Населення: від вибуху до розвалу?
Серед населення світу простежуються три безпрецедентні зміни. До 2000 року молоде покоління переважало старше, а тепер — навпаки. Раніше завжди більше людей проживало в сільській місцевості, але через декілька років цього вже ніколи не буде. І, починаючи з 2003 року, вперше більшість людей проживає в країнах і регіоні світу, де народжуваність є меншою 2,1 дитини на одну жінку. А ще п'ятдесят років тому середня народжуваність становила 5,4 дитини.
Серед майбутніх тенденцій розвитку населення світу слід відзначити шість значних подій. Нещодавно вони обговорювалися в рамках «Бесід XXI століття» ЮНЕСКО, які організував Жером Бінде під назвою «Населення: від вибуху до розвалу?».
Зростання населення наприкінці XX століття можна розглядати як одну з найбільших подій в історії. Хоча це значне зростання й уповільнилось, але у ніякому разі не можна вважати, що воно зупинилось. Зараз чисельність світового населення — 6,6 млрд. чоловік, а за «середнім» сценарієм ООН до 2050 року воно може досягти 9,2 млрд. осіб.
По-друге, через демографічні зміни відбувається різке падіння темпів зростання. Воно також є характерним для Півдня — навіть у Африці ознаки цього можна побачити в низці країн — ці зміни показують, що у справах населення немає нічого неминучого. Нам треба дивитися на XX століття як період навчання людства: час, коли, зменшивши рівень смертності, люди нарешті почали брати контроль над життям, підбираючи розмір сім'ї відповідно до своїх бажань. Падіння народжуваності є доволі нерівномірним і відрізняється в залежності від регіону і країни. Воно є пропорційним рівню освіти і навчання, зокрема серед дівчат, і розвитку. Демографічні зміни також мають місце в багатьох країнах, де жінки мають обмежений доступ до освіти і зайнятості: як відзначають демографи, телебачення формує нове розуміння ролі жінки і нові поняття свободи.
По-третє, фактично все зростання населення відтепер до 2050 року матиме місце в країнах, що розвиваються. Це означає, що ми будемо спостерігати за повним перекроєнням демографічної карти: у 1950 році населення Півдня майже вдвічі перевищувало населення Півночі, але в 2050 році не менше 86 відсотків світового населення проживатиме на Півдні.
Вчетверте, якщо існуючі тенденції будуть продовжуватися, все зростання населення матиме місце в містах. Нинішні масштаби урбанізації — велетенські і, насправді, революційні: кількість будинків, яка буде необхідна через півстоліття, еквівалентна 3 тис. міст з населенням по 1 млн. чоловік.
Вп'яте, світове населення характеризується різного роду радикальною несправедливістю: перш за все, населення розподілено дуже нерівномірно. На 10 відсотках світового суходолу проживає 60 відсотків населення. Тривалість життя від моменту народження відрізняється майже вдвічі між найрозвинутішими і найбіднішими країнами, такими як Сьєрра-Леоне чи Афганістан. Рівень дитячої смертності значно впав, але падіння було значно повільнішим у певних азіатських країнах і особливо повільним в Африці.
І, нарешті, існує ще одна нерівна, але загалом дестабілізуюча тенденція, яка становитиме дедалі зростаючий тягар: старіння населення, яке є результатом низької народжуваності і високої тривалості життя. Воно впливатиме на різні суспільства різним чином. У 2050 році майже кожному третьому мешканцю Півночі буде понад 60 років і, відповідно, кожному п'ятому в країнах, що розвиваються.
Старіючі суспільства Півночі переслідує примара депопуляції, яка матиме серйозні наслідки для багатьох країн у наступні декілька десятиліть, якщо чисельність не буде поповнена міграцією. Більше того, найбагатші країни світу стоять перед загрозою втрати динаміки, проблемних відносин між поколіннями, труднощами з фінансуванням власної соціальної безпеки і пенсійного забезпечення, не кажучи про етичні дилеми, як наприклад, чи продовжувати життя щонайдовше, чи забезпечити пристойну старість для всіх.
Південь змушений буде шукати відповідь на болісне питання, як справитися зі старіючим поколінням при відсутності державних пенсійних схем чи систем соціального захисту зі страхування на випадок хвороби. І це в той час, коли традиційні форми соціальної та сімейної солідарності руйнуються від модернізації та урбанізації.
Однак, можливо, що протягом декількох десятиліть населення почне підривати весь світ, оскільки немає жодної причини припускати, що падіння народжуваності, яке розпочалося, чудом зупиниться якраз на рівні відновлення.
Тим часом існують виклики, на які потрібно негайно реагувати. Я лише торкнувся викликів міжнародній міграції, але існує ціла низка інших: безпека їжі, робочі місця, боротьба проти бідності, охорона здоров'я, житло, інфраструктура, довкілля і сприяння сталому розвитку.
Чи буде, наприклад, достатньо їжі для кожного у цьому світі, де вторгнення пустелі і розширення міст сприяє скороченню сільськогосподарських земель на душу населення, яке, як очікується, знизиться з 2800 кв. м на початку 1990-х років до 1700 кв. м в 2025 році? Хоча в останні десятиліття зростання виробництва продовольства значно переважає ріст населення, немає сумніву в тому, що потрібна ще одна «зелена революція», для того щоб зустріти майбутні виклики.
Ще в 1795 року Кондорсет мав виняткове передбачення, щоб зрозуміти небезпеку перенаселення, яка, на його думку, може призвести до «зменшення щастя», може бути подоланою через зростання продуктивності, кращий менеджмент, запобігання витрат і поширенню освіти, зокрема освіти дівчат. Зрозумівши загрозу, яку може становити для довкілля населення, Кондорсет знайшов відповідь: «дематеріалізоване» зростання. «Такий самий рівень продуктивності», писав він, «може бути досягнутим завдяки меншому руйнуванню сировинних ресурсів і відповідно триватиме довше».
Зростання населення також становить виклик самому розвитку і водночас перешкоджає боротьбі з бідністю: у наступні чверть століття країни Півдня потребуватимуть простору для розміщення не менше ніж одного мільярда новачків на ринку праці. Разом з тим феномен «зростання безробіття» переслідуватиме однаковою мірою як розвинуті, так і нерозвинуті країни.
Враховуючи згадані виклики, якими мають бути наші пріоритети? Лише поява реальних «суспільств знань» відкриває будь-яку перспективу справитися зі зростанням населення і його старінням. У нас немає іншого вибору, як працювати на рівноправне зростання і розвиток, який ґрунтується на розумі, науці, технології і зміні нашого способу життя, виробництва і споживання. Звісно, що найбільшим пріоритетом повинна бути освіта.
Перш за все, основною має стати базова освіта, зокрема освіта для дівчат, і найкращі контрацептиви. Згідно з одним дослідженням, існують регіони, де дівчатам не дають середньої освіти і жінки в середньому мають по семеро дітей. Там, де відвідуваність шкіл дівчатами становить 40 відсотків, середня народжуваність становить три дитини. Також важливим пріоритетом має бути визнана пожиттєва освіта для всіх; бо це є відповіддю для старіючого населення і зростання тривалості життя. Як тільки знання і уміння все швидше ставатимуть застарілими, перед людьми виникатиме потреба перекваліфікації чи зміни професії, відповідно зростатиме потреба в тому, щоб освіта ставала справою всього життя. У підсумку, це добрі новини: загально визнано, що населення світу стане старішим. Але індивідууми будуть проводити більше свого життя в «юності» — оскільки вони ніколи не будуть переставати вчитися.
