Про новий поворот у французькій психодрамі

У другому турі президентських виборів у Франції в поєдинку зійшлися колишній інвестиційний банкір Еммануель Макрон і лідер ультраправого Національного фронту Марін Ле Пен. Вони пропонують виборцям кардинально різні програми. Ліберальний центрист 39-річний Макрон, який за рік створив популярний рух En marche!,  виступає за подальше дерегулювання економіки і підтримує зміцнення Євросоюзу. У той же час 48-річна Ле Пен пропонує французам націоналістичну, антиімміграційного програму. Вона хоче відмовитися від євро і провести референдум про членство країни в ЄС.

Опитування і спостерігачі раніше пророкували перемогу Макрона в співвідношенні 60% на 40%, проте, за словами аналітиків, низький рівень явки може значно підірвати його шанси. Тому ключовою інтригою на відміну від першого туру буде явка. Виборчі дільниці відкрилися у Франції в 8:00 за місцевим часом (6:00 за Гринвічем) і закриються о 19:00. Як очікується, до цього моменту вже стануть відомі результати екзит-полів. Офіційні підсумки голосування будуть оголошені 11 травня, але фактично ім'я переможця стане відомо раніше.

Для України значення виборів у Франції полягає у наступному. Ця країна є членом нормандського формату і відтак в інтересах нашої країни перемога Макрона, який на противагу Ле Пен виступає за вирішення українського конфлікту відповідно до мінських домовленостей. «Якщо не буде жодного поступу, то матиме сенс розширення російських санкцій. Але водночас ми потребуємо постійної та вимогливої дискусії з Москвою», - заявив він в інтерв'ю виданню Berliner Morgenpost. А Ле Пен, як відомо, займає відверто проросійську позицію, вона не називає незаконною анексію Криму і закликає до скасування санкцій.

«День» звернувся до директора російського бюро журналу Politique Diplomatic, Париж, Галі АККЕРМАН з проханням розповісти про особливості другого туру президентських виборів, чому оглядачі називають Францію розділеною країною.

-Я сподіваюся, що великої інтриги в другому турі немає, оскільки, за прогнозами Макрон повинен перемогти зі значною перевагою, близько 20%. Звичайно, вчора стався новий поворот у всій цій психодрамі. Йдеться про хакерську атаку, коли виклали 9 Гігабайтів документів зі штабу Макрона. Втім, як повідомили в цьому штабі, справжні повідомлення перемішані з фальшивими. І, дійсно, цікавий момент полягає в тому, що ці документи до 24 квітня. Питається, чому їх треба було викладати зараз, а не 25 квітня?

Можна припустити, якщо дійсно справжнє листування, документи перемішані з фальшивками такого типу як, наприклад, рахунок Макрона на Багамських островах, то виготовити їх, щоб вони якось вписалися в загальну тканину листування потрібен якийсь час. Тому думаю, що ці кілька днів команда, яка стоїть за цим зломом, займалася виготовленням фальшаку.

Інформація пройшла останнього дня, фактично вранці, коли почався день тиші. І, звичайно, хоча інформація була у відкритому доступі, деякі речі почали циркулювати в соцмережах. Рада зі спостереження за роботою аудіовізуальної сфери рекомендувала французьким ЗМІ не поширювати цю інформацію. Відповідно крім самого цього факту інформація не поширювалася ні по телебаченню, ні по радіо, ні в газетах, за винятком все того ж «Супутника», що досить знаменно.

20% французького протестного електорату - це 7-8 млн. чоловік. Мені особисто важко повірити, що ці люди, які нічого не прочитали і не бачили всього цього вкидання можуть змінити свою думку. Інша справа, що вся ця хвиля всякої гидоти може якусь роль зіграти під час підготовки до парламентських виборів.

-Чому?

- Річ у тому, що Ле Пен, звичайно, розуміє, що їй не виграти президентські вибори, хіба якщо не станеться якесь диво. Але зате буде важливим, скільки вона і її прихильники отримають місць в парламенті. І з її точки зору важливо, взагалі, перешкодити максимально Макрону управляти країною. Для цього треба, щоб у нього була слабка більшість у Національних зборах. І ось тут все ці незліченні чутки і нападки на нього, які були надзвичайно численними і просто з відвертою брехнею під час президентської кампанії, будуть і наперодні парламентських виборів. І це дуже прикро.

Наведу вам простий приклад. Навіть під час теледебатів між Марін Ле Пен і Емануелем Макроном вона 19 разів сказала відверту неправду. Звичайно, це жахливий рівень дебатів, коли Макрон кожні п'ять хвилин змушений був їй говорити: мадам, ви брешете, це брехня і це брехня. Вона вела себе як просто базарна торговка.
І преса замість того, щоб обговорювати конструктивні речі і займатися конструктивною кампанією буде пережовувати і перемелювати ось цей зміст. Притому, що знадобитися час, щоб відрізнити правду від брехні, як це сталося з Гілларі Клінтон.

