпажів повітряних суден й рятувальних служб, а також скасування оплати за візи для студентів, учнів, учасників міжурядових програм культурного обміну, наукових, культурних та освітніх співробітників, учасників програм обміну між містами-побратимами та учасників міжнародних спортивних змагань.
Ми ініціювали переговорний процес з Республікою Хорватія щодо подальшого спрощення візового режиму з урахуванням інтересів сторін. Будемо пропонувати хорватській стороні нову модель режиму взаємних поїздок громадян, який, за нашим баченням, міг би полягати у скасуванні віз для хорватських громадян і запровадженні безкоштовних віз для українців та здійсненні поїздок до Хорватії на основі туристичних ваучерів чи оригіналів запрошення.
Переконаний, що така суттєва лібералізація візового режиму позитивно вплине на розвиток усього комплексу двосторонніх відносин та сприятиме інтенсифікації контактів в політичній, економічній, культурно-гуманітарній та інших сферах.
УКРАЇНСЬКИЙ ТА ХОРВАТСЬКИЙ БІЗНЕС МАЮТЬ БАГАТО МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ ВЗАЄМОВИГІДНОЇ СПІВПРАЦІ
— Як загалом зараз розвиваються українсько-хорватські торговельно-економічні відносини? У яких галузях можливий прорив у співробітництві між нашими країнами?
— Протягом останніх кількох років торговельно- економічна співпраця між Україною та Хорватією розвивається досить динамічно: взаємний товарообіг за три останні роки зріс майже втричі і у 2006 році склав 121,5 млн. дол. США, з яких більш ніж 80 млн. — експорт з України. Серед найближчих планів — збільшення обсягів торгівлі принаймні до 200 млн. дол., що, на моє особисте переконання, є абсолютно реальним та можливим. Наші країни мають давню історію стосунків у економічній сфері, тому використання існуючого потенціалу мені видається лише питанням часу.
Так, у Хорватії існує надзвичайно велика зацікавленість у постачанні продукції української металургії, зокрема, сталевого листа для суднобудівних підприємств та сфери будівництва, труб для будівництва газо- і нафтопроводів, комунальної сфери тощо. Хорватські підприємства хотіли б отримувати згадану продукцію безпосередньо від українських виробників, а не через низку посередників, і я вважаю першочерговим завданням Посольства допомагати їм у цьому. З іншого боку, в Україні існує зацікавленість у хорватській продукції, наприклад, у надзвичайно якісних винах, які, впевнений, смакуватимуть українським споживачам. Взагалі, на мою думку, український та хорватський бізнес мають багато можливостей для розвитку взаємовигідної співпраці, а ми, дипломати, мусимо постійно допомагати підприємцям обох країн знаходити один одного.
Серед перспективних напрямів співробітництва надзвичайно важливим мені видається розвиток туристичних зв’язків, адже це саме та сфера, яка динамічно розвивається і в Хорватії, і в Україні, особливо в останні роки. Я вважаю, що ми маємо зробити все можливе для якнайшвидшого відкриття прямого авіарейсу між Україною та Хорватією. Це надало б додаткового поштовху розвитку торговельно-економічних відносин між нашими країнами, зокрема, зростанню кількості туристів — як українських, так і хорватських. Зверніть увагу: навіть за відсутності прямого авіасполучення, у 2006 році до Хорватії завітало майже 19 тис. українських туристів (удвічі більше, аніж ще два роки тому).
Крім того, нещодавно завершено переговори хорватської компанії «Euroturist» з українським ВАТ «Львів-Інтуртранс», на предмет започаткування міжнародної автобусної лінії Загреб-Київ, відкриття якої очікується найближчим часом. Паралельно ведеться робота з ознайомлення хорватських туристичних агентств з рекреативними можливостями карпатських та кримських курортів, і сподіваюся, вже незабаром в Україні можна буде почути хорватську мову значно частіше, ніж до цього часу.
Отже, як бачите, існуючі можливості для розвитку наших взаємин ще далеко не вичерпані, і, повірте, для Посольства України в Хорватії надзвичайно важливо, щоб ці можливості реалізувалися.
— Раніше повідомлялось, що хорватський бізнес зацікавлений в інвестуванні в Україну. Чи зберігається цей інтерес у даний момент? І, відповідно, чи виходять на хорватський ринок українські підприємства та інвестори?
— З боку хорватських бізнесменів існує незгасаючий інтерес до вкладення капіталу в українську економіку. Про це свідчить і статистика. Так, обсяги прямих інвестицій з Хорватії в економіку України, як і товарообіг, за три останніх роки також збільшилися втричі і станом на 1 січня 2007 р. склали трохи більше 3,5 млн. дол. США. Звичайно, це ще далеко не оптимальні показники, проте за ними стоять реальні вкладення хорватських підприємств, які працюють, зокрема, в українському сільському господарстві, хімічній та нафтохімічній промисловості, у сфері будівництва.
Разом з тим, сьогодні існують декілька перспективних проектів, що передбачають здійснення хорватських інвестицій в Україну. Серед них слід окремо виділити проект з відкриття в Україні сучасної кардіохірургічної клініки, який реалізовує хорватський медичний концерн «Медінвест» спільно з Київською обласною держадміністрацією. Планується, що сума інвестицій хорватською стороною в медичну галузь України складе 15 млн. євро. Ми максимально сприяємо успішному та якнайшвидшому завершенню всіх необхідних формальностей, і я сподіваюсь, що вже незабаром під Києвом з’явиться одна з найсучасніших кардіохірургічних клінік не лише в Україні, а й в усій Східній Європі.
Що стосується виходу українських підприємств на ринок Хорватії, то, мені здається, наші бізнесмени ще недостатньо обізнані з можливостями, які відкриваються перед ними у цій країні, яка, до речі, за рік-другий приєднається до Євросоюзу. Тому, поряд з необхідністю залучення хорватських інвестицій до України, я, зі свого боку, докладатиму максимум зусиль, щоб привести на хорватське Адріатичне узбережжя якомога більшу кількість наших бізнесменів. І це стосується не лише купівлі нерухомості, а й відкриття у Хорватії представництв серйозних підприємств з України, і будьте впевнені — інтерес з’явиться, потрібно лише наполегливо працювати.
— Чого можна очікувати під час травневого візиту українського Президента до Хорватії?
— Головним результатом візиту Президента України до Хорватії, за моїми очікуваннями, мають стати принципові домовленості між двома країнами щодо взаємопідтримки і обміну досвідом в контексті європейської і євроатлантичної інтеграції. Буде розширена договірно-правова база українсько- хорватського співробітництва і намічені плани співпраці на майбутнє. Думаю, вдасться наблизитися до оптимальної моделі режиму взаємних поїздок громадян. Окрім того, думаю, що візит В.Ющенка започаткує реалізацію низки важливих економічних і гуманітарних проектів. Але все це — згодом.
