На НАТО очікує масштабне розширення. Масштаби з’ясовуються
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20020209/426-3-1.jpg)
Про чергове розширення Організації Північноатлантичного договору (НАТО) буде оголошено на її саміті в Празі у жовтні. Досі на запитання — скільки саме нових членів буде прийнято — можна почути лише спекуляції. Держсекретар США Колін Пауелл, виступаючи перед комісією Сенату США з зовнішніх відносин, заявив, що він не готовий зараз сказати, скільки саме з країн-кандидатів на вступ буде запрошено. Але, за словами держсекретаря, доповнення до вже існуючих 19-ти членів НАТО буде чималеньким.
За станом на сьогодні заявки на вступ до НАТО подали дев’ять країн — Словаччина, Словенія, Латвія, Литва, Естонія, Румунія, Болгарія, Македонія, Албанія. За словами Пауелла, головним критерієм відбору буде те, яким буде внесок кожної країни-кандидата до Альянсу, і чи відповідають вони загальним критеріям членства. Критерії здебільшого збігаються з копенгагенськими критеріями членства в Європейському Союзі, але додатково визначаються проведення військової реформи з метою відповідності збройних сил сучасним вимогам, цивільний контроль над збройними силами, певний рівень витрат з держбюджету на оборону країни і певні зобов’язання, в тому числі — й фінансові.
Західні експерти переконані, що найбільш готовими до вступу до НАТО сьогодні є Словаччина, Словенія та три балтійські країни — Латвія, Литва та Естонія. Причому саме вступ навіть однієї з балтійських країн означав би, на думку багатьох, остаточне закінчення холодної війни і нові можливості для співробітництва між НАТО та Росією.
Москва не раз заявляла, що до розширення НАТО ставиться негативно. Втім, останнім часом російське керівництво, схоже, про це говорить вже більше за звичкою. Президент Росії Путін вже заявляв, що вітати розширення Росія не буде, але й заважати не буде. Можливо тому, що не зможе (цей факт у офіційних заявах у Москві визнають, але досить рідко).
У той же час до празького саміту НАТО вже повинен працювати новий механізм взаємодії між НАТО та Росією, який поки що умовно називають «двадцяткою». Це, як вважає Пауелл, дало б Росії певну гарантію того, що чергова хвиля розширення НАТО не загрожуватиме її безпеці. Росія, як передають інформагентства слова Пауелла, отримає право голосу, але не право вето з питань діяльності НАТО. Презентація нового механізму має відбутися на травневому саміті НАТО в Рейк’явіку. Реакція Москви на останні заяви і публікації вражає своєю відсутністю.
Реакція Києва відома — зокрема, перебуваючи в Ризі, міністр закордонних справ Анатолій Зленко нагадав, що Київ розглядає розширення НАТО як зміцнення зони стабільності і безпеки в Європі, і привітав майбутній вступ Латвії до Альянсу.
Пауелл не став відкидати можливості запрошення всіх дев’яти країн- кандидатів. Втім, у швидкий вступ до НАТО Македонії та Албанії сьогодні не вірить, здається, ніхто. З приводу Болгарії та Румунії є запитання. Одне з них, яке ще може «вистрілити», — неврегульованість проблеми кордону між Румунією та Україною — на українсько-румунських переговорах досі не було помічено жодного просування.
Є проблеми і в самому НАТО — хоча представники Альянсу цього не підтверджують. Статті та виступи західних експертів не залишають сумнівів у тому, що між США та європейськими союзниками існують щонайменше різні погляди на загрози, країни, які їх чинять, політику США в цьому напрямку. Є й ознаки ревнощів стосовно того, що США у військовому плані потужніші за всіх інших членів Альянсу разом, відповідно до чого Вашингтон і будує свою політику.