Першу леді США звинуватили в антисемітизмі
Навколо Гіларі Клінтон, претендентки на сенаторське крісло від нью-йоркського округу, вже вкотре завирували нові звинувачення. Цього разу — в антисемітизмі. І цього разу — як ніколи серйозно. «Врахуйте, що це лише липень, — підкреслила пані Клінтон на своїй останній прес-конференції, на якій центральною темою був її «антисемітизм». — Важко навіть уявити, що може статися ще. Але я вже нічому не здивуюся».
А здійняти такий скандал вдалося колишньому репортерові Джеррі Оппенгаймеру, який у своїй книжці про подружжя Клінтонів розповів випадок майже тридцятирічної давнини. Якраз тоді, далекого (але, як виявилося, ще не забутого) 1974 року відбувалися вибори до Конгресу. Білл Клінтон був одним із претендентів від штату Арканзас, але перемогти йому не вдалося. Від розпачу чи від злості в ніч підрахунку голосів (і коли вже стало зрозуміло, що Білл програв) запальна Гілларі вирішила виплеснути свій гнів на менеджера передвиборної кампанії Пола Фрея, обізвавши того «єврейським байстрюком». Ця фраза й стала нині причиною занепокоєння передвиборного штабу Гілларі Клінтон: як-не-як, серед нью-йоркського електорату євреї становлять мало не десяту частину.
«Звісно, моя дружина гостра на язик, особливо, коли лютує, але вона ніколи собі не дозволяла висловiв, які принижували б чиюсь національність», — виступив на захист власної дружини пан Клінтон. «Як узагалі можна вірити авторові, який працював раніше в бульварній газеті?» — так висловився американський президент про творця скандальної книги. Власне, пані Клінтон категорично відкидає будь-які звинувачення в антисемітизмі й підкреслює, що вона ніколи не вживала ані «етнічних, ані фанатичних, ані дискримінаційних висловлювань щодо жодного народу». У своїх же здогадках, кому можуть бути вигідні подібні звинувачення, пані Клінтон делікатно, але цілком зрозуміло натякнула на свого суперника в боротьбі за сенаторське крісло від республіканців Ріка Лазіо: «Це якраз у стилі його кампанії». На доказ своєї чесності вона оприлюднила листа 1997 року, адресованого їй від «того самого» Пола Фрея. Тон листа від колишнього менеджера Клінтона засвідчив, що стосунки з Гілларi в нього цілком дружні й досить щирі. Про «байстрюка» (якщо така фраза взагалі звучала, бодай і 26 років тому), судячи з усього, пан Фрей призабув.
Суперник Гілларі пан Лазіо, тим часом, відкинув власну причетність до вчиненого скандалу й підкреслив, що Клінтони вже звикли «звинувачувати когось і ніколи не визнавати власної вини». Аргументів, щоправда, на це Лазіо не подав.
Утім, «прокололися» й самі Клінтони. Коли журналісти запитали Гілларі про реакцію чоловіка на давнiй випадок, вона переконливо запевнила, що говорила з Біллом на цю тему, але той нічого не пам’ятає. Білл зізнався натомість в інтерв’ю газеті «Дейлі Ньюз», що добре пам’ятає тодішню бесіду. І, звісно, заперечив будь-які лайливо-антисемітські висловлювання дружини.
