«Настав час збільшити тиск на Росію»

Західна преса продовжує пильно спостерігати за подіями, які відбуваються в Україні. Іноземні видання, Suddeutsche Zeitung, The New York Times, The Guardian,  продовжують оцінювати загострення кризи на Донбасі, роль Росії в цьому, а також реакцію української влади на ці події. Журналісти визнають, що за подіями на сході України стоїть Росія, яка постачає зброю терористам і підбурює їх до подальших акцій. Водночас, деякі газети відзначають і негайну необхідність введення третього рівня санкцій проти Кремля. Західні газети також звернули увагу і на суботню акцію під стінами російського посольства в Києві і, зокрема, висловлювання в.о. міністра закордонних справ Андрія Дещиці про президента Росії Володимира Путіна. З цього приводу Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт написав у своєму Twitter: «Андрій Дещиця прагнув розрядити небезпечну ситуацію. Він досвідчений дипломат...».

Однак не варто істерити з приводу слів Дещиці, який змушений був в оточенні збудженого натовпу повторити вслід за протестувальниками перед посольством відому фанатську пісню про Путіна. Суспільству варто було б контролювати свої емоції. З огляду на події, які зараз переживає Україна, місце, куди слід спрямовувати енергію більш, ніж достатньо і в останню чергу — це будівля дипломатичної місії. Не виключено, що під час акції перед посольством РФ могли бути провокації, які російська сторона змогла б використовувати проти українців...

«КРЕМЛЬ НАМАГАЄТЬСЯ РОЗШИРИТИ СФЕРУ ВПЛИВУ»

Газета Frankfurter Allgemeine Zeitung у своєму матеріалі робить спробу порівняти російську політику в Україні з діяльністю терористичних угрупувань в Іраку: «Фактом залишається те, що Захід має піклуватися про обидва конфлікти. Та при цьому загрозу з боку терористів «Ісламської держави Іраку й Леванту» по сусідству з Європою набагато простіше осягнути й зрозуміти, ніж загрозу з боку Росії, яка хоч і намагається насильницькими методами розширити власну сферу впливу на пострадянському просторі, але не відправляє при цьому терористів до європейських міст. Росію та фанатичних прибічників іракських терористів не можна ставити на один щабель. Однак це було б помилково, не сприймати серйозно російську агресію проти України».

Газета Suddeutsche Zeitung нагадує про обіцянки ЄС посилити тиск на Росію, якщо та не сприятиме стабілізації в Україні: «Йдеться про дестабілізацію України за сприяння російської сторони. Є факти, які це доводять. Як і раніше, є люди, які виправдовують такі дії Росії як реакцію на загрозу, байдужість чи помилки з боку Заходу, і вважають, що у поведінки Москви є свої причини. Та на противагу цьому є сильний аргумент у вигляді самої лише кількості загиблих. А також: Брюссель та Вашингтон дали українцям слово. Вони пообіцяли потужніше натиснути на Росію, якщо тиск Москви на Україну зростатиме».

«ЕКОНОМІЧНІ САНКЦІЇ МОГЛИ Б БУТИ ЦІЛКОМ ДІЄВИМИ»

Видання Neue Osnabrucker Zeitung критикує як поведінку Росії в українській кризі, так і окремі реакції офіційних осіб у Києві на неї: «Розлючені реакції в Києві на смерть 49 солдатів є, звісно, досить зрозумілими, та вони починають майже виходити з-під контролю. Так, український міністр закордонних справ Андрій Дещиця грубо облаяв президента Володимира Путіна перед російським посольством. Це не сприяє встановленню миру. З другого боку, думати, що обстріл військового літака відбувся без сприяння російського уряду, було б наївним. Хто виходить з того, що Москва лише, склавши руки, споглядає за процесом, знову піддався дії російської пропаганди. Адже сучасне озброєння, що було використано під час обстрілу, навіть сепаратисти можуть отримати лише з допомогою ззовні».

Часопис Main Echo також торкається теми обстрілу літака й загибелі українських військових і вказує на необхідність введення економічних санкцій проти Росії: «Після обстрілу військового літака у східній Україні країна й далі продовжує прямувати до громадянської війни. Це не може бути в інтересах ЄС. Тому настав час, коли союз держав та окремі його члени мають збільшити тиск на чоловіка, за чиєї милості сепаратисти на сході України ще можуть боротися, — президента Росії Володимира Путіна. Економічні санкції могли б у цьому випадку бути цілком дієвими».

