Невзяття Казані
Поїздка президента Росії Володимира Путіна по регіонах країни, що задумувалася організаторами як ефектний початок нового політичного сезону, закінчилася якщо не скандалом, то конфузом: перед поверненням до Москви політика Путіна зазнала різкої критики і де — в Татарстані! В одному з найважливіших і з економічної, і з політичної точки зору регіонів Росії. За день до приїзду Путіна з критичною заявою на Всесвітньому конгресі татар виступив президент республіки, ветеран російської політичної сцени Мінтімер Шаймієв. Конгрес також прийняв вельми критичну резолюцію, не погоджуючись з унітаристськими тенденціями в політиці Кремля. І делегати конгресу не посоромилися ці свої претензії висловити Путіну. Виявилося однак, що президент до предметної розмови абсолютно не готовий, що він «плаває», згладжує гострі кути чи відповідає не до ладу. А найголовніше — було чітко видно, що Путін у Татарії не господар. Що він прибув сюди, як голова іншої, очевидно, дружньої, але іншої держави. І що ніхто його не боїться, і ніхто не втрачає дар мови, побачивши такого популярного і всіма улюбленого лідера.
Ось це і є реальність. І аж ніяк не тільки татарстанська — швидше, загальноросійська. Просто в Казані керівникам республіки вигідно демонструвати свою самостійність — це подобається їхньому електорату. Десь у Владивостоку набагато вигідніше демонструвати любов і відданість Москві та поїдати очима дорогого Володимира Володимировича — але при цьому ступінь самостійності приморського губернатора не менша, а то й більша, ніж ступінь самостійності президента Татарстану. Ну а президент Росії? Чим же він керує? Москвою Юрія Лужкова, який насторожено до нього ставиться? Петербургом Володимира Яковлєва, який відверто недолюблює путінську команду? Якутією — цією республікою компанії «АЛРОСА»? Чи Калмикією екстравагантного шахового президента Ілюмжинова?
Все це риторичні запитання. Але в Росії не прийнято їх ставити, не прийнято усвідомлювати слабкість центральної влади, обмеженість можливостей президента як інституту і те, що Володимир Путін — як політик і як особистість — боротьбу з регіональними лідерами за владу і гроші програв. Про федеральні округи, вигадані президентом в перші ж місяці його правління, тепер ніхто і не згадує — а якщо і згадує, то щоб в черговий раз сказати про їх безглуздя і нездатність представників президента впливати на ситуацію в регіонах країни. Адже був час, коли в Росії всерйоз говорили, що ці округи — це новий адміністративно-територіальний розподіл країни, а абітурієнтів примушували навіть зазубрювати нововведення для вступних екзаменів. Але примусити повірити в політичну ілюзію вчорашнього випускника виявилося простіше, ніж загартованого в боях губернатора і президента…
Все це, можливо, і не нове — але під час перебування Володимира Путіна в Татарстані його розгубленість можна було спостерігати по телевізору, про проблеми у відносинах центру і регіонів писали газети. А для Росії, де ЗМІ кожний день розповідають про високий рейтинг президента і відсутність у нього серйозних конкурентів на виборах, це вже немало. Зрештою, хтось зрозуміє, що 89 «конкурентів» на місцях — сила куди більш серйозна, ніж який-небудь Зюганов або Жириновський…
