Правда — основа для примирення
Минулої середи польський прем’єр-міністр Дональд Туск зустрівся з прем’єр-міністром Російської Федерації Володимиром Путіним під час поминання кривавої річниці Катині. Катинь — символ терору й злочинів сталінізму проти польських офіцерів та інтелектуалів, заарештованих у 1939 році після вторгнення Радянського Союзу до Польщі. Можна було сказати, що в присутності Володимира Путіна не було нічого незвичайного — на українській землі в Харкові залишилося багато могил після масових убивств, та все ж у українських лідерів ніколи не виникало проблем із тим, аби відвідати такі поминальні заходи. Потрібно взяти до уваги, що в Харкові є подібне до Катині місце, де так само було вбито поляків. Чому тоді події середи були настільки важливими?
Російське суспільство намагається визначити своє ставлення до історії Радянського Союзу й також до людини, яка, поза сумнівом, пов’язана з цією історією — Йосифом Віссаріоновичем Сталіним. У центрі суспільної уваги — перемога Сталіна над Гітлером. Крім того, Сталін — зразок повноцінної співпраці з союзниками під час Другої світової війни, відновлення могутності Радянського Союзу, його індустріалізації, розвитку науки і культури. Росіяни інтуїтивно відкидають речі, якими була визначена природа тієї системи: масові репресії, злочини. Вони відкидають просту правду, що вони самі були великими жертвами Радянського Союзу й його тоталітарного режиму.
Сьогодні, дивлячись по телебаченню трансляцію поминання в Катині, росіяни отримали шанс, можливо, вперше по-справжньому й глибоко поміркувати в душі про їхню власну трагічну історію. Поміркувати про те, як засудити злочини, здійснені колишніми лідерами, не заперечуючи власної гідності. У минулому російські політичні діячі повторювали, що поляки — русофоби. Я не погодився б із цим твердженням; хоча дійсно можна знайти русофобів у Польщі. Проте, поляки погодилися б із росіянами — як це роблять джентльмени — позначити найочевидніші факти найпростішим способом. Якщо злочин проти поляків визнано, це потрібно назвати злочином; і якщо благородна співпраця виникла, то ми повинні не забувати називати її саме так. Правда — основа для примирення. Останнє необхідно для того, щоб думати про спільне майбутнє, не боячись подивитися в очі один одному. Поляки побудували меморіали в Катині, Харкові, Мідному. Ми починаємо дізнаватися, що інші країни також поминають своїх жертв подібним чином. Це хороший знак. Спільні роздуми на кладовищі — гарний і вдалий момент для примирення на місці, де поховано сльози, кров і страждання. Ті країни, які заподіювали шкоду один одному більше, ніж поляки й росіяни, знають про це найкраще. Ми повинні вчитися у них!
Доля дописала несподіване й трагічне продовження цієї шпальти. Минулої суботи польський борт номер один розбився під Смоленськом, недалеко від місця катинської бійні. Президент Польщі Лех Качиньський, перша леді, десятки високопосадовців і представників сімей катинських жертв загинули того дня. Деякі говорять, що це місце приносить нещастя Польщі й її громадянам. З іншого боку, те, що сталося викликало в усьому світі мільйони знаків солідарності та співчуття до польського народу. Я хочу подякувати всім українським друзям, які були разом із польською державою в ці дні.