«СТАЛОСЯ ДУЖЕ СИЛЬНЕ РОЗЧАРУВАННЯ ПО СУТІ І ПРАВИМИ, І ЛІВИМИ»

-Багато аналітики звертають увагу на те, що Франція виявилася глибоко розділеною на цих виборах. Чому так виходить?

-Франція завжди була розділена на дві частини. Інша справа, що традиційно розкол відбувався між правими і лівими. Але зараз, все лінії перемістилися. Сталося дуже сильне розчарування, по суті, і правими, і лівими. І в результаті у нас вперше в історії П'ятої Республіки чотири кандидати мали приблизно рівні шанси пройти до другого туру.

Сталося кілька таких досить сейсмічних поштовхів, які розламали традиційний розподіл політичних сил у Франції. Повністю розкололася і майже самознищилася Соціалістична партія. Керівництво цієї політичної сили повстало проти соціалістичного президента Франсуа Олланда, кажучи, що він проводить політику недостатньо ліву, а скоріше праву. Саме через розлому соцпартії стало можливим таке швидке просування Макрона, який по суті є лівоцентристом. Не будучи членом партії, він входив у лівий уряд.

За рахунок розчарованих у соцпартії, і за рахунок центристів, які приєдналися на ранньому етапі, була створена нова політична сила, яку можна визначити, як прогресисти. На них не можна сьогодні приклеїти чіткий ярлик ліві чи праві. Це – центристи-прогресисти.
Саме тому до Макрона приєдналася не тільки частина лівого табору, а й частина правоцентристів, які не стоять на дуже крайніх правих позиціях.

У той же час, оскільки ослабли традиційні партії, зміцнилися екстремісти. З одного боку, одна частина соцпартії пішла за Макроном, а інша - за Меланшоном, який є крайнім лівим і який, грубо кажучи, пропонує відібрати гроші в багатих і все це поділити. Ми все це, звичайно, проходили в історії і знаємо, що хорошим це не закінчується. Проте, з такими божевільними закликами за нього проголосувало 19% населення.

З іншого боку відбулося зростання протестного голосування на користь Марін Ле Пен. Частково це сталося тому, що, дійсно, за аналогією зі словами Трампа про «забуту Америку» існує «забута Франція». Це стосується людей, які живуть в регіонах, де позакривали якісь традиційні виробництва, якісь вугільні шахти, якісь підприємства металургійної промисловості. Сьогодні за великим рахунком це вже нікому не потрібно, оскільки такі підприємства не можуть конкурувати. Вугіллям у Франції взагалі майже не користуються. Звичайно, сталася делокалізація якоїсь кількості підприємств. Крім того, у Франції дуже високі податки.

Хоча французькі фермери отримують пропорційно більше всіх грошей від Євросоюзу, але тим не менш, вони не справляються з конкуренцією з Іспанією. Якщо піти у французькі магазини, то можна побачити, що вони завалені іспанською продукцією. Це пояснюється тим, що іспанці роблять все набагато дешевше і виявляється, що французька продукція дуже часто не витримує конкуренції з іншими членами ЄС. Французькі фермери кажуть, що працюють мало не в збиток собі, тому і серед них є велике невдоволення.

«І ДЛЯ БАГАТЬОХ ФРАНЦУЗІВ СТАЛИ ОДКРОВЕННЯМ ТЕЛЕДЕБАТИ МІЖ МАКРОНА І ЛЕ ПЕН. ВОНИ ВПЕРШЕ ПОБАЧИЛИ НЕ ПРИЛИЗАНЕ, А СПРАВЖНЄ ОБЛИЧЧЯ ЛІДЕРА НАЦІОНАЛЬНОГО ФРОНТУ»

Поки Жан-Марі Ле Пен, як відкритий антисеміт керував Національним фронтом, то вважалося дуже непристойним голосувати за цю політичну силу.
Марін Ле Пен зробила ребрендинг своєї партії. Нікого не вигнали, все старі антисеміти і прихильники Віші залишилися, але на перший план висунули кілька таких сучасних молодих людей.

Офіційний речник цієї партії Філіпо, взагалі є гомосексуалів. У нього спритно підвішений язик. Вони виробили псевдо-республіканський дискурс, який дозволив багатьом людям сказати, що Національний фронт змінився, став пристойною партією.
Марін Ле Пен вдалося ввести Національний фронт в мейнстрім французької політики. Багато хто став говорити, що Марін Ле Пен це не те ж саме, що її батько. Вона проти ісламізму, а нам, дійсно, треба з цим боротися.

Думаю, що завдяки цьому ребрендингу і тому, що, дійсно, існує розчарування серед великої кількості французів у традиційну політику, вона отримала замість своїх десяти відсотків - 20% протестного електорату.

