«Паки iже херувими»

Річ у тiм, що закон встановлює деякі обмеження і заборони при використанні російської мови в офіційних документах та публічній сфері. Так, заборонено не тільки називати людей лайливими та зневажливими словами за ознакою національності, релігії або політичних поглядів, а й використовувати «просторічну» лексику, вживати іноземні слова у випадках, коли їм можна знайти рівноцінну заміну у слов’янській етимології, а також нецензурно лаятися. Останнє, щоправда, дозволяється у випадках, коли вживання «особливої лексики» зумовлене художнім задумом.

На думку депутата від партії «Яблуко» Сергія Мітрохіна, прийнятий Думою закон може завдати шкоди засобам масової інформації. Крім того, що журналісти не зможуть узяти інтерв’ю у простого російського селянина, який висловлюється за допомогою просторічної лексики, нісенітниці закону може використати місцева і навіть федеральна влада в боротьбі з неугодними їм журналістами, вважає Мітрохін. А голова верхньої палати російського парламенту Сергій Міронов підрахував, що закон у його нинішньому формулюванні вимагав би внесення кількох десятків змін до Конституції Росії — там безліч термінів іноземного походження.

Загалом, завдяки Держдумі росіяни сьогодні можуть попрактикуватися в чистоті мови, складаючи фрази на зразок: «Народные избранники поднялись на подьемнике к электронным вычислительным машинам, чтобы посмотреть в сети Уголовный свод законов». А також пригадати бородатий анекдот: «А тепер, онучку, ми ще раз повторимо слова, які ти ніколи не повинен вимовляти».

Мінливостi долі державної російської мови «Дню» прокоментував відомий російський журналіст, який нещодавно працював і на українському телеканалі ICTV, керівник студії новин телеканала «Культура» Владислав ФЛЯРКОВСЬКИЙ:

— Я завжди критично ставився до законів про мову. На мою думку, мова — це форма самовираження людини. Своєю мовою людина керує так само, як зором, слухом, нюхом, дотиком, за допомогою яких вона пізнає світ. За допомогою мови людина пізнає світ шляхом спілкування. Чи можна ухвалити, наприклад, закон про зір? На що дивитися, на що не дивитися, на що дивитися пильно, на що побіжно…

Наша новітня історія нараховує трохи більше десяти років, і те, що ми сьогодні, в тому числі, ухвалюємо дивні закони, цілком зрозуміле. В Україні відбувається приблизно те саме — усвідомлення того, ким ми є і ким ми стали, як нам треба регламентувати наше життя і чи треба його регламентувати взагалі.

Що стосується державної мови, депутати мають право приймати регламентуючі нормативні акти стосовно її використання як засобу спілкування між державними органами. Якщо в документах використовуються не ті слова, які прийнято, може виникнути помилкове трактування тощо. Звичайно, це важливо. Але в законі, який Державна дума прийняла днями, сказано, наприклад, що не можна використовувати ненормативну лексику, крім випадків, коли вона є засобом художнього вираження у творі. А це що таке? При чому тут художні твори? Можливо, депутати вчитимуть художників, які фарби використовувати, кінооператорів — якими камерами знімати, театральних режисерів — як поставити виставу на сцені?

Не все гладко і з документами: заборонено використання просторічних, презирливих, лайливих та іноземних слів. Іноземних — у тому випадку, якщо вони мають еквівалент у російській мові. А слово комп’ютер? Уявляєте такий-собі кошторис якого-небудь офісу, складений за новими правилами?

— На вашу думку, якщо раптом закон усе-таки затвердять у подiбнiй редакцiї, яка доля його чекає: через свої нісенітниці перетворитися на папірець, розпорядження якого ніхто не виконує, або ж стати знаряддям переслідування неугодних?

— Для того, щоб переслідувати неугодних журналістів або кого-небудь іншого, є більш серйозні та легкодоступні способи, як правило, пов’язані з грошима. А на папірець перетворюються і не виконуються навіть ті закони, які приймають одностайно обидві палати парламенту. Якщо ж дві палати не можуть домовитися щодо закону, то він приречений. Навіть якщо Рада Федерації з натяжкою ухвалить Закон «Про державну мову» (що практично виключено) і якщо після цього у художньому творі той же Сорокін замість слова «проститутка» використає слово «б…», це пройде так само, як проходило раніше.