«Морський старт» здійснили, на черзі – «повітряний»
Україна може радіти... Все-таки не кожна країна з незникаючими проблемами в економіці (і не тільки) може похвалитися конкурентоспроможними досягненнями в космічній галузі. Володимир Команов, заступник генерального конструктора ГКБ «Південне» ім М.К.Янгеля, розповів «Дню», що ракетники України та Росії можуть пишатися зараз хоча б тим, що їм вдалося вистояти, незважаючи на ті проблеми, які їх постійно супроводжують уже з десяток років. У заслуги ракетників пан Команов відніс те, що «ми не ходимо і не говоримо своїм президентам: дайте нам зарплату». Найголовніше ж, на думку представника «Південного», те, що «Морський старт» дає прибуток. Щоправда, переконаний Команов, цей прибуток значно менший, аніж «ми заслуговуємо». Якби запуски «Зеніту» проводилися, скажімо, з Байконуру, — а ракета власне і створювалася для запусків із цього космодрому, — то кількість замовників на виведення супутників могла б бути значно більшою. А відтак — і зароблених коштів. Але якщо за «Морським стартом» може здійснюватися «чотири, шість, вісім запусків», то з Байконура ці старти — «безмежні»... Щодо причин перенесення запуску ракети на минулому тижні Команов зазначив: «Невдачі бувають завжди. Все-таки до запуску однієї лише ракети залучені велика кількість людей, різноманітних систем. Утім, я вважаю, що кожна аварія пов’язана з людським фактором». Більшою ж мірою вина за зриви запусків падає саме на виробника ракет, тобто на українську сторону...
Українсько-російська космічна співпраця, між тим, обмежена не лише «Морським стартом». Активно розроблюваний і частково вже втілений проект «Дніпро» засвідчує різноплановість перспектив такої співпраці, а разом із тим — і неможливість процвітання ракетників однієї країни без допомоги іншої. Гасло «Разом у ХХI космічне століття» стало лейтмотивом другої українсько- російської зустрічі, проведеної в Москві спільними зусиллями молодіжного аерокосмічного об’єднання України «Сузір’я» та адміністрації міста Корольов Московської області. Присвятили зустріч, на якій були присутні космонавти, науковці, представники підприємств із конструювання космічної техніки, пам’яті одного з засновників вітчизняної космонавтики Володимира Уткіна. Йому, до речі, і належала ідея не знищення військових ракетоносіїв, а їх модернізації і подальшого використання в комерційних цілях. Це стосується насамперед програми «Дніпро», в якій для виведення супутників на орбіту використовуються оновлені міжконтинентальні балістичні ракети РС-20 (відомої також під західним позначенням SS-18 та Satan).
На зустрічі українських та російських ракетників обговорювали також проект «Повітряний старт», який може примножити нинішні прибутки української та російської космічної галузі. Компанії України та Росії зараз ведуть роботи зі створення системи запуску супутників з допомогою ракети «Прогрес», яка стартуватиме з літака Ан-124. Ракети будуть спочатку на висоті близько 11 км скидати з парашутом, а потім уже відбуватиметься вмикання ракетних двигунів. Перший такий запуск планується зробити в 2003 році. Над модернізацією літака Ан-124 для підготовки його до запусків ракет працюють російська авіакомпанія «Політ», РКК «Енергія» і наше КБ ім. Антонова. Таким чином планується запускати супутники вагою до 2,5 тонн. Прогнозується також, що з використанням системи «Повітряний старт» вартість виведення 1 кг вантажу на орбіту становитиме $5—6 тис., тоді як за звичайних наземних запускiв вона складає $25—30 тис., а з допомогою «Морського старту» — $7—9 тис. Один із організаторів московської зустрічі «Разом у ХХI століття» голова правління УМАКО «Сузір’я» Олег Петров зауважив, що «будь-який проект просувається дуже просто: якщо є на нього фінансування, він здійснюється... Фінансування ж нема — то й справа простоює».
ДОВІДКА «Дня»
Літо 1993 — проводяться перші переговори щодо створення спільного проекту «Морський старт» між компаніями США («Боїнг»), Норвегії («Кварнер»), Росії (РКК «Енергія»), України (КБ «Південне» і «Південмашзавод).
Весна 1994 — починається вивчення ініціативи «Морський старт». Квітень 1995 — створення «Морського старту».
Грудень 1995 — підписано перше замовлення від компанії «Х’югз».
Березень 1999 — перший запуск із вантажем-макетом.
Жовтень 1999 — перший комерційний запуск — DIRECTV 1-R.
