Послідовна... недержавність

В четвер за наслідками дебатів щодо мовної статті закону України «Про освіту», Парламентська асамблея Ради Європи схвалила більшу частину пропозицій румунських та угорських депутатів. Рішення ПАРЄ доволі жорстко засуджує те, що Верховна рада ухвалила освітній закон, змінивши статтю 7 (про мову освіти) без консультацій з представниками національних меншин. Асамблея також звернулася до України з проханням врахувати всі без винятку рекомендації Венеціанської комісії, а також внести відповідні зміни до закону «Про освіту».

Кілька днів тому представники угорської влади заявили, що на наступному засіданні Ради ЄС Угорщина ініціює перегляд Угоди про асоціацію між Україною та ЄС через освітній закон. Ще раніше вони заявили, що блокуватимуть всі подальші рішення Європейського союзу, спрямовані на зближення ЄС з Україною. І ось днями стало відомо, що угорці готують ще один «сюрприз». «Угорське МЗС повідомило нашому посольству про акцію 13.10 під гаслом «Самовизначення для Закарпаття». Це що, Будапешт підтримує сепаратизм? Негайно направили ноту протесту з вимогою заборонити цю провокацію! Впевнені, Угорщина й надалі поважатиме територіальну цілісність України», — написав голова МЗС України Павло Клімкін.

В умовах війни Росії проти України, такі дії ніяк не допомагають Україні, навпаки, є певним ножем в спину. У цьому зв’язку влучно написав у FB державний діяч, керівник робочої групи з питань безпеки від України в Тристоронній контактній групі Євген Марчук: «У зв’язку з провокаційною поведінкою Угорщини по відношенню до України згадалося. Два роки тому.

Угорщина визнала, що заслала в Київ агентів. Кажуть, через війну Укрінформ.

Читаючи цю інформацію, глянемо на структуру населення Закарпатської області — дані за 2010 рік — всього жителів 1 мільйон 244 тисячі. Із них українців 1 мільйон 10 тисяч, угорців 151 тисяча 516 чоловік, тобто 12,08%. І проживають вони компактно в чотирьох районах. Наприклад, в Берегівському районі українців 18 тисяч, а угорців 76 тисяч, в Ужгороді і Ужгородському районі українців 58 тисяч і угорців 33 тисячі, в Мукачево і в цьому ж районі 12 тисяч 700 угорців, у Винградівському районі 26 тисяч угорців. Угорська мова на рівні з українською. Наприклад, в Берегівському районі рідною мовою угорську вважають 80% жителів, в Ужгородському районі — 36,5%, у Виноградівському — 26%, у Мукачівському — 13,8%.

Угорський консул в Ужгороді — авторитетна і поважна людина.

І як же відносно легко це все «підпалити». Особливо, коли циркулюють такі повідомлення про необхідність направлення агентів Угорщини в Київ. Або коли в цьому чудовому краї відбувається маразм на зразок вчорашнього. Чи коли вся Україна взнає, що реально в області до вчора господарювали два ворогуючих клани, на чолі з народними депутатами Верховної Ради України.

Думаю, вони не можуть уже дочекатися тієї децентралізації. Щоб із Києва взагалі ніхто із керівництва не приїздив до них. Хоча зараз до них і так ніхто із керівництва держави і Уряду не приїздить.

Яка децентралізація, панове?! Спочатку потрібно нормально, по-європейськи централізувати державу і країну».

Дійсно, нинішні дії Угорщини є абсолютно недружніми, і тут від України потрібна адекватна реакція. Однак є й інші причини тієї ситуації, яка склалася в Закарпатті. Ми багато писали про те, що в свій час другий президент України Леонід Кучма ще в 90-х рр. віддав Донбас в «лізинг» місцевим кланам, зрештою, через багато років це призвело до війни і окупації частини нашої території. Але подібна ситуація була і в інших регіонах країни. Закарпаття також було віддано в «лізинг» місцевим кланам. Туди дуже рідко їздили президенти і прем’єри, тобто регіон не отримував тієї уваги, якої він потребував. Відповідно в Закарпатті на належному рівні не утверджувалася українська державність, чим користувалися як місцеві клани, так і сусідні країни, особливо, Угорщина. Результат — очевидний. 