І для багатьох французів стали одкровенням теледебати між Макрона і Ле Пен. Вони вперше побачили не прилизане, а справжнє обличчя лідера Національного фронту. Це була лайка базарної торговки, яка обсипала важливого університетського професора якимись базарними лайками. Вона була настільки погано підготовлена ​​і настільки нездатна викласти якусь виразну програму. Вся її поведінка полягало в тому, щоб вивести з рівноваги і збити з пантелики Макрона, оглушити його. Це був надзвичайно грубий а ля-Трамп напад на співрозмовника. Думаю, що після цих дебатів вона не набере і 40% голосів.

Ми не знаємо, яким буде результат на наступних за цими парламентських виборах. Але потрібно взяти до уваги одну обставину. У Франції депутати в Національні збори обираються по округах - за мажоритарною схемою. Якщо жоден кандидат в окрузі не набирає більше 50% плюс один голос, проходить другий тур голосування.

До сих пір ця система була гарантом того, що партія типу Національний фронт не отримує депутатські місця в Національних зборах. Згідно з прогнозами, ця ситуація змінитися, але, тим не менше, передбачається, що Макрон отримає більшість, на другому місці буде правий блок «Республіканці», а Соцпартія, Меланшон і Національний фронт отримають приблизно 30-40 депутатів. А в Національних зборах 567 місць.

Сподіваюся, що, незважаючи на всі спроби дестабілізації, Макрон не тільки зараз виграє зараз вибори, а й отримає більшість, при якому він реально провести ті реформи, які він визнав, і які дуже потрібні Франції.

«У ФРАНЦІЇ НІ В ЧОМУ НЕ МОЖНА БУТИ ПЕРЕКОНАНИМ»

-Але я бачив публікації приблизно з таким заголовком: «Чи зможе Макрон провести радикальні зміни у Франції». Ви вірите в це?

-У Франції ні в чому не можна бути переконаним. По-перше, французи дуже консервативний народ. Вони дуже не люблять взагалі. що б це не було, міняти. Тому будь-яка реформа наштовхується на дуже жорсткий опір, в першу чергу профспілок. І деякі реформи, які пропонує Макрон, досить болючі. Найбільш очевидним прикладом є пенсійна реформа.

У Франції існує 37 різних пенсійних режимів. Залежно від спеціальності людина потрапляє в той чи інший режим. Наприклад пенсійний режим виключно сприятливий для державних чиновників і виключно несприятливий для ремісників, для фермерів. Суберблатний режим для працівників залізничного транспорту, який був створений у післявоєнні роки, коли паровози їздили. І тоді це була досить брудна і важка праця. Сьогодні вони їздять у суперсучасних поїздах, де все автоматизовано. І абсолютно немає ніякої причини, чому вони повинні виходити на пенсію в 55 років, а не в 65, як всі інші і користуватися при цьому божевільними пільгами.

У Макрона - проста ідея створити єдиний пенсійний режим для всіх абсолютно однаковий, який залежить тільки від того, скільки людина пропрацювала і скільки грошей відраховувала на пенсійні внески. Це абсолютно чистий і здоровий глузд. Але цей підхід обмежить інтереси дуже великих і впливових груп населення. Тому провести його буде не так легко.

Не всі голосують за Макрона з радістю і за переконаннями. Багато голосують, тому що вони в жодному разі не хочуть Ле Пен. Це не означає, що вся країна буде за нього, коли він стане президентом. Як це буде, насправді, залежить від парламентської більшості. І ще залежить від поведінки профспілок, від різного роду пропаганди.

«З ПРИВОДУ УКРАЇНИ МАКРОН ВИСЛОВИВСЯ НЕ НАДТО ВИРАЗНО»

- Якою буде політика Макрона щодо Росії, чи буде він продовжувати політику Олланда в рамках «нормандського процесу»?

Макрон переконаний в тому, що проти нього ведеться цілеспрямована кампанія, за якою вгадується рука Росії. Сьогодні, особливо після злому штабу Макрона, можна говорити про серйозний російський слід. Я вважаю, навряд чи це буде налаштовувати Макрона до такої великої дружби з Росією. Думаю, що він буде вести себе надзвичайно обережно. І власне кажучи, він це озвучив під час теледебатів, зазначивши: Росія - це гравець з яким потрібно рахуватися в сирійському та українською досьє.

Причому з приводу України Макрон висловився не надто виразно, оскільки з його слів не можна нічого було зрозуміти, що він насправді думає. Він сказав: так, треба прагнути до деескалації, але при цьому не зрозуміло, кого він вважає правим, кого винуватим.
В цілому він заявив, що буде вести незалежну політику. Ніяких теплих слів щодо Росії не було вимовлено їм, на відміну від Марін Ле Пен і Фійона.

Думаю, що Макрон продовжить політику Олланда по Мінському процесу. Я знаю, що у нього дуже хороші радники із закордонних справ Ейсбург і Брюно Тертре. Вони обидва проатлантисти і займають дуже обережну щодо Росії. Зокрема, Тертре дуже добре знає ситуацію в Україні. Тому, якщо вони будуть йому радити, то політика Макрона буде розумною.