Повернення Ганді

Соня Ганді, інавгурація якої на посаду прем’єр-міністра Індії раніше була запланована на сьогодні, отримала можливiсть стати першим індійським лідером іноземного походження та четвертим представником династії Неру-Ганді, який зайняв високу керівну посаду. Очолюваний нею Індійський національний конгрес здобув упевнену перемогу на виборах, але майбутнє уряду поки що туманне. Учора після зустрічі Соні Ганді з президентом Абдулом Каламом було призначено новий раунд консультацій про склад кабінету міністрів.

Обвалом відреагували на початку тижня індійські біржі на звістку про те, що до правлячої коаліції можуть увійти комуністи — запеклі противники приватизації та економічних реформ, розпочатих попереднім керівництвом країни. Потім — після того як комуністи оголосили, що не увійдуть до коаліції, хоча й підтримуватимуть уряд — торги поступово почали повертатися у звичне русло, але про стабільність на біржах говорити поки не випадає. Країною прокотилися демонстрації противників Індійського національного конгресу. Про намір бойкотувати церемонію вступу Соні Ганді на посаду заявили представники тепер уже колишньої правлячої партії «Бхаратія Джаната». Ані особисті якості, ані славетне прізвище, які допомогли Соні Ганді перемогти на виборах, не гарантують їй спокійної роботи. Головна претензія опонентів до Ганді — її іноземне походження. Як повідомляють джерела, вона не виключає можливості відмовитися від прем’єрства. У такому разі найімовірнішим кандидатом на цю посаду є соратник її чоловіка Манмохан Сінх, якому раніше пророкували посаду міністра фінансів.

Радники переконали екс- прем’єра Атала Біхарі Ваджпаї призначити дострокові вибори. Здавалося, восьмивідсоткове економічне зростання гарантувало перемогу. Але, за різними оцінками, від чверті до третини населення Індії, як і раніше, живе за межею бідності. Протестний електорат — бідняки та значна частина індійських мусульман — не дали Ваджпаї знову перемогти. Тепер у «Бхаратія Джаната» стверджують, що італійка не зможе проявити істинну турботу про національні інтереси Індії.

Соня Ганді народилася в консервативній католицькій сім’ї неподалік від Турина. Зі своїм майбутнім чоловіком Радживом Ганді вона познайомилася під час навчання у Британії. Вийшовши заміж за внука першого прем’єр- міністра незалежної Індії Джавахарлала Неру, Соня не одразу прийняла індійське громадянство і, схоже, не одразу звикла до життя в новій країні. Преса писала про те, що дружині Раджива Ганді не подобається національна їжа, та із задоволенням публікувала її фотографії в міні-спідниці. Але поступово Соня Ганді почала носити сарі, та й громадянство Індії також прийняла. Після того як 1984 року свекруху Соні — прем’єр-міністра Індіру Ганді — вбили її власні охоронці- сикхи, кермо влади країни прийняв Раджив. 1989 року він втратив владу, а 1991-го його вбила тамільська терористка-смертниця (так йому помстилися за введення індійських миротворчих військ до Шрі-Ланки 1987 року). Сім років Соня Ганді не з’являлася на політичній сцені, поки 1998 року не очолила Індійський національний конгрес. На виборах 1999-го ІНК отримав найменшу кількість голосів за всю історію свого існування. Але тепер Соні Ганді вдалося повернути партії колишній авторитет. Її сина Рахуля переважною більшістю голосів обрали до парламенту від того ж округу, що і його батька Раджива Ганді. Дочка Соні Пріянка допомагала матері в передвиборній кампанії.

У сусідньому Пакистані визнали перемогу Індійського національного конгресу. В Ісламабаді сподіваються, що у разі вступу на посаду прем’єр-міністра Соня Ганді продовжить традиції свого покійного чоловіка Раджива, який свого часу почав діалог про врегулювання індо-пакистанського конфлікту з прем’єром Беназір Бхутто. Сьогодні самих жителів Індії та іноземних спостерігачів більше турбують перспективи економічної політики нового уряду. Висловлюються сумніви у стабільності його складу та роботи. Тим часом, у мирній та благополучній Індії зацікавлені багато країн, в тому числі США. Від конфліктів у цій частині світу ніхто не виграє, а високий економічний розвиток країни з мільярдним населенням міг би врівноважити могутність Китаю, вважають у Вашингтоні.