«ЦЕ ЯВНИЙ ЗАКЛИК ДО СЕПАРАТИЗМУ В ЗАКАРПАТТІ»

Юрій КРАВЧЕНКО, президент державного самоврядування українців в Угорщині:

— Ми ставимося до цієї ініціативи різко негативно. На мою думку, що від результатів переговорів двох міністрів закордонних справ залежатиме, чи відбудеться ця акція. Але, думаю, що скоріше за все, міністри домовляться про те, щоб цю акцію заборонили, адже вона нікому не потрібна і це явний заклик до сепаратизму в Закарпатті. А ми знаємо, що таке сепаратизм і до чого він привів в Донецьку. Тому сподіваємося, що цю акцію припинять. Одна справа, коли була акція на захист мови, освіти, це природно і зрозуміло, а назва цієї акції явно провокативна.

В Угорщині є дуже багато різних угруповань, які марять примарними ідеями. Тому багато не треба для того, щоб хтось сам ініціював подібну акцію. Не думаю, що угорська влада сама інспірує цю справу. Просто хтось звернувся і її дозволили якраз у той момент, коли з Україною не дуже добрі відносини.

Щодо закону «Про освіту», то я, наприклад, негативно ставлюся до мовної статті. Я вважаю його невдало написаним. Якби він був ясніше прописаний і  добре підготовлений, такої реакції, можливо, і не було б. Цей закон потрібен і я двома руками за те, щоб усі меншини в Україні знали українську мову. Це обов’язково. Але з іншого боку, він має бути виваженим, адже ми йдемо в Європу, а не в Росію. У Європі нацменшини не є внутрішньою справою держави. Тому треба виваженіше писати такі закони, особливо, що стосується європейських держав, інтересів, тому що знову будуть такі конфлікти. Цю ситуацію можна  владнати, якщо спільно прописати закон так, щоб було зрозуміло угорцям, румунам і всім іншим меншинам, що їхня освіта не буде жодним чином притиснута, тільки буде ще плюс українська освіта.

Тут, в Угорщині, є подібний закон. В українців, наприклад, немає своєї школи, бо ми живемо розпорошено. Є менші меншини, але вони живуть компактно, і тому мають свої школи. У них викладають лише мовою меншин: сербською, німецькою тощо. Але угорська держава окремо забезпечує, щоб було викладання угорською мовою. У нас на Закарпатті є велика проблема, є вчителька української мови для угорців, але там немає ні нормальних книжок, ні методики викладання. За 20 років державності Україна не зробила нічого для того, щоб угорські діти могли знати українську мову, а тепер одразу приймає такий закон.

«ОФІЦІЙНА УГОРЩИНА ПРОБУЄ ОПОНУВАТИ ПОСИЛЕННЮ ПОЗИЦІЙ УКРАЇНИ ЯК ДЕРЖАВИ»

Василь ЛЕМАК, доктор юридичних наук, професор УжНУ:

— Акцію з провокативним гаслом «Самовизначення Закарпаття» слід чітко розглядати в контексті офіційного зовнішньополітичного курсу цієї держави після 2010 року. Серед «спікерів» мітингу називаються один із депутатів Європарламенту та представники угорських національних меншин за кордоном. В оголошеннях про мітинг в Будапешті містяться слова про «українську освіту і безправ’я» закарпатських угорців і водночас заклики «припинити варварство путчистів», що явно перегукується з російською пропагандистською лексикою.

Серед організаторів дійства «Йоббік» — екстремістська ультраправа політична сила. Нерідко її оцінюють як «прихований інструмент» офіційного Будапешту, через який можливо донести позицію, що не може бути озвучена керівництвом держави — члена ЄС. Особливістю цієї партії є наявність воєнізованого крила, зосередження на ксенофобській тематиці. Однак, якщо проаналізувати її діяльність, то вона зводиться до інформаційної підтримки російської політики в Європі, при цьому значна кількість заходів присвячена «українському питанню». Оцінки, підбір фактів і концептуальні схеми слово в слово повторюють зовнішньополітичні месиджі Москви. Зауважу, що не слід сприймати цю силу як маргінальну. На сьогодні «Йоббік» — парламентська партія, третя за кількістю мандатів за результатами виборів 2014 року (23 із 199). ФІДЕС-ХДНП має 133 мандати. Однак слід розуміти специфіку виборчої системи нинішньої Угорщини. «Йоббік» отримав близько 1 мільйона голосів виборців, тоді як ФІДЕС-ХДНП — більше 2 млн голосів (всього взяло участь у виборах 5 млн осіб). За «Йоббік» віддав голос кожен п’ятий виборець, який узяв участь у голосуванні, що свідчить про настрої значної частини угорського суспільства.

