Наступний після Березовського?
Суд визначив як запобіжний захід утримання Платона Лебедєва під вартою. Навряд чи хтось звернув би увагу на це повідомлення, якби не йшлося про главу ради директорів МФО Менатеп — власника однієї з найбільших у світі нафтових компаній ЮКОС. Учора в російській Генпрокуратурі свідчили Михайло Ходорковський, глава ЮКОСу, і один із найбільших акціонерів компанії Леонід Невзлін, ректор Російського державного гуманітарного університету. Справа, в якій вони свідчили, стосується 1994 року: Платону Лебедєву інкримінується розкрадання 20-відсоткового пакета акцій компанії «Апатити» на суму понад $280 млн. За півроку в цій справі закінчується термін давності, до того ж сторони вже досягли мирової угоди. Ходорковський і Лебедєв — перші в Росії, хто заявив про свій мільярдний маєток. Ходорковському належать цінні папери ЮКОСу на $10,4 млрд., Лебедєву — на $1,2 млрд. Коментарі навколо «справи Лебедєва» дуже скупі: доволі численні посилання на політичну складову, але при цьому ніхто не говорить ні про реальні підоснови проблеми, яка виникла, ні про реальних гравців та інтереси, ні про ризики. Російський фондовий ринок пережив у четвер певну невелику паніку, капіталізація ЮКОСу внаслідок цього знизилася, як твердять російські експерти, на $ 2 млрд. Ціни на акції ЮКОСу падали на 11%, постраждала «Сибнефть», про злиття активів із якою нещодавно оголосив ЮКОС, однак це зачепило й інших гравців нафтового ринку, зокрема, ЛУКОЙЛ. Обвалу не сталося, брокери, близькі до ЮКОСу, спрацювали професійно й холоднокровно. Аналітики, однак, твердять, що падіння акцій ЮКОСу зачепило всі ліквідні акції і безперечно відбилося на репутації всього російського фондового ринку. Зараз очевидним є лише те, що ситуація може розвиватися в будь-якому напрямкові. ЮКОС заявляє, що на випадок крайніх обставин компанія призначить менеджера для здійснення оперативного керівництва.
Михайло Ходорковський відомий як найбагатший громадянин Росії. ЮКОС — провідна нафтова компанія країни зі своєї капіталізації. В альянсі з «Сибнефтью» вона стає четвертою нафтовою компанією світу.
Відомо, що ЮКОС виступає як генеральний спонсор ліберальної партії «Яблоко», очолюваної Григорієм Явлінським. Окрім того, Ходорковський активно підтримував і Союз правих сил Єгора Гайдара, і КПРФ, очевидно, керуючись нормальним правилом будь-якого бізнесмена не класти всі яйця до одного кошика. Ходорковський вже встиг публічно заявити, що 2008 року має намір піти у велику політику. У російському середовищі мас-медіа і політологів він вважається головним ідеологом проекту створення нової більшості в Думі наступного скликання, при цьому стверджується, що лише від «Яблока» він спроможний провести не менше десятьох депутатів. Говориться також, що Ходорковський активно працює і на ниві одномандатних округів. Відомо також і про те, що в Інтернеті будь-хто, хто схоче, може знайти анонімний маніфест-попередження, красномовно озаглавлений «У Росії готується олігархічний переворот» — а з тим, що Ходорковський за всіма показниками є олігархом, не сперечається й він сам. Таким чином, складається враження, що за допомогою арешту Платона Лебедєва, головного фінансиста ЮКОСу, Ходорковському роблять «останнє кремлівське попередження», спрямоване на те, щоб він не надумався перекроювати усталене на сьогодні співвідношення сил.
Версію «політичного замовлення» підтримують сам Ходорковський, один із лідерів правих Борис Нємцов, частина московської преси.
При цьому версія «чисто політичного замовлення» страждає однобокістю, неповнотою картини і не дає відповіді на головне запитання — а хто ж, власне, ініціатор, і що саме є метою скандалу?
Удар по успішній компанії, яка демонстративно декларувала відкритість і прозорість, є безперечним ударом у репутацію самої країни та її керівництва, особливо в той час, коли президент Путін намагається показати себе як прозахідного лідера. Вже тому логіка дій таємничого «замовника» за цією версією — як мінімум, незрозуміла. Якщо йдеться про зведення рахунків між олігархами — то навряд чи при цьому можуть ставитися на кін інтереси держави. Навряд останні московські події можуть примусити будь-кого повірити, що вони робилися, як мінімум, без того, щоб повідомити президента Путіна. Таким чином, у грі мають бути вельми серйозні ставки, і саме цим, очевидно, обумовлюється те, що слідчу групу щодо ЮКОСу створено спільно Генпрокуратурою Росії та ФСБ.
Тема біляекономічної конкуренції, конфлікту інтересів із іншими гравцями, зокрема з «Роснефтью», передбачає більше місця для припущень, особливо з урахуванням того, що, мабуть, держава була б природним чином зацікавлена в посиленні свого впливу на такий серйозний бізнес. Однак тоді варто б було визнати, що тим самим потенційному інвесторові прямо говорять, що в Росії правил ведення бізнесу та дотримання сторонами зобов’язань просто не існує, як не існувало їх за часів Єльцина.
Реалії пострадянського життя, особливо у великій політиці та великому бізнесі такі, що ситуація, аналогічна історії з Лебедєвим, Ходорковським і ЮКОСом, може виникнути коли завгодно і де завгодно. Компромат на будь-якого бізнесмена чи політика навряд чи примусить довго на себе чекати (до речі, представники ЮКОСу вже намагалися навесні арештувати тираж часопису «Компромат» з публікацією про компанію). Бізнес і політика тісно переплетені між собою. Правила гри змінюються за її ходом, буває, що з жертвами. Ситуація мала б просто насторожити тих, хто сьогодні «на коні», і примусити, нарешті, погодитися з тим, що для всіх мають застосовуватися одні й ті ж чіткі правила. України, яка декларує «європейський курс», це особливо стосується.
КОМЕНТАР
Оксана ГАМАН-ГОЛУТВІНА, доктор політичних наук, професор Російської академії державної служби при Президентові РФ:
— Суворо кажучи, в структурах російського бізнесу важко відшукати значущу фігуру, якій не можна було б пред’явити звинувачення в порушенні законодавства. Звинувачення, пред’явлені Платону Лебедєву, торкаються ситуації фактично десятирічної давнини і, безумовно, певне політичне підгрунтя в них присутнє. Але раніше, ніж казати про це з повною упевненістю, варто дочекатися офіційних висновків правоохоронних органів. Вся увага російських політичних аналітиків і експертів зараз зосереджена на цій справі. Багато хто розглядає її як один з реальних наслідків висловлювання Володимира Путіна в зв’язку з доповіддю Ради національної стратегії про «олігархічний переворот», який готується в Росії. Путін тоді вельми неоднозначно натякнув, що на олігархів, які спробують посилити свої наступи на структури державної влади, чекає сумна доля. І, на мій погляд, певний логічний взаємозв’язок «справи Лебедєва» із заявою Путіна, напевно, є. Причому відсоток цієї логіки — перевищує половину.
