Президент Кучма просить не ізолювати Білорусь
«Україна проти будь-якої ізоляції Білорусі», — заявив у Відні Президент Леонід Кучма. Щоправда, Україну не дуже й питали, коли Білорусь завдяки планомірним крокам свого президента Лукашенка сама себе загнала в куток, про що Кучмі й нагадав канцлер Австрії Віктор Кліма. І справа навіть не в скандалі з виселенням зарубіжних послів з резиденції «Дрозди» під Мінськом, за який негайно вхопилися європейці.
Очевидно, не від нелюбові до Білорусі взагалі Рада Європи не визнає повноважень діючого нині в країні парламенту. Мабуть, не через неприязнь до білоруського народу ні європейські, ні північноамериканські країни не приймають у себе з візитами білоруських сановників та політиків (окрім опозиційних).
Очевидно, зовсім не через те, що Білорусь нічого не варта для Європейського Союзу, ЄС не підписує з нею угоди про партнерство, яку вже має Україна — за словами голови Європейської Комісії Жака Сантера, «переговори з Лукашенком зайшли до глухого кута».
Навряд чи Білорусь, в якій хоча б тією мірою, як у Росії чи Україні, поважалися права та свободи, в якій влада хоча б рахувалася з думкою про себе на світовій арені, і яка виглядає надзвичайно привабливою для багатьох європейських та американських компаній, не кажучи вже про польські, з огляду на географічне положення, опинилась би в міжнародній ізоляції.
«Деякі різні погляди на розвиток» між собою та Лукашенком визнає й Кучма. Ця «різниця» вже призвела до зменшення обсягів торгівлі та кількох малодипломатичних заяв Мінська щодо України та її політики.
Україна, навіть якби бажала, не змогла б узяти участь у фактичній блокаді Білорусі — адже саме через білоруські ліси проходять шляхи до Балтики. Але й численні заяви українських політиків та парламентаріїв щодо вічної дружби й братерства з режимом Лукашенка, з якого потрібно брати приклад і який навряд чи довго проіснував би, якби не був вигідний Москві, виглядають, м’яко кажучи, не зовсім доречними.
Чомусь натомість ніхто не закликає брати приклад із Польщі чи навіть Словаччини, яка, хоча й не на найкращому рахунку в ЄС, за економічними показниками перевершує досягнення деяких членів Євросоюзу.
Приклад Білорусі може для нас бути дуже актуальним і повчальним: Європі нічого не варто, втративши на якийсь час чималі потенційні прибутки, заблокувати всілякі контакти, крім чисто гуманітарних, якщо ситуація в країні повністю не відповідатиме європейським уявленням про демократію. Закиди ж європейців про дрейф української влади в бік її «білорусизації» вже доводилося чути не раз...
№200 20.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