Угорщина пробує спекулювати на тому, що в Україні — в прикордонному Берегівському районі Закарпатської області — етнічні угорці складають більшість  і компактно проживають ще в декількох десятках населених пунктах Виноградівського, Ужгородського та інших районів, видаючи як «загрозу» для них новий закон «Про освіту». Якщо дивитись глибше, то офіційна Угорщина пробує опонувати посиленню позицій України як держави, що має місце в останні роки, її силового ресурсу і міжнародної підтримки, зокрема — відповісти на перші кроки з наведення ладу з подвійними паспортами у державних службовців.

«ВАРТО НЕЙТРАЛІЗУВАТИ НЕГАТИВНІ ВПЛИВИ БУДАПЕШТСЬКОЇ АКЦІЇ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ»

Iгор ТОДОРОВ, доктор історичних наук, професор УжНУ:

— Проголошення проведення 13 жовтня в Будапешті акції під гаслом «Самовизначення для Закарпаття» викликає не просто занепокоєння, а й обурення. Здається, виходять на поверхню глибинні мотиви галасливої кампанії, що ініціювала Угорщина з приводу «мовної» статті Закону України «Про освіту». Україна проводить спокійну і толерантну політику щодо національних меншин і, мабуть, дехто в сусідніх країнах сприймає це за нашу слабкість. 

Тим більше прикро, що такі дії відбуваються в умовах російської інвазії на сході і півдні України. Виникають природні питання щодо спільних європейських цінностей, на які є посилання в преамбулі до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що набула чинності минулого місяця. Отже, в такій ситуації варто дочекатися рішення Венеціанської комісії і нейтралізувати негативні впливи будапештської акції дипломатичним шляхом. Непогано було б, щоб органи місцевого самоврядування, угорські громадські організації Закарпатської області висловили своє ставлення на це так зване «Самовизначення для Закарпаття»!

«УКРАЇНСЬКА ДИПЛОМАТІЯ ПОВИННА БУТИ НА ПОРЯДОК КРЕАТИВНІШОЮ»

Iнна ТУРЯНИЦЯ, кандидат історичних наук, директор інфоцентру НАТО при УжНУ:

— Погане володіння державною мовою представниками угорської меншини Закарпаття не складає жодного секрету. Зі свого досвіду, працюючи 5 років на кафедрі історії Угорщини та євроінтеграції Ужгородського національного університету, відзначу, що подібне є надзвичайно поширеним явищем навіть серед студентства. Випадки, коли при складанні дисципліни «Історія України» спудеї посилалися на те, що неспроможні відповідати українською, у моїй викладацькій практиці непоодинокі.

Офіційний Будапешт і громадські організації Угорщини вельми активні у захисті прав етнічних угорців в Україні і спонсоруванні різноманітних форм культурного та освітнього життя, громадської активності угорської меншини. Можливо, є чому повчитися. Абсолютно переконана, що українська дипломатія повинна бути на порядок креативнішою у захисті прав представників української діаспори у сусідніх країнах, реально займатися сприянням збереженню мовної та етнокультурної ідентичності наших співвітчизників, бо, зі свого боку, у цьому питанні теж далеко не усе гаразд. Але, поряд з цим, кардинальне значення має вдосконалення механізмів підвищення рівня володіння державною мовою усіма меншинами без винятку при гарантуванні і захисті їхнього законного права на збереження власної мовної та культурної специфіки.

Наразі вважаю важливим і те, що очевидна складність і суспільна значимість цього питання повинна була передбачати винесення його на обговорення усіма зацікавленими сторонами, у тому числі партнерами України на міжнародній арені. Разом з тим, підбурювання угорського сепаратизму в Закарпатті і пряме, або завуальоване сприяння сепаратистським акціям, є неприпустимим, повинно викликати жорстку реакцію української влади, адже це є порушенням не тільки принципів добросусідства, але й базисних основ європейського міжнародного порядку та правових зобов’язань партнерів України. Головна ж мета — додержання цивілізованих правил гри і у внутрішній, і в міжнародній політиці.