Меркель – Путіну: Забезпечте перемир’я

Як і очікувалось, Україна стала однією з головних тем першої за останні два роки зустрічі канцлера ФРН Ангели Меркель та президента РФ Володимира Путіна, яка відбулась 2 травня у Сочі. І саме цьому питанню найбільше було присвячено часу під час прес-конференції обох лідерів.  Німецький канцлер, зокрема, наголосила, що обидві сторони домовились продовжити роботу над врегулюванням конфлікту на Донбасі в рамках «нормандського» та «мінського» форматів після завершення президентських виборів у Франції.

«Ми вже почали працювати паралельно в політичному плані. Нам слід і надалі просуватися в питанні політичного процесу, до якого нас зобов'язує "Мінськ-2". Нас не лякатимуть жодні зусилля, навіть якщо буде дуже непросто працювати й надалі в цьому форматі», - відзначила вона.

Також канцлер ФРН підкреслила, що Україна повинна отримати доступ до свого держкордону на Донбасі. «Ми, звичайно, хочемо забезпечення того, щоб Україна отримала доступ до свого державного кордону - це теж частина Мінських домовленостей - і потім забезпечити політичне рішення, яке спрямоване на проведення місцевих виборів», - сказала Меркель.

«Ми цього ще не домоглися, але це ще не означає, що ми можемо забути про існуючі угоди і повинні перейти до укладення нової. Зараз проблема полягає не в необхідності укладення нової угоди щодо України, а у виконанні вже існуючої», - додала вона.

За словами Меркель, центральним пунктом для реалізації політичного процесу є  припинення вогню, у результаті якого стануть можливими відповідні політичні кроки. "Експропріацію підприємств, транспортну блокаду та інші питання потрібно дуже ретельно вивчати і зробити все можливе, щоб повернути це назад", - додала вона. Відтак Меркель закликала Путіна забезпечити перемир’я, яке має суттєве значення для подальшого розвитку подій.

Тим часом Путін у традиційному для нього стилі звинуватив Україну у невиконанні Мінських домовленостей. Більше того, він висловив переконання, що сьогоднішня київська влада втратила шанс реалізувати Мінські домовленості тоді, коли у неї були такі внутрішньополітичні можливості. «Сьогодні ... можливості у верхнього політичного ешелону влади стали, м'яко кажучи, набагато скромніші в зв'язку з цілою низкою обставин, зокрема через економічну, внутрішньополітичну ситуацію», -  заявив він. Разом з тим Путін додав, що «попри це потрібно продовжувати зусилля саме в "нормандському форматі", в рамках чинних угод». 

Завершилася прес-конференція запитанням німецьких журналістів про можливе втручання Росії у вибори, що відбудуться восени в Німеччині. Німецький канцлер заявила, що вона не з лякливих, додавши, що уряд реагуватиме, якщо буде дезінформація на кшталт тієї, яку подали російські ЗМІ про зґвалтування дівчинки Лізи.

Путін закінчив прес-конференцію словами, що Росія ніколи не втручалась у політичні процеси в інших країнах, що є очевидною неправдою.

«ЦЯ ЗУСТРІЧ ПІДТВЕРДИЛА, ЩО ЗАРАЗ НЕМАЄ ЗБЛИЖЕННЯ ЩОДО УКРАЇНИ»

Штефан МАЙСТЕР, експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP), Берлін:

- Я не бачу жодних серйозних результатів чи прориву у Мінському процесі після цієї зустрічі. І ми, експерти, і не очікували поступу. І Меркель, і Путін чітко заявили, що вони не змінили свою позицію щодо Мінська-2 і Східної України і що таких змін не слід очікувати. Російське керівництво зараз зовсім не зацікавлене йти на компроміси, бо воно задоволено ситуацією і після виборів у Франції та Німеччині його позиція на переговорах може навіть і поліпшитись. Мінські домовленості від 13 лютого 2015 року - це максимум, який міг досягти Путін, то чому ж йому бути гнучким, якщо інша сторона є слабкою і втрачає довіру під керівництвом Порошенка? Ця зустріч насамперед підтвердила, що зараз немає зближення щодо України і обидва лідери будуть дотримуватись своїх зобов’язань та інтересів.

Катерина Зарембо, заступник директора Інституту світової політики, Київ:

Я б сказала, що нічого нового щодо врегулювання конфлікту після зустрічі Меркель та Путіна не прозвучало - і, напевно, не могло прозвучати, тому що Меркель підтримує переговори саме у Нормандському форматі, а не по двосторонній німецько-російській лінії. Тому під час зустрічі прозвучали вже відомі позиції Німеччини та Росії. Тоді як Путін переконував, що в Україні відбувається внутрішній конфлікт, Меркель вкотре нагадала про роль Росії у конфлікті, попросивши Путіна "забезпечити режим тиші". Що стосується мінського процесу, то тут також прозвучали вже відомі речі: що мінському процесу немає альтерантиви, що політичний та безпековий треки мають відбуватися паралельно, тощо. При цьому Меркель назвала режим тиші "вихідним пунктом" (дослівно "пунктом нуль") реалізації політичних домовленостей і підкреслила, що цього пункту ще не досягнуто. У підсумку, спостерігається продовження минулих тенденцій: визнання Росії стороною конфлікту та її відповідальності, але й тиску на Україну щодо провадження політичних кроків мінських угод.

«Якщо не буде збільшено тиску щодо Путіна,  то він як і раніше залишатиметься основною перешкодою для реалізації Мінська»

Сюзан СТЮАРТ, Німецький інститут з питань міжнародної політики та безпеки (SWP), Берлін.  

Я не думаю, що стимули Володимира Путіна щодо реалізації угоди Мінських є більшими, ніж вони були до його зустрічі з Ангелою Меркель. Він хоче зберегти відкритими свої варіанти дій щодо Донбасу з тим, щоб мати якомога більше важелів, наскільки це можливо щодо Україні. Тож, якщо одним чи іншим способом не буде збільшено тиску щодо Путіна,  то він як і раніше залишатиметься основною перешкодою для реалізації Мінська - за винятком на своїх власних умовах, які не прийнятні для України. Цілком ймовірно, що Мінський процес і «нормандський» формат буде збережено, але дуже мало буде досягнуто в цих рамках, допоки не зміняться розрахунки або української або російської сторони. Тим не менш, незначний прогрес може бути можливим з питань гуманітарної та соціально-економічної сфери. Крім того, залучення європейських країн, схоже, пом'якшило страждання і досі не допустило зо загострення ситуації. Тож виглядає так, що набагато краще зберегти формати і участь у них Німеччини, Франції та ОБСЄ, ніж відмовитися від них.