Поразка з «обличчям перемоги»
Після відставки Тарасюка повідомлялося, що за дорученням Президента він балотуватиметься на посаду Верховного комісара ОБСЄ. Представники МЗС розцінювали його шанси як достатньо високі з огляду на те, що місяць тому країни ЄС ніяк не могли дійти згоди щодо єдиної кандидатури (їх розглядалося три, у тому числі й колишній генсек Західно-Європейського Союзу Жозе Кутілейро). Натомість на підтримку кандидатури Тарасюка висловилося 20 країн регіону. Серед них і Росія — незважаючи на те, що голова комітету Держдуми у закордонних справах Дмитро Рогозін протестував саме проти кандидатури Тарасюка. До речі, Кутілейро зняв свою кандидатуру ще раніше.
За словами міністра Зленка, Україна, знявши з голосування кандидатуру Тарасюка, з честю вийшла з ситуації, яка «нагадує історичну подію 1812 року, коли Кутузов залишив Москву, а потім переміг французів». Він вважає, що настала межа, коли весь курс України на інтеграцію до Європейського Союзу міг стати заручником цього питання . Отже, Україна зняла свою кандидатуру, керуючися стратегічними інтересами. І передусім тим, що наступного року розпочинається головування в ЄС Швеції. Руку Москви в тому, що перемогла кандидатура Екеуса, Зленко вбачати не бажає. Залишається лише сподіватися, що, як зазначив український міністр, на подальших етапах інтереси України будуть враховуватися, і не лише в ОБСЄ. Тим більше, що на думку Зленка, сама реєстрація Тарасюка говорить про те, що з правами нацменшин в Україні все в порядку.
Можливо й справді Україна, як говорять шахісти, втративши фігуру, зможе виграти якість. Тим більше, що Швеція до останнього часу відчувала до України певні симпатії, в чому не соромилися признаватися шведські дипломати. Тим більше, що європейська інтеграція України, як свідчать факти, залишається в стані заяв та декларацій.
З іншого боку, це, очевидно, вказує й на слабкість міжнародних позицій України, яка за десять років свого існування в якості незалежної держави так і не змогла створити доброзичливого зовнішнього оточення. Втім, це — питання передусім внутрішньої ситуації.
Сам Тарасюк не подавав жодних зовнішніх ознак розчарування, і в розмові з кореспондентом «Дня» зазначив, що він залишається вільною людиною, і зможе незабаром викласти власне бачення ситуації, що склалася, у власній статті для читачів «Дня».