Газета Nurnberger Zeitung вважає, що ситуація у Донецьку та Луганську продовжує й надалі загострюватися. «З огляду на це, стає особливо цікаво, як виглядає план встановлення миру президента Петра Порошенка. Важко собі уявити, що він може містити те, що загалом могло б призвести виключно до миру: якийсь прийнятний компроміс, що, як правило, означає необхідність проковтнути й гірку пілюлю. Такою пілюлею може стати, наприклад, угода про майбутні поставки газу».

«КОНФЛІКТИ ГЕНЕРУЄ НЕ ДАВНЯ ІСТОРІЯ, А НИНІШНІ ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ»

Інше видання Badische Zeitung пише про актуальні світові політичні події з огляду на Чемпіонат світу з футболу, що триває в Бразилії: «Сьогоднішні погодні умови на світовій політичній карті пасують до футбольного свята, як літня спека до льодовикового періоду. Україна, Ірак, Сирія, Афганістан — один лише погляд на цю низку криз наводить острах на спостерігача-обивателя. Будь-який з цих конфліктів вже сам по собі — суцільний жах. Одночасна ескалація у всіх куточках планети викликає небезпеку надмірних вимог і очікувань від усіх учасників конфліктів. Рівень ризику необдуманих дій зростає. Взяти паузу і подивитися футбол? Це, може, й непогана ідея — для всіх нас, уболівальників, що перебувають поодаль від кризових точок. Але все ж таки якось важко на душі».

Американська газета The New York Times пише про глибинні причини української кризи. На відміну від багатьох інших світових конфліктів, український не має в основі столітню ворожість або релігійні непорозуміння. Йдеться радше про бідність, безробіття ті 23 роки «принижень», говориться в матеріалі. «Як і у багатьох інших місцях у світі, ці «старі» етнічні конфлікти насправді зовсім нові, і генерує їх не давня історія, а сьогоденні політичні еліти», — цитує The New York Times колишнього посла США у Росії Майкла Макфола. Eтім, зауважує видання, на війні відчуття часто важливіші, ніж факти. Цим активно користується російське телебачення, яке ефективно пропагує образ українських націоналістів як прибічників Гітлера. «Це допомагає виховувати страшний націоналізм, який роздуває етнічний конфлікт після десятиліть мирного співіснування. Як результат, ситуація перетворюється на замкнене коло. Насильство змінює людей та змушує навіть громадян із помірними поглядами обирати, на який бік ставати», — констатує видання.

Британська газета The Guardian наводить слова держсекретаря США Джона Керрі, який попередив Росію, що США та ЄС «піднімуть ціну», з якою матиме справу Москва, якщо вона продовжить ввозити зброю на територію України та підтримувати проросійських сепаратистів. Видання нагадує про загибель у суботу 49 українських військових, літак з якими було збито над Луганськом. Цей день The Guardian називає найкривавішим з часів проведення АТО на сході України. Не оминуло британське видання і акції в Києві під посольством Росії та слів в.о. міністра закордонних справ Андрія Дещиці про президента Путіна. Однак у цьому матеріалі не міститься ніяких оцінок того, що відбулося, а лише дається опис демонстрації та пояснення слова, яке так обурило російських політиків.

Інше британське видання The Independent  пише, що європейські та американські лідери дали Росії час до кінця місяця, щоб та вжила заходів, щоб припинити поставку озброєнь сепаратистам. У разі невиконання цього Росію очікуватимуть подальші санкції. Газета нагадує, що вже десятки російських та українських чиновників перебувають під західними санкціями — це і замороження фінансових активів та заборона в’їзду до ЄС, однак Захід і досі ухиляється від більш глибоких санкцій проти цілих секторів російської економіки, оскільки побоюється російської реакції.

За матеріалами «Німецької хвилі» та «Бі-Бі-Сі» підготував Ігор САМОКИШ, «День»

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

— Обговорюється спів Дещицею відомої пісеньки. Моя думка — це були емоції! Але він їх розділив з народом. Як дипломат він не правий, але як громадянин — дуже. Не знаю, кого б я зараз обрала — сухого профі дипломата або громадянина, який розділяє емоції та позицію свого народу. Профі у нас вже були — що представляла собою зовнішня політика України і яким був статус України у світі, ми знаємо. Можливо, все-таки важливо, щоб на чолі зовнішньополітичного відомства стояла людина, яка захищає Україну не лише від розуму, але й від серця. Сьогодні це дуже важливо, коли половина української «еліти» загалом і не українська за своїми цінностями?!