Обама ще не бачив душу Путіна

Барак Обама має рацію. «Для нас важливо вибудувати з нуля відносини між США та Росією», — заявив обраний президент у неділю, виступаючи на телеканалі NBC. Ці відносини сьогодні лежать у руїнах. І хоча канали комунікацій не були перекриті, фахівці все ж зазначають, що зараз сфера переговорів вужча, а міжурядові контакти менш інтенсивні, ніж за часів холодної війни.

Після розпаду Радянського Союзу все наче йшло добре. Борис Єльцин мав талант своїми грубуватими жартами, не найкращого смаку, смішити Білла Клінтона. А якщо серйозно, США та нова Росія змогли встановити зв’язки, створити спільні інститути — згадаймо комісію, де головували віце-президент Ел Гор і прем’єр-міністр Віктор Черномирдін, — незважаючи на розбіжності, які досягли кульмінації під час війни в Косово, але все ж завершилися створенням Ради Росія — НАТО.

Відносини між Джорджем У. Бушем і Володимиром Путіним спочатку також складалися добре. Під час їхньої першої зустрічі в Любляні в Словенії навесні 2001 року американський президент захоплювався тим, що, зазирнувши в очі свого російського колеги, «побачив його душу». Після терактів 11 вересня цих двох політиків зблизила спільна боротьба з міжнародним тероризмом.

Потім сталося погіршення відносин, в чому винні обидві сторони. Американські неоконсерватори, скориставшись змінами, що відбулися у світі після падіння Берлінської стіни, піддали сумніву угоди часів холодної війни, проти яких вони завжди виступали, в тому числі договір щодо ПРО від 1972 року. Розміщення в Польщі та Чеській Республіці елементів протиракетного «щита» — відголоси цієї політики. Розширення НАТО до колишніх радянських республік — ще одне яблуко розбрату.

Росія скористалася цим приводом і спробувала відтворити навколо себе зону впливу, чому завадили «кольорові революції» в Грузії та в Україні. Росія, яка в перші посткомуністичні роки була партнером Заходу, знову зробила ставку на суперництво, що дозволяло їй знову відчути себе великою державою.

Ані ейфорії 90-х років, ані повернення до холодної війни — Обама визначатиме свою російську політику десь між двома цими крайнощами. Поки що він обмежився загальними словами. Він хоче співробітничати з Кремлем «там, де це можливо» (боротися з поширенням ядерної зброї та тероризмом), і застерегти його від політики залякування своїх сусідів. Все це добре, але непереконливо. Чи здатен він продемонструвати свою готовність відновити діалог? Деякі представники демократичних кіл дають зрозуміти, що було б непогано сповільнити процес розширення НАТО, хоча б для того, щоб не бути втягнутими в конфлікт із солідарності з такими людьми, як президент Грузії. Вони ж додають, що проект розміщення протиракетного щита в Європі може бути «переглянутий».

Однак Путіну не варто тішити себе ілюзіями щодо американського президента, якому, як вважається, бракує досвіду в зовнішній політиці. 1961 року Микита Хрущов спробував справити враження на Джона Кеннеді, заявивши йому під час їхньої першої зустрічі у Відні: «Що наше — наше, а що ваше — підлягає обговоренню». Наступного року молодий президент США змусив СРСР відступитися на Кубі.