Попереджувальна атака Iрану

Судячи з дій іранських лідерів, які вічно суперничають один з одним та сваряться, вони вирішили відхилити пропозиції Європи та Сполучених Штатів про ядерний реактор, запчастини для літаків, економічну співпрацю й про багато що інше в обмін на припинення робіт зі збагачення урану. Багато людей сподівалися на те, що іранські лідери, незважаючи на свій екстремізм, приймуть цю пропозицію хоча б для того, щоб уникнути санкцій, які обов’язково будуть введені, навіть якщо Китай і Росія відмовляться їх підтримати в Раді Безпеки ООН. Цього разу США та Європа єдині й можуть ефективно відрізати Іран від світової банківської системи, заборонити іранським лідерам відвідувати Захід і припинити будь-який експорт до Ірану, крім продуктів харчування та ліків.

Замість того, щоб пасивно чекати санкцій, іранські лідери вирішили ініціювати кризу на Близькому Сході, організовуючи атаки на Ізраїль. Їхньою метою є перешкодити США та Європі розпочати іншу кризу: фінансові ринки й повсякденна політика в Європі можуть дозволити трапитися тільки такому великому конфлікту. Вони, можливо, також сподіваються розхитати єдину позицію ЄС та США, що існує сьогодні.

Більш того, претензії Ірану на лідерство в мусульманському світі підриваються конфліктом в Іраку, де Іран підтримує шиїтські озброєні угруповання, які вбивають сунітів. Кожен кривавий день, коли в Іраку гримлять вибухи й відбуваються страти, араби згадують про те, що іранці — не араби й не суніти. Але атаки на Ізраїль об’єднують мусульман і приносять вдячність арабів.

Дії Ірану готувалися за допомогою серії зустрічей в Лівані як з ХАМАСом, так і з організацією «Хізбалла». Халед Машал, головний лідер ХАМАСу, який живе в Дамаску під сірійським захистом, відвідав Тегеран, де отримав близько 50 мільйонів доларів готівкою, які так йому необхідні. Хоча ХАМАС і є відгалуженням Сунітського мусульманського братства, чиї арабські фінансові спонсори ненавидять айятолл, він вирішив взяти участь у схемі Ірану, бо він був дипломатично ізольованим і відрізаним від західної фінансової допомоги через відмову визнати Ізраїль.

ХАМАС почав збільшувати число ракетних атак на найближчі ізраїльські території та організував рейд у сам Ізраїль, внаслідок якого було вбито двоє солдатiв, а одного взято в полон. Це викликало відплату Ізраїлю, що призвела до поновлення кризи в секторі Газа, чого й хотів Іран. Що стосується життя мирних громадян Газа, то ХАМАС (як і Ясір Арафат) знову показав, що більше піклується про ідею Палестини, нiж про благополуччя палестинців.

Примусити служити іранській стратегії організацію «Хізбалла» виявилося набагато дорожче. Незважаючи на те, що вона залишається добре озброєною, фінансово забезпеченою й монолітною партизансько-терористичною організацією, що нараховує близько 5 000 людей, її лідер, Хасан Насралла, вже кілька років намагається зробити організацію «Хізбалла» легітимною політичною партією й головним представником ліванських шиїтів. Ці спроби були настільки успішними, що сьогодні в організації «Хізбалла» є два міністри в уряді.

Але щоб бути визнаною іншими ліванцями й до певної міри навіть зберегти підтримку своїх же шиїтів, «Хізбалла» мала погодитися приєднатися до ліванської програми про пріоритетність відновлення й економічного відродження після громадянської війни, що тривала роками. Це означало неучасть у війні з Ізраїлем.

За наказом Ради Безпеки ООН «Хізбалла» мала роззброїтися й розпустити своїх бойовиків, але вона заявила, що навіть після повного виведення ізраїльських військ з Лівану в 2000 році їй необхідна зброя для продовження звільнення «ліванських територій». Мається на увазі крихітний шматочок землі, так звані ферми Шеба, оголошені інспекторами ООН територією Ізраїлю, які «Хізбалла», проте, вважає частиною Лівану.

Інші ліванські політичні партії погодилися з тим, що «Хізбалла» може зберегти свою зброю для боротьби на даній території, але лише за умови, що вона не порушуватиме миру на іншому кордоні. Цю умову «Хізбалла» порушила, організувавши напад на ізраїльський патруль неподалік від ферм Шеба та випустивши ракети на ізраїльську територію. Цими діями «Хізбалла» втратила свої політичні позиції в Лівані.

Для ізраїльського коаліційного уряду на чолі з прем’єр-міністром Ехудом Ольмертом ситуація відносно проста. Він ухвалив рішення вивести війська з Гази, щоб припинити період насильства там, сподіваючись на те, що власне територію Ізраїлю не буде атаковано. Але можливість нападу, звичайно, передбачалася, й військова тактика встановила, що єдино можливою відповіддю може бути такий потужний і тривалий наступ, що приведе до закінчення палестинських атак внаслідок або виснаження, або підписання угоди.

Контроль ХАМАСом влади в Палестині не зменшує й не збільшує необхідностi воєнних дій Ізраїлю, але це значно посилює їхні політичні вигоди, бо сутички й руйнування говорять населенню Гази, що їхнi правителі ставлять під питання його фізичне виживання.

Що стосується організації «Хізбалла», воєннi дії у відповідь Ізраїлю жодним чином не обмежені відплатою. За кілька років «Хізбалла» накопичила кілька тисяч реактивних снарядів і близько сотні ракет більшого радіуса дії, отриманих з Ірану. Нещодавно два іранськi лідери викрили себе, пригрозивши атакувати Ізраїль за допомогою ракет організації «Хізбалла», якщо Ізраїль атакує ядерні об’єкти Ірану. Таким чином, Ізраїль використовує можливість, надану сьогоднішніми бойовими діями, шукати й знищувати підземні та інші таємні склади організації «Хізбалла», де вона зберігає свої реактивні снаряди й ракети.

Політична мета Ізраїлю — знищити позиції організації «Хізбалла» як легітимної ліванської партії, представивши її як оплаченого агента Ірану, службовця іноземним інтересам на збиток Лівану. Тому Ізраїль блокував ліванські порти з моря, пошкодив злітні смуги всіх трьох аеродромів для реактивних літаків, включаючи національний аеропорт Бейруту, й, як і раніше, готовий за необхідності знищити електростанції та інші цінні об’єкти, щоб здійснити достатній політичний тиск на організацію «Хізбалла».

Якщо політичні сили Лівану та послідовники Насралли не зможуть примусити його припинити атаки, Ізраїль здійснить удари по нових цілях, включаючи офіси Насралли в Бейруті. Якщо ракети запускатимуть й далі, Ізраїль перейде кордон і проникне глибоко всередину території Лівану.

Звичайно ж, як в Газі, так і в південному Лівані результат заздалегідь відомий через значну військову перевагу однієї зі сторін. Єдиним відкритим питанням в обох місцях залишається те, як багато втрат Ізраїль має завдати, щоб досягти чергового припинення вогню.

Едвард Н. ЛУТТВАК — військовий стратег і консультант, старший науковий співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, округ Колумбія.