Пол ГОБЛ: «Російська національна ідентичність — найслабкіша в Євразії»

Зараз у Росії все частіше проявляється національна нетерпимість — як з боку росіян, так і з боку представників інших етнічних груп. Чим пояснюється сплеск національної ідентичності, і у що це може вилитися в перспективі для такої багатонаціональної держави як Росія? Своїм аналізом процесів, що відбуваються в Росії, поділився з Центром Льва Гумільова (gumilev-center.ru) вашингтонський політолог Пол Гобл, автор блогу Window on Eurasia.

 — Мені здається, щоб зрозуміти глибину цього процесу, потрібно озирнутися на історію країни, придивитися до зворотної сторони імперського мислення — впродовж століть утвердження переваги російської нації відбувалося не через призму російської ідентичності, а через здатність пригнічувати інші народи.

 Зараз у Росії відбувається видиме послаблення позицій етнічних росіян на тлі посилення позицій неросіян. Це об’єктивний процес, обумовлений багатьма чинниками, серед яких — низька народжуваність серед росіян і висока — серед неросіян, міграція з країн Центральної Азії та Південного Кавказу — який в комплексі веде до різкого падіння процентної частки етнічних росіян в загальній чисельності населення Росії.

 Із цього приводу існує суперечлива статистика, мені здається, не буде помилкою говорити, що зараз у Росії етнічні росіяни не перевищують двох третин населення. Це драматичне падіння в порівнянні з 1991 роком, коли росіяни складали 90 відсотків населення країни. Як наслідок, росіяни відчувають себе у небезпеці, тому ідея «великого російського брата», державотворчої місії російської нації — це всього лише зворотня сторона побоювань російських людей.

 На мою думку, той факт, що росіяни проводять стільки часу в суперечках про «національну ідею» — це не стільки віддзеркалення культурного стилю, скільки симптом серйозної соціальної хвороби, небезпечної хвороби, тому що якщо росіянам не вдасться змиритися із втратою імперії, вони ризикують перетворитися на міжнародних вигнанців.

 — Що Ви можете сказати про політику регіоналізму і гіперцентралізації влади, що проводиться Кремлем і яка нівелює ідею Російського федералізму, закріплену в Конституції?

 — Коли спостерігаєш за процесами в Росії з віддаленої позиції, приголомшує несподіване зростання регіоналізму всередині Російської Федерації. Відродження і посилення сибірської ідентичності, східної ідентичності, поморської — на півночі, козачої, — по всьому півдню Росії. Ця революція ідентичностей відображає дві важливі тенденції і вказує на третю.

 По-перше, це віддзеркалення того факту, що, всупереч переконанням більшості людей, російська національна ідентичність — найслабкіша в Євразії. Самоідентифікація, наприклад, у аварів, вірмен або українців набагато сильніша, ніж у росіян. Багато в чому росіяни виявилися головними жертвами держави, названої їхнім ім’ям. Як результат — відбувається фрагментація.

 Свій внесок робить і географія, і погане управління. Ви не можете проїхати на машині з одного кінця країни в іншій, тому що немає нормальних автотрас, залізниці іржавіють, більшість авіакомпаній «видавлені» з бізнесу і більше не функціонують — величезні частини країни ізольовані одна від одної. Як наслідок формуються регіональні альянси. Реанімується той самий тип регіоналізму, який був жорстоко пригнічений Борисом Єльциним в середині 1990-х років.

 Поєднання і стримування зростання регіоналізму та субетнічного російського націоналізму стануть для центру серйозним викликом. У середньостроковій і довгостроковій перспективі зростання російського субетнічного націоналізму (етнофанатизму. — Прим. ЦЛГ) представляє набагато серйознішу загрозу здатності Москви контролювати ситуацію, ніж будь-який інший «неросійський» національний рух.