«Перезавантаженню» настав край

Днями США оголосили про вихід з російсько-американської президентської комісії з питань громадянського суспільства. Комісія, створена 2009 року Бараком Обамою і Дмитром Медведєвим, була символом так званої політики «перезавантаження» між Вашингтоном і Москвою. Зараз же, як вважає багато хто з експертів, рішення американців, яке є відповіддю на «антисирітський закон», покладе край цій політиці.

Про вихід США з цієї комісії повідомив наприкінці минулого тижня заступник держсекретаря США з питань демократії, прав людини і праці Томас Мелія. Він пояснив те, що відбувається «недавніми кроками уряду Росії з обмеження громадянського суспільства». «У зв’язку з тим, що торік уряд РФ вчинив дії, спрямовані проти громадянського суспільства, ця робоча група більше не є адекватним або ефективним форумом, який сприяв би розширенню і зміцненню громадянського суспільства», — заявив він. Як пише «Независимая газета», Мелія зазначив, що спільну роботу в царині прав людини буде продовжено, «але ми хочемо, щоб ця робота мала змістовний характер».

У той же час Елен Беррі з The New York times вважає, що причиною погіршення відносин між урядами двох країн стала перемога Путіна на президентських виборах. Оскільки «повернувшись до влади він звинуватив американських чиновників в «активізації політичного інакомислення в Росії» і підписав закон, згідно з яким некомерційні організації отримують статус «іноземних агентів»...

Тим часом прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков висловив жаль з приводу такого рішення США, додавши, що воно «насправді нічого не означає». «Ми глибоко шкодуємо, що ми втратили один з форматів діалогу, без компенсації його відсутності новим... Це негативно для Москви і Вашингтона», — ремствує Пєсков, якого цитує The New York times. Раніше в інтерв’ю американському журналу The National Interest він підкреслив, що відносини між російською владою і опозицією не стосуються США і не входять до кола питань російсько-американських відносин. Цим самим Пєсков висунув проти влади США «звинувачення, у деяких формулюваннях фактично дзеркальні звинуваченням, висловленим зараз Меліа», — пише Газета.ru.

 ***

«День» попрохав прокоментувати ухвалу Вашингтона, а також те, як це відбивається на двосторонніх стосунках між США і Росією Лілію ШЕВЦОВУ, політолога, провідного наукового працівника Центру Карнегі (Москва):

— Створення робочої групи в рамках bilateral — спільної, двосторонньої комісії між Сполученими Штатами і Росією — із самого початку здавалося мені не просто сумнівним, але й лицемірним. Цю комісію і робочу групу було створено в рамках так званої політики «перезавантаження» після 2008 року. Це — так звана «співпраця» громадянських товариств і громадянських активістів на платформі двох урядів.

Лицемірним було також і те, що керівником російської підгрупи був Владислав Сурков, який так багато зробив для знищення та анігіляції громадянського суспільства. Згода американської сторони бачити його на цій посаді для мене була просто дивним проявом цинізму. Тобто, вже в самому зародку був первородний гріх при створенні цієї робочої групи. Якби її не було — все «перезавантаження» можна було б звести до повторення традиційної Realpolitik (реальної політики. — Ред.) — співпраці обох країн з тактичних питань. Так було між Радянським Союзом і Сполученими Штатами у старі часи.

Але створення цієї групи і сам факт, що адміністрація Обами наріжним каменем політики «перезавантаження» зробила так званий de-linkage (навмисний розрив між зовнішньою політикою і внутрішньою) — це означало ось що: «ми проводимо політику щодо Росії, не звертаючи уваги на її внутрішньополітичний розвиток». Мені це уявлялося ще одним проявом цинізму. І це, природно, підірвало політику «перезавантаження» і взагалі — політику американської адміністрації щодо Росії в очах російського громадянського суспільства, російської опозиції і ліберального крила російського інтелектуального співтовариства.

Останньою краплею став так званий «антисирітський закон Ірода» — «Закон Діми Яковлєва», для того, щоб американці нарешті наважилися вийти з цієї групи. До цього, впродовж 2012 року всі побачили перехід режиму Путіна до відверто репресивного режиму, чому посприяли події останніх декількох років.

Досі США мабуть намагалися не розлючувати Кремль, не дратувати його і вдавати, що «перезавантаження» триває цілком вдало. Проте вже після ухвалення цього закону грати в цю гру з виставами і імітаціями стало абсолютно неможливо. Таким чином, Вашингтон спробував врятувати обличчя, коли рятувати було вже зовсім нічого.

— Чи призведе ця ухвала США до закінчення політики «перезавантаження»?

— Кремль поховав «перезавантаження» вже досить давно. Це — ще один парадокс. Путін намагався про нього взагалі не говорити. А вже наприкінці медведєвського правління, впродовж минулого року Путін і Лавров відверто заявляли: «перезавантаження» закінчилося і воно нам мало що принесло. І взагалі — якщо «перезавантаження» триває — це означає, що «комп’ютер зависає», як каже Лавров. Фактично російська сторона вважає, що «перезавантаження» виконало тактичні завдання з боку Кремля і потрібно переходити до «чогось іншого». До чого — абсолютно очевидно. Кремль уже відверто і відкрито проголосив свою нову доктрину зовнішньої політики, яка є продовженням попереднього путінського курсу, починаючи ще з 2007 року. Вже позбавлена колишнього make-up, косметичного антуражу, ця зовнішньополітична доктрина полягає на таких принципах:

•  не втручайтеся в російське внутрішнє життя;
•  не вчіть нас демократії;
•  визнайте принцип тотального суверенітету. Тобто, кожна країна, включаючи нас, може робити зі своїм населенням те, що їй заманеться. І одночасно, ми продовжуємо співпрацю за всіма економічними питаннями — торгівлі, інвестиціях.
•  визнайте наше право на володіння сферами інтересу Євразійського союзу, в рамках пострадянського простору.

Ось це російське розуміння умов, при якому Москва готова перейти до іншої фази «перезавантаження».

— А якими, на ваш погляд, можуть бути подальші стосунки між США і Росією?

— Я гадаю, що з американського боку в цих стосунках буде чимало протверезіння. З боку Кремля буде продовження войовничої агресивності, але до певної точки — обидві країни мають певні інтереси у сфері безпеки та геополітики. І Вашингтон, і Москва розуміють, що потрібно співпрацювати. Є також ціла низка тактичних питань, за якими можливе взаєморозуміння — той же афганський транзит. Отже, політика тактичної співпраці триватиме. Але, не виключено, що обидві сторони вироблять інше ідеологічне обѓрунтування і риторику, яка супроводжуватиме цю співпрацю. Я не виключаю також і того, що Обама спробує знову підіграти Путіну в будівництві «потьомкінського села». В цьому випадкові, американська політика ще більше себе дезавуює, принаймні, в російському суспільстві.