Про нас

Дебати у прямому ефірі були для українського прем’єра останнім шансом переламати хід боротьби на свою користь — він відстає в рейтингу від Віктора Ющенка на 15%. Однак сенсації не сталося. І тепер результат голосування 26 грудня фактично визначений... Віктор Янукович несподівано заговорив примирливим тоном і закликав опонента до пошуку компромісу після виборів: «Переможете ви на виборах — я їх визнаю, перемагаю я — ви визнаєте. І ми з вами потім працюємо над формуванням нормального уряду національної згоди. І ми далі працюємо на об’єднання нашого суспільства, на будівництво спільними зусиллями нашої держави». Стало ясно, що на перемогу він вже ніби й не розраховує.

Останніми днями основна бюджетоутворююча галузь української економіки — металургія — практично паралізована... Згідно з офіційними даними українського уряду, метпідприємства з 1 грудня зазнають збитків у розмірі $4 млн. за добу. Кризова ситуація в основній галузі української економіки склалася після того, як власники гірничо-збагачувальних комбінатів (більшість з яких раніше висловили підтримку Віктору Януковичу) з початку зими синхронно підвищили на 30 — 40% ціни на залізорудну сировину для металургів й одночасно припинили поставки сировини на меткомбінати... На думку експертів, підгрунтям кризи... може слугувати бажання цих бізнес-груп швидко повернути кошти, витрачені на кампанію Януковича. Другим мотивом... може слугувати спроба влади, яка програла, затіяти політичний торг з оточенням Ющенка в разі його перемоги на виборах... Раніше лідер опозиції обіцяв реприватизувати ті підприємства, які, за його словами, незаконно привласнили близькі до Кучми бізнесмени.

...Щоб краще зрозуміти те, що відбувається в Україні, я з’їздив до Донецька поговорити з провідними бізнесменами, передусім з деякими з магнатів сталеливарної промисловості... Розум цих мільярдерів-самоуків не поступається їхнiй енергії. Для них політика — засіб розвитку бізнесу. Вони скупили старі радянські сталеливарні заводи й перебудували їхню діяльність... Рано чи пізно їм доведеться нарощувати поставки до Європи, яка захищається від української сталі протекціоністськими бар’єрами. Щоб зламати цю перешкоду, вони прагнуть купувати виробничі потужності в Європі, хочуть, щоб Україна вступила до СОТ й уклала з ЄС угоду про вільну торгівлю. Я розпитував їх і про ділові інтереси в Росії, але схоже, ніхто з них не володіє там значними активами. Немає в них і реальних партнерів у Росії, хоч якусь кількість сталі вони продають східному сусіду. Електроенергію вони купують на вільному ринку, а російські сталеливарні компанії — їхні найжорстокіші конкуренти... Мої співрозмовники з великою повагою відгукувалися про Ющенка, який ретельно уникав будь-яких образливих зауважень на адресу Східної України. Сьогодні все, чого вони хочуть від виборів, — це чіткого результату.

...Пояснюючи причини неуспіху, російський політолог Гліб Павловський запропонував версію, яка стала вже майже офіційною: противник (мається на увазі США і меншою мірою ЄС) діяв агресивніше. Як приклад Павловський навів дії США в Латинській Америці... Поки що реакція на цю версію Павловського в Росії була чорно-білою. Явлінський і Нємцов з ним не згодні, вбачаючи в цьому зношений конспірологічний міф про західну змову проти Росії. Консервативніші експерти, включно з Сергієм Марковим і В’ячеславом Ніконовим, навпаки, підтримують «конспірологічну» версію, вважаючи демонстрації в Києві продуктом західних «агентів впливу»... Розсудити сперечальників важко: суть сучасної «м’якої влади» (soft power) в тому і полягає, що спіймати її носіїв за руку неможливо. Приходячи до країни як фахівці з будівництва громадянського суспільства, виборчого права або навіть із контролю над народжуваністю, вони часто зовсім не є співробітниками спецслужб, не формують єдину мережу і діють відкрито... Російська громадськість дивується соціальному вибуху в доведеній до відчаю корупцією країні. Американці цей вибух передбачили. А здатність передбачити соціальний вибух — крок до того, щоб зробити його «спрямованим»: наприклад, проти урядових будівель у Києві. Можливо, наші політтехнологи в Україні готувалися лише до виборів не від великого розуму?

...За кілька місяців до виборів я розмовляв із багатьма главами держав, включно і з Президентом України Леонідом Кучмою, і попередив їх, що там, де знову плюнуть в обличчя демократії, буде те саме, що в Грузії. Дехто з моїх співрозмовників відкрито не погоджувався зі мною, вказуючи на кращий порівняно з Грузією часів Шеварднадзе стан української економіки, на жорсткіший контроль українського уряду над засобами масової інформації та спецслужбами. Я наполягав на своєму, постійно твердячи їм одну просту думку: боротьба піде не за економіку й не за міць держави, але за демократію і головне право громадян — право вільно вибирати своє майбутнє. Хоч би як сильно стискали горло пресі, правду не можна примусити замовкнути. Мої прогнози цілком виправдалися, коли після виборів в Україні почалася криза. Український народ мирно вийшов на вулиці, щоб захистити своє право на демократію. Як багато моїх співвітчизників, я захоплювався їхньою мужністю... Але одразу ж, як і у випадку з Грузією, з Росії та інших країн понеслися голоси, які волали про змову, про те, що події і в Грузії, і в Україні зрежисовані якимись таємничими темними силами. Як лідер першої революції та палкий прихильник другої, я можу сказати, що вигадувати такі теорії — означає не розуміти основ людської натури. Мільйони людей не виманиш на вулицю ані грошима, ані піаром, ані обманом. Ніщо не примусить людей подолати мороз і страх за власне життя, крім основного інстинкту — бажання людини бути вільною.