Про мюнхенське «скорочення насильства» в Сирії

Вчора пізно ввечері після 6-годинних переговорів у Мюнхені Контактна група по Сирії досягла угоди про припинення  вогню. Учасники домовились, що за тиждень у країні буде припинено бойові дії, терміново доставлена гуманітарна допомога і відновлено переговори в Женеві. За словами міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, мюнхенська домовленість про термінове «значне скорочення насилля через тиждень повинна привести до закінчення бойових дій». Проте держсекретар США Джон Керрі наголосив: «Ми маємо слова на папері, а нам необхідно побачити в наступні декілька днів дії на землі». А верховний представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні наголосила у своєму блозі: «Домовленності, яких ми сьогодні досягли, мають бути втілені в конкретні дії вже в найближчі дні, починаючи з  сьогоднішнього дня».

У свою чергу у сирійській опозиції теж привітали досягнуті домовленості. «Якщо ми побачимо дії та імплементацію на землі, ми одразу ж будемо в Женеві», наголосив речник сирійського опозиційного Вищого комітету переговорів Салім аль-Муслат. Чи вдасться реалізувати режим припинення вогню і чи зможе досягнута угода вирішити сирійську кризу «День» запитав у В’ячеслава ШВЕДА, завідувача відділу історії країн Азії і Африки Інституту всесвітньої історії НАН України:

«ХОТІЛОСЯ Б ВІРИТИ, ЩО НА БАГАТОСТРАЖДАЛЬНІЙ ЗЕМЛІ СИРІЇ ЗАПАНУЄ МИР І ВІДКРИЮТЬСЯ ДВЕРІ, ЩОБ ФОРМУЛЮВАТИ МОДЕЛЬ ПОВЕРНЕННЯ СИРІЇ ДО НОРМАЛЬНОГО СПОКІЙНОГО ЖИТТЯ»

- Останні домовленості, принаймні тимчасові, є результатом того, що не справдилися надії сирійської армії за прямої допомоги російської авіації, збройних сил Ірану та іранських шиїтських ополченців на швидкий розгром повстанських сил в Алеппо. Натомість у деяких регіонах Сирії повстанці навіть перейшли у контрнаступ. Туреччина, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати твердо заявили про готовність здійснювати наземні військові операції у Сирії. І виглядає, що це трохи охолодило гарячі голови оточення Башара Асада, і можливо, в оточенні Путіна. Цей факт оцінюють по-різному. Деякі аналітики кажуть, що це реальна загроза. Можливо, це так, адже дуже важко собі уявити, як Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати можуть перекинути свої наземні війська, щоб почати операцію в Сирії, з якою у них немає безпосередніх кордонів. Але Туреччина це може зробити, і такою військовою операцією можна було б розблокувати багатостраждальне місто Алеппо. Це «друга столиця» Сирії і центр ділової активності країни, місто, симпатії якого на стороні повстанців.

Останнім часом дуже активно і швидко відбувається зближення Туреччини і Саудівської Аравії. Це дві найбільш могутні ісламські сунітські країни в зоні близькосхідного регіону, які сьогодні тісно координують свої зусилля. Нещодавно до них приєдналися ОАЕ. Важко сказати, наскільки боєздатні збройні сили ОАЕ і Саудівської Аравії, але турецька армія, за виключенням російської, – найсильніша у Чорноморсько-Каспійському регіоні. Це впливає на рішення щодо Сирії і Близькосхідного регіону. Весь цей комплекс подій, явищ, намірів вплинув на останні рішення щодо Сирії. Але мені здається, що це тимчасове перемир’я. Можливо, відбувається перегрупування сил чи будуть ще якісь перемовини. Дуже хотілося б вірити, що нарешті на багатостраждальній землі Сирії запанує мир і відкриються двері для того, щоб формулювати модель повернення Сирії до нормального спокійного життя, повернення мільйонів біженців. Більше 12 млн. людей – це половина населення Сирії - біженці, з них декілька мільйонів за кордоном: 2,5 млн. – в Туреччині, до мільйона – у Європі, сотні тисяч – у Лівані та Йорданії. Це страшна катастрофа і дуже хотілося б вірити у те, що все-таки світова громадськість і світові потуги знайдуть мужність поступитися, знайти компроміс і не дати знищити Сирію та сирійський народ.

«ЛІГА АРАБСЬКИХ ДЕРЖАВ  МОГЛИ Б СПРЯМУВАТИ МІЖНАРОДНІ МИРОТВОРЧІ СИЛИ ДО СИРІЇ…»

- Хто саме може сприяти досягненню цього компромісу і дати можливість сирійському народу повернутися на батьківщину?

- На міжнародному рівні – це США, Євросоюз, Росія, звичайно, Іран і Туреччина, Рада співробітництва арабських країн Затоки, яка безпосередньо знаходиться близько кордонів Сирії, Ліга арабських держав і, звичайно, режим Башара Асада і головні повстанські сили, починаючи від поміркованих  ісламістів до світських і радикальних, мають знайти спільну формулу. Думаю, що в найбільш узагальненому вигляді для цього треба виведення всіх збройних іноземних формувань з території Сирії, передусім іранських військ (особливо «Корпус вартових ісламської революції»), ополченців ліванської «Хізбалли», шиїтських ополченців з Іраку.  І, звичайно, мають бути виведені всі військові підрозділи Російської Федерації - і сухопутні, і військово-повітряні. Організація ісламської співпраці, Ліга арабських держав  могли б спрямувати міжнародні миротворчі сили до Сирії, принаймні у ключові місця, і створити умови для безперешкодного постачання передусім їжі, медикаментів для того, щоб покращити умови життя людей. Бо у великих містах, на кордоні вони знаходяться у жахливих умовах. Не дарма канцлер Німеччини Ангела Меркель, коли побачила відео матеріали наслідків російських бомбардувань, просто вжахнулася. А цей жах має перейти у реальний політичний результат.

«УКРАЇНА ЗАЦІКАВЛЕНА В ТОМУ, ЩОБ У СИРІЇ ВІДТВОРИВСЯ МИР, АЛЕ НА СПРАВЕДЛИВИХ УМОВАХ, ЯКИХ БАЖАЄ СИРІЙСЬКИЙ НАРОД»

- Як у такій ситуації себе повинна позиціонувати Україна?

- Звичайно, обережно, враховуючи те, що Україна зацікавлена в тому, щоб відтворилась мирна демократична сирійська держава. Сирія завжди була одним із найбільших наших торговельно-економічних партнерів. Тому ми, звичайно, зацікавлені в тому, щоб там відтворився мир, але на справедливих умовах, на тих, що бажає сирійський народ. Я не знаю, як реально може вплинути наша дипломатія на хід перемовин, але хоча б об’єктивно висвітлювати ситуацію в Сирії. Звичайно, треба зрозуміти, що є важливий зв’язок між ситуацією в Сирії та Україні. Нормалізація ситуації, виведення іноземних військ, пошуки реальної формули замирення в Сирії означатимуть фактичну поразку режиму Путіна на Близькому і Середньому Сході. І це збільшує наші шанси на остаточну  перемогу, зберегли свою територіальну цілісність і модернізували свою країну.