На старті

Прем’єр-міністр Росії Володимир Путін провів традиційну зустріч із учасниками міжнародного дискусійного клубу «Валдай». Цього разу — в Сочі. В гості до російського прем’єра прибули 90 політологів, журналістів та істориків із 16 держав.

Експерти передали господареві зустрічі свою доповідь «Індекс розвитку Росії в 2009-2010 роках». У ній говориться про тенденцію до стагнації, яка спостерігається, наголошується на погіршенні ситуації в розвиткові політичної системи, що може створити саме ту нестабільність, якої побоюється уряд. Нафта й газ залишаються головними джерелами прибутку, корупція триває, проривні технології не впроваджуються, оновлення інфраструктури і виробництва йде вкрай повільно, що негативно позначається на загальному розвиткові країни.

Зі свого боку Володимир Путін дав прямо протилежні оцінки ситуації. На питання глави європейської редакції впливового англійського часопису Economist Джона Піта про те, наскільки енергійно проходить процес модернізації, прем’єр відповів, що загалом задовільно. При цьому він відзначив, що одним із ключових показників розвитку країни є настрій громадян, «який відбивається безпосередньо в демографію»: «Зросла народжуваність, знижується смертність — незважаючи на кризу, обрій планування збільшується, люди відчувають себе стабільніше». На думку прем’єра, Росії необхідні стабільні умови розвитку, які забезпечують поступальну ходу. «Всі б хотіли, аби цей рух був потужнішим, ефектнішим. Але наше завдання — не ефекти створювати, а сформулювати такі стабільні умови розвитку країни, щоб забезпечити цей поступальний розвиток без усіляких стрибків. Нам стрибки не потрібні ні вгору, ні вниз, ні вправо, ні вліво — ми близько 20 років тому настрибалися в різні боки», — сказав він.

Як завжди, російський національний лідер приписав собі та своєму урядові успіхи, до яких вони абсолютно непричетні. Зростання народжуваності викликане не економічними заходами уряду, а об’єктивною демографічною ситуацією, що склалася в другій половині 80-х рр. і інерція якої зайняла й першу половину наступного десятиріччя. Народжувалося тоді більше дівчаток, тепер вони вступили в активний дітородний вік, ось і зростає народжуваність. І попри це, вона не перекриває природного спаду населення. Отже демографія Росії наразі не дає приводів для оптимізму, який так випромінював прем’єр.

Природно, що проблема наступних президентських виборів дуже цікавила гостей. За традицією, про це запитував політолог Микола Злобін, який працює в США. Цього разу він на зустріч не приїхав через хворобу. Наміри президента і прем’єра щодо майбутніх виборів 2012 р. намагався з’ясувати експерт вашингтонського Центру вивчення американського прогресу Самуель Чарап. Він послався на торішній вислів Володимира Путіна про те, що він разом із Дмитром Медведєвим вирішить, хто балотуватиметься на посаду президента. «Припустімо, що потім ви отримаєте більшість голосів на виборах. Чи бачите ви яку-небудь шкоду для розвитку політичної системи Росії від такої зміни?» — поцікавився Чарап.

Неважко було спрогнозувати, що таке питання буде поставлене, і Путін до нього підготувався зразково. Спершу, як учитель учневі, який не зовсім вивчив урок, він нагадав історію про Франкліна Рузвельта. «Свого часу президент Сполучених Штатів Рузвельт обирався чотири рази поспіль. Поспіль! Бо це не перечило американській конституції. Ні я, ні президент Медведєв нічого не робитимемо, що суперечить чинному в Росії законодавству й Основному закону країни — Конституції Російської Федерації».

Потім повчання тривало. «Конституція Російської Федерації приймалася демократичним шляхом, і я гадаю, що всі дії в рамках цього процесу і в рамках Основного закону не можуть за визначенням заподіяти шкоду розвиткові демократичного процесу в країні. Ми діятимемо, виходячи з реальної обстановки в країні. З того, що ми зробили, з настроїв суспільства. Про це наразі рано говорити. Потрібно займатися своєю справою — кожен із нас займається своєю справою. На мій погляд, ми в цілому працюємо ефективно. І це дуже важливо».

Судячи з усього, рішучої розмови всередині тандему на настільки важливу для кожного тему ще не було або його результати ретельно приховуються. Скоріше за все, перше, бо таке шило ні в якому мішку не сховати. До того ж, приклади інших країн завжди вельми умовні. Глава фонду «Эффективная политика» Гліб Павловський вважає посилання на Рузвельта таким, що не має «ані найменшого стосунку до виборів 2012 року». Він навів приклад з історії СРСР — тоді генеральний секретар ЦК КПРС взагалі не був обмежений у кількості термінів переобрання: «При цьому все відбувалося згідно з Конституцією». Член наукової ради Московського центру Карнегі Олексій Малашенко бачить підтекст цього пасажу Путіна ось у чому: «...У нас склалася власна політична система, і мати справу ви будете саме з нею. Підіть і донесіть це до вашого начальства». Проте прем’єр, зазначає експерт, не згадує причин, з яких Рузвельт чотири рази обирався президентом: «Адже це дуже важливий момент — він обирався, бо в країні була криза, а потім війна... Посилання на американську історію часів депресії показує внутрішню готовність влади до аналогічної ситуації в Росії. Чотири терміни Рузвельта не потрібні, коли йде нормальний розвиток». А ось саме нормального розвитку в Росії і немає, тому й плануються такі рокіровки то в довгий, то в короткий бік. До речі, Рузвельт довго вагався, чи виставляти йому свою кандидатуру втретє, розуміючи певну недемократичність такого кроку. І лише війна, яка наближалася, змусила зробити його це. Вчетверте, 1944 року, він був просто змушений зробити такий крок.

Хоча російські експерти й не схильні розглядати дану зустріч прем’єра як старт передвиборної кампанії, проте певні ознаки на це вказують із усією очевидністю. По-перше, зустріч із учасниками клубу «Валдай» провів лише Володимир Путін. Раніше вслід за ним це робив і Дмитро Медведєв. Нічого випадкового в такому розкладі не буває. І те, що президент у цей час інспектував продовольчі крамниці і борошномельні заводи у Воронежі цілком уписується в таку картину. Прем’єр роз’їжджає на вітчизняному автомобілі Забайкаллям, проводить масу зустрічей і дає небачену раніше кількість інтерв’ю. Вочевидь, що така інформаційна інтервенція не робиться просто для звіту.

Відповідно, президент не хоче залишатися у боргу та в інформаційній тіні прем’єра. І для цього пропозицій типу перейменувати міліцію на поліцію і внести до Конституції положення про Державну раду абсолютно недостатньо. Тим паче, що більшості росіян поняття не мають про такий орган. Народові, розбурханому стрімким зростанням цін на найважливіші продукти харчування, потрібне щось більш вагоме. На засіданні президії Держради в Саратові Дмитро Медведєв пообіцяв «трясти» на предмет ситуації з продовольством і цінами на нього «і уряд, і регіони». Від трясіння місцеве начальство рятувалося давно відомим і багато разів апробованим способом: окозамилюванням. Щойно президент наблизився до торговельного центру, вартість хліба в нім стрімко зменшилася. Побаченими цінами президент залишився задоволений. Щойно він покинув територію огляду, цінники тут же замінювали іншими, з реальними цифрами.

Також позначилися розбіжності між президентом і прем’єром у справі боротьби зі зростанням цін. Другий вважає необхідною широку інтервенцію зерна та круп із держрезерву, Медведєв займає обережнішу позицію, вважаючи, що потрібно почекати до початку майбутнього року. За цією, на перший погляд, не дуже значною розбіжністю стоїть дуже багато. Прем’єр і президент захищають принципово різні підходи. Викид із держрезерву спроможний, у деякій мірі, стримати зростання цін, а якщо врожай наступного року теж буде не рекордним? І взагалі, ціни — завдання уряду, а президент лише контролює. Отже, сильно збивати ціни Медведєву в довготерміновій перспективі прагнути не слід. Так буде легко вести наочну розмову на зустрічі, про яку вже так турбуються в урядових колах Росії та довкола неї